Ухвала суду № 40218937, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/18107/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенка М.І.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Шумейко О.О.

відповідача: Маісурадзе З.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року

у справі № 820/3853/13-а

за позовом Державного підприємства завод «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод «Електроважмаш» (далі по тексту - позивач, ДП завод «Електроважмаш») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП завод «Електроважмаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року та правомірності декларування від'ємного значення за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт 18.03.2011 року № 678/40-028/00213121.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року на суму 7 975 350,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 508 217,00 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 4 960 342,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000160840/0, яким ДП завод «Електроважмаш» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 7 975 350,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП завод «Електроважмаш» було подано до СДПІ декларацію з ПДВ за грудень 2010 року, по рядку 25 декларації позивачем заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ за грудень 2010 року на суму 7 975 350,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказане бюджетне відшкодування ДП завод «Електроважмаш» сформовано із суми р. 23 декларації за грудень 2011 року, а саме, із залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, що декларувалось позивачем за результати господарських операцій, проведених у червні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ ВКФ «НОРД» (постачальник) було укладено договори поставки: №238-12/60-Т від 07.05.2010 року, № 238-12\67-Т від 15.06.2010 року, № 202-15 від 06.09.2010 року, між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ фірма «Торгсервіс ЛТД» (постачальник) було укладено договори: №238/16-78-Т від 09.09.2010 року, №238-12/68-Т від 18.06.2010 року, 07.05.2010 року між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ «Український стандарт» (постачальник) укладено договір №238-12/59-Т.

Крім того, між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ПП «ДІВТ» (постачальник), ПП «Техпромекспо» (постачальник), було укладено договори поставки №238-13/61-Т від 23.03.2010 року, №238/16-77-Т від 09.09.2010 року.

У серпні 2010 року на підставі договірних листів ТОВ «Група компаній «МОСТ» (постачальник) поставило ДП завод «Електроважмаш» (покупець) товар.

Також, між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ «Земсервіс і К» (постачальник) укладено договори №238/04-23-Т від 19.02.2010 року, №238-13/79-Т від 27.04.2010 року.

На підставі договірних листів №238- 04/2999 від 14.09.2010 року, №238-04/2980 від 13.09.2010 року ТОВ «Земсервіс і К» (постачальник) поставило ДП завод «Електроважмаш» (покупець) товар.

Між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ «Віра МТ» укладено договори №238-15/38 від 01.07.2010 року, №238-13/36-Т від 09.09.2010 року, №238-13/71-Т від 18.06.2010 року.

На підставі договірного листа №565-531 від 28.09.2010 року ТОВ «АВП» (постачальник) поставило ДП завод «Електроважмаш» (покупець) товар.

Між ДП завод «Електроважмаш» (покупець) та ТОВ «ПФК Промсталь» (постачальник) укладено договори від 22.03.2010 року №238/10-39-Т, №238/04-3З-Т.

На підставі договірного листа №238-10/2572 від 13.08.2010 року ТОВ «ПФК Промсталь» (постачальник) поставило ДП завод «Електроважмаш» (покупець) товар.

Згідно договору №238/16-34-Т від 22.03.2010 року ТОВ «Даніан» (постачальник) поставило ДП завод «Електроважмаш» (покупець) товар.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, вимогами про використання ресурсів у власному виробництві, лімітно-забірними картами про використання ресурсів у власному виробництві, актами приймання передачі, витягами з журналів обліку ввезеної продукції на ДП завод «Електроважмаш», тощо.

Оплата ДП завод «Електроважмаш» придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Так, придбані ТМЦ використано ДП завод «Електроважмаш» при виготовленні кінцевої продукції та виконанні робіт, реалізованих згідно договорів, зокрема, з ТОВ «Елмаш ЛТО», ТОВ «ВЕД Сервіс», ВАТ«Укргідроенерго», WIDETERM INWESTMENTS LTD, ВАТ «Рогунська ГЕС», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, розрахунків, замовлень тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №238/16-77-Т від 09.09.2010 року ПАТ «Телесистеми України» (постачальник, виконавець) надало ДП завод «Електроважмаш» (покупець) телекомунікаційні послуги, послуги зв'язку.

Крім того, ПП «Харківський центр промислової електроніки» (виконавець) надало ДП завод «Електроважмаш» (покупець) послуги (виконало роботи) на підставі договору №ДГ-1/7-09Е від 30.11.2011 року.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПАТ «Телесистеми України», ПП «Харківський центр промислової електроніки» підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання передачі послуг, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

В свою чергу, колегія суду вважає за необхідне зазначити, як вбачається з матеріалів справи, суди виконали вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 17.04.2013 року, якою дану справу було направлено на новий розгляд, а саме - повно та всебічно дослідили обставини справи на підставі належних та допустимих доказів.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов