Ухвала суду № 40218975, 20.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року м. Київ К/800/24040/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська МДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013

у справі №2а-12786/12/0170/25

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ЕОЛ" (далі - Товариство)

до Феодосійської МДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.08.2012 № 0000191504 та № 0000201504 з посиланням на дотримання позивачем нормативно визначених умов формування податкового кредиту по операціям з придбання робіт та послуг по розробці проекту будівництва вітрової електростанції.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Феодосійська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Зокрема, скаржник зазначає, що незавершений характер цих робіт та дострокове розірвання договору про їх виконання унеможливлює використання результату цих робіт у господарській діяльності платника як одну з обов'язкових умов для формування податкового кредиту.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Феодосійської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Феодосійською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ за травень 2012 року, оформлену актом від 13.08.2012 № 977/1504/36452396. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 № 0000191504, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за травень 2012 року в розмірі 516 757 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 № 0000201504, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 534 грн. (у тому числі 356 грн. за основним платежем та 178 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у ціні придбаних проектних робіт, у зв'язку з відсутністю факту використання цього активу у господарській діяльності платника.

Так, податкова інспекція зазначає, що виконавець за договором про виконання робіт та надання послуг від 30.10.2009 № 1-4/09 (товариство з обмеженою відповідальністю «КРИМ-ЕОЛ») зобов'язався виконати комплекс робіт та послуг по розробці проекту будівництва вітрової електростанції; договором передбачено виконання три етапи зазначених робіт, а саме: розробка техніко-економічного обґрунтування проекту будівництва «Сонячна долина»; розробка проекту будівництва вітрової електростанції; вирішення земельних питань та отримання дозволу на будівництво цієї електростанції. У додатковій угоді до цього договору від 10.01.2011 № 1 було передбачено здійснення названим виконавцем додаткових робіт, не обумовлених предметом договору.

Актом приймання-передачі робіт від 14.05.2012 № 12 засвідчено факт передачі результату виконання 1-го та 3-го етапів зазначених робіт; 15.05.2012 вказаний договір було розірвано. На думку Феодосійської МДПІ, за відсутності виконання усього комплексу обумовлених робіт використання частини отриманих за цим договором робіт та послуг у господарській діяльності платника є неможливим, що й виключає правомірність формування податкового кредиту за фактом поставки частини цих робіт.

Однак суди цілком об'єктивно не погодилися з такою правовою позицією відповідача у справі.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Судами встановлено, що Товариство виконало усі наведені вимоги, необхідні для формування податкового кредиту. При цьому слід наголосити, що пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України вимагає наявність наміру у платника використати придбаний товар в оподатковуваній операції. Суди з'ясували, що метою придбання Товариством розглядуваних робіт та послуг було їх використання у діяльності з виробництва електроенергії, що відповідає вимогам наведеної норми Кодексу.

Правила формування податкового кредиту не дають підстави для висновку про те, що право платника на податковий кредит обумовлюється фактом закінчення або ступенем завершеності виконання усіх робіт, обумовлених договором.

Зміст договору про виконання робіт та надання послуг від 30.10.2009 № 1-4/09 свідчить про те, що у розглядуваному випадку етапи робіт були чітко визначені у договорі; результатом виконання кожного окремого етапу робіт було створення певного активу. Наведене свідчить на користь того, що передача результатів кожного окремого етапу виконання робіт є самостійною господарською операцією, яка викликає відповідні їй правові наслідки к податковому обліку платників.

Наведене обумовлює правильність висновку судів про незаконність прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії та про необхідність їх скасування.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги Феодосійської МДПІ та для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 у справі №2а-12786/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась А.О. Рибченко