Ухвала суду № 40218760, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/9991/1664/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ферро-Ю»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року

у справі № 2а-2964/11/1470

за позовом Приватного підприємства «Ферро-Ю»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року позов Приватного підприємства «Ферро-Ю» (далі - ПП «Ферро-Ю»; позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання та визначення в акті перевірки № 397/23-300/33797995 від 24 березня 2011 року нікчемними правочинів, укладених ПП «Ферро-Ю» з підприємствами-контрагентами. Присуджено на користь ПП «Ферро-Ю» судові витрати в розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року скасовано. Постановлено ухвалу, якою провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ферро-Ю» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками за період січень - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 397/23-300/33797995 від 24 березня 2011 року.

У висновку вказаного акту перевірки викладено думку про порушення підприємством статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Крім того, оспорювані дії повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

За змістом пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Складений за результатами проведеної перевірки акт є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платнику податків грошових зобов'язань. Акт перевірки складається посадовими особами контролюючого органу, позаяк це є їх службовою діяльністю на виконання посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни, та не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків. Висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Виходячи з наведеного, дії посадових осіб податкового органу з включення до акту перевірки певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних правових обов'язків для платника податків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ферро-Ю» відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.