Ухвала суду № 40218916, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/15723/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенка М.І.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Хижняк І.О.

відповідача: Єлєніна С.М.

прокуратури: Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року

у справі № 2а-3965/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за участюПрокуратури Шевченківського району м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва (далі по тексту - прокуратура) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 року в задоволенні позову ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Крім того, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна», колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень, жовтень 2009 року, яка виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 01.07.2009 року по 31.07.2008 року, з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2009 року №2232/23-07/20027449.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року у розмірі 8703573 грн. та завищено в червні 2009 року від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 1 258 705,00 грн., в липні 2009 року у розмірі 11 469 762,00 грн., в серпні у розмірі 1987,00 грн., у вересні 2009 року у розмірі 8 115,00 грн., в жовтні - 41 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2009 року №0009112307/0, яким ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8 703 573, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» та ТОВ «Аграрний фонд», ТОВ «Агропродукт, ЛТД», ДП «Сантрейд», ТОВ «Ін тайм ЛТД», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ВАТ «Полтавське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Лубенський НОЗ, ТОВ ТЕП «ЮГИНТЕРТРАНС», ПАТ «Агропродсервіс», ПП «Тепс&Со», ТОВ «Автокомп Сервис», ТОВ «Галеон», ТОВ «Грейнфілд-А», ТОВ «Девладівський елеватор», ТОВ «Долинський комбікормовий завод», ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт», ТОВ «Укртрансагро», ПП «Элвис», Аграрна біржа, ЗАТ «Орії», НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, ТОВ «Реал-Агент», ТОВ «СуперДжоб», ПП «Отрадос», ВАТ «Укртелеком», Центральна станція зв'язку Укрзалізниці, Агентство «Кий Авіа», АЕК «Київенерго», ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна», ЗАТ «Орії», ТОВ «Калинівське ХПП», Одеська регіональна служба держветконтр Аграрна біржа, ПП «Лукойл Україна», ТОВ «Інтертелеком» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано до суду першої інстанції копії первинних документів по зазначеним контрагентам.

Згідно біржових контрактів аграрної біржі, предметом яких є здійснення купівлі зернових культур, а саме, пшениця 4 класу згідно ДСТУ-3768:2004 вбачається, що вони мають аналогічні за своїм змістом умови здійснення купівлі зазначеного продукту.

Відповідно до біржових контрактів аграрної біржі, після проведення біржових торгів продавець протягом 10-ти робочих днів надає покупцю, акт передавання-приймання товару, складський документ, податкову накладну, картку аналізу зерна або посвідчення.

Як вбачається з преамбули біржових контрактів аграрної біржі, представлення інтересів покупця - ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна)» здійснювалось в особі брокера-покупця ОСОБА_6, брокерська контора № 89 СПД ФО «ОСОБА_7» на підставі довіреності № 585 від 02.02.2009 року та договору-доручення № 6/2 від 20.02.2009року.

Водночас, позивачем не було надано суду документи на підтвердження здійснення операцій від його імені СПД ФО «ОСОБА_7» брокерська контора № 89, а саме; довіреність № 585 від 02.02.2009 року та договір-доручення № 6/2 від 20.02.2009 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» первинні документи оформленні з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, на думку колегії суду, суди першої та апеляційної інстанції проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Аграрний фонд», ТОВ «Агропродукт, ЛТД», ДП «Сантрейд», ТОВ «Ін тайм ЛТД», ВАТ «Миронівський ЗВКК», ВАТ «Полтавське ХПП», ДП ДАК «Хліб України» Лубенський НОЗ, ТОВ ТЕП «ЮГИНТЕРТРАНС», ПАТ «Агропродсервіс», ПП «Тепс&Со», ТОВ «Автокомп Сервис», ТОВ «Галеон», ТОВ «Грейнфілд-А», ТОВ «Девладівський елеватор», ТОВ «Долинський комбікормовий завод», ТОВ «Кобеляки Хлібопродукт», ТОВ «Укртрансагро», ПП «Элвис», Аграрна біржа, ЗАТ «Орії», НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, ТОВ «Реал-Агент», ТОВ «СуперДжоб», ПП «Отрадос», ВАТ «Укртелеком», Центральна станція зв'язку Укрзалізниці, Агентство «Кий Авіа», АЕК «Київенерго», ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна», ЗАТ «Орії», ТОВ «Калинівське ХПП», Одеська регіональна служба держветконтр Аграрна біржа, ПП «Лукойл Україна», ТОВ «Інтертелеком» носять реальний характер, оскільки, вищевказані документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції з контрагентами.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна».

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов