Ухвала суду № 40218798, 12.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 року м. Київ К/9991/33895/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року

у справі № 2а-1670/459/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогник»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вогник» (далі - ТОВ «Вогник»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0010142306/0 від 16 грудня 2010 року в частині застосування до ТОВ «Вогник» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 199,20 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вогник» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у м. Полтаві на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку закусочної, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0774/16/01/23/21047951 від 06 грудня 2010 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Вогник» пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації на загальну суму в розмірі 599,60 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0010142306/0 від 16 грудня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 199,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За змістом частини 3 статті 2 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат надано суб'єктам господарювання Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III «Про державну підтримку малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98).

Так, відповідно до статті 4 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва-юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Водночас форма книги обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на суб'єктів малого підприємництва, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу № 727/98.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач на час проведення перевірки був платником єдиного податку, що засвідчується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом № 1601019378 від 01 серпня 2010 року, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.