Рішення № 40217450, 14.08.2014, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/7311/14-ц

Провадження № 2/127/3214/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ПАТ «КБ «Надра» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 20.04.2007 року було укладено договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до якого відкрито кредитну карту НОМЕР_1. Надання кредиту за цим договором здійснювалось шляхом списання з рахунку кредитної картки сум за рахунок кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитування, а саме в розмірі 5 000, 00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30, 36 % річних. Починаючи з травня 2007 року відповідачем не здійснено жодного обов'язкового мінімального платежу. Станом на 12.12.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 322, 53 гривень, з яких: заборгованість з повернення кредиту - 4 980, 68 гривень, заборгованість по процентах - 1 568, 26 гривень, заборгованість по пені - 2 773, 59 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору НОМЕР_1 від 23.04.2007 року в сумі 9 322, 53 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві та просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив застосувати строк позовної давності.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20.04.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір комплексного банківського обслуговування б/н, відповідно до якого банк зобов'язався відкрити відповідачу рахунок та оформити кредитну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,36 % на рік. (а.с. 7- 26, 29)

20.04.2007 року на підставі анкети - заяви відповідачу було відкрито рахунок та видано кредитну картку. (а.с. 27 - 29)

Згідно заяв на видачу готівки № 1 від 25.04.2007 року та № 6 від 26.04.2007 року ОСОБА_2 було отримано кредит в сумі 4 900, 00 гривень (а.с. 57, 58).

Відповідно до нової редакції статуту ПАТ «КБ «Надра» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками ВАТ КБ «Надра». (а.с. 39)

Відповідно до п. 5.2.4 договору комплексного банківського обслуговування б/н клієнт зобов'язаний здійснювати оплату послуг банку згідно тарифів банку у строки, передбачені умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.2.5 договору комплексного банківського обслуговування б/н клієнт зобов'язаний здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів з першого дня наступного розрахункового періоду до 15 числа наступного місяця включно, якщо це передбачено певним продуктом.

Згідно п. 5.2.6 вище зазначеного договору клієнт зобов'язаний проводити операції по рахунках в межах визначеного витратного ліміту та не допускати виникнення недозволеного овердрафту по рахунку. У випадку виникнення недозволеного овердрафту погасити заборгованість не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем виникнення недозволеного овердрафту.

Умовами договору комплексного банківського обслуговування передбачено збільшення кредитного ліміту.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач станом на 12.12.2013 року має заборгованість перед позивачем за договором комплексного банківського обслуговування б/н від 20.04.2007 року в розмірі 9 322, 53 гривень, з яких: заборгованість з повернення кредиту - 4 980, 68 гривень, заборгованість по процентах - 1 568, 26 гривень, заборгованість по пені - 2 773, 59 гривень. (а.с. 30-32)

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 17.1.), так і строки виконання зобов'язань (п. 5.2.5., 5.2.6.).

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Судом прийнято до уваги, що сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем (до повного погашення заборгованості), як то визначено в п. 17.1. кредитного договору, не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки НОМЕР_1 закінчився 30.04.2009 року. (а.с. 59, 77) Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що кредитна картка відповідачу не перевипускалась і не видавалась із новим строком дії.

Судом досліджено виписку по особовому рахунку відповідача і встановлено, що останній раз відповідач знімав готівку 26.04.2007 року в сумі 2 900, 00 гривень, а останнє погашення кредиту здійснив 15.05.2007 року, після чого інші операції ним не здійснювались. Однак, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся лише 08.04.2014 року (одержавно позов судом 10.04.2014 року).

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Судом прийнято до уваги те, що відповідно до п. 14.6. договору комплексного банківського обслуговування граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці та що останній платіж здійснено 15.05.2007 року, а дія картки закінчилась 30.04.2009 року.

Судом встановлено, що відповідач не вчиняв дій, які б свідчили про визнання ним боргу, що слугувало б підставою для застосування положень ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Судом, зокрема, прийнята до уваги правова позиція, висловлена Верховним Судом України 19.03.2014 року у справі за № 6-14 цс 14, яка у відповідності до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2 773, 59 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, в даному випадку - стягнення неустойки.

Позивачем не заявлялось клопотання про поновлення пропущених строків позовної давності, і наявність поважності причин пропуску цих строків судом не встановлена.

З матеріалів, наданих суду позивачем вбачається, що з 2007 року до часу звернення до суду - в квітні 2014 року, тобто протягом семи років, позивач не звертався до відповідача із вимогами про погашення заборгованості. Позивач, скориставшись своїми процесуальними права, надав суду усі наявні докази по даній справі, з яких вбачається, що протягом семи років банк не вчиняв жодних дій спрямованих на повернення кредитної заборгованості, однак протягом усього часу нараховував відсотки за користування кредитом, що призвело до значного збільшення суми заборгованості.

В той же час, судом прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, що у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості заявлені після спливу позовної давності, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі в зв'язку із спливом строку позовної давності за даним позовом.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись п. 3 та п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 252-258, 261, 267, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 510, 526, 530, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627, 629, 631, ч. 1 ст. 1046, ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 58-60, 88, 212-215, 218, 360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 23.04.2007 року в сумі 9 322, 53 гривень - відмовити.

Судові витрати залишити за публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: