Ухвала суду № 40218736, 07.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2014 р. м.Київ К/800/63552/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Гончар Л.Я.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права та скасування вимоги від 11 березня 2013 року №10Ф,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права та скасування вимоги про сплату боргу від 11 березня 2013 року №10 Ф на суму 4572,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказуючи, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування доходу, сплаті не підлягають, вважала безпідставною вимогу відповідача від 11 березня 2013 року № 10 Ф про сплату єдиного внеску в сумі 4572,42 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав правомірності дій відповідача та оскаржуваної вимоги.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі.

Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування.

На підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 11 березня 2013 року сформовано вимогу №10Ф про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Пенсійний фонд України має статус органу державної влади і діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011.

Згідно п.12 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та положення про Пенсійний фонд України.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилені твердження позивача про відсутність у Пенсійного фонду та відповідача як його структурного підрозділу належної правосуб'єктності.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Як встановлено п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Несплачена своєчасно сума єдиного внеску визнається недоїмкою. На підставі статті 25 вищезазначеного Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, оскільки позивач є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець, він зобов'язаний сплачувати внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в установленому законодавством порядку.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність винесення вимоги про сплату боргу від 11 березня 2013 року №10Ф на підставі ст.25 Закону №2464-VI.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді