Ухвала суду № 40217396, 14.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4966/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Фонду державного майна України, треті особи - Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И ЛА :

Позивач Переяслав-Хмельницька міська рада Київської області звернулися в суд з адміністративним позовом до Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статного капіталу господарського товариства, але перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», шляхом видачі розпорядчого правового акту індивідуальної дії (наказу, розпорядження) про передачу гуртожитку, розташованого за адресою: вулиця О. Богданова, 2, місто Переяслав-Хмельницький, у комунальну власність територіальної громади міста Переяслав-Хмельницький.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 902-року «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укртелеком», але перебуває на його балансі» зобов'язано:

- Фонд державного майна України за участю Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України забезпечити проведення Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» інвентаризації державного майна, що не увійшло до його статутного капіталу, але перебуває на її балансі станом на 30 вересня 2011 року; за результатами інвентаризації державного майна віднести до сфери управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України нерухоме та рухоме державне майно, що забезпечує виконання покладених на неї завдань, а до сфери управління Фонду державного майна України - інше майно за переліками, затвердженими спільним рішенням відповідача та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; Фонд державного майна України забезпечити внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про державне майно.

На виконання вказаного розпорядження оформлено спільний наказ від 18 жовтня 2011 року № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» (далі - Наказ), яким наказано:

- Фонду державного майна:

1) у тижневий строк звернутись до ТОВ «ЕСУ» та ПАТ «Укртелеком» стосовно: надання у місячний строк акціонерним товариством до Фонду і Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі (далі - державне майно), складеного відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду від 15 березня 2006 року № 461, на підставі описів інвентаризації державного майна, проведеної станом на 30 вересня 2011 року, за формою № 2б «Відомості про державне майно», затвердженою наказом Фонду від 03 лютого 2006 року № 197; забезпечення доступу до державного майна для проведення перевірки наявності такого майна відповідно до зазначеного в абзаці 2 цього пункту наказу переліку (п. 1 Наказу)

2) скласти на підставі наявних у Фонді документів переліки державного майна, яке було передано на баланс ПАТ «Укртелеком» за результатами оцінки майна під час корпоратизації у 1999 році та було вилучено із статутного капіталу даного товариства відповідно до наказу Фонду від 31 серпня 2001 року № 1592, та надати їх територіальним комісіям та Адміністрації (п. 4 Наказу);

- Територіальним комісіям, утвореним згідно з п. 3 цього наказу:

1) провести перевірку наявності державного майна згідно з переліками, зазначеними у п. 4 цього наказу, шляхом ідентифікації та візуального огляду його технічного стану з виїздом на місце розташування державного майна у строки, що встановлені спільною комісією;

2) щотижня надавати спільній комісії звіт про результати перевірки у довільній формі та відомості про державне майно, складені за результатами перевірки, згідно з формою, наведеною у додатку 4;

3) після завершення перевірки державного майна надати спільній комісії зведені відомості про державне майно з відповідною пояснювальною запискою (п. 5 Наказу).

Зі Змін до переліку державного майна, яке відноситься до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, до наказу відповідача та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 21 травня 2013 року № 666/276 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 12 грудня 2012 р. № 3975/724 (із змінами)» вбачається, що гуртожиток дійсно не належить до сфери управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили визначення уповноваженого органу на управління спірним гуртожитком, а наявна у справі копія Змін до переліку державного майна, яке відноситься до сфери управління Фонду державного майна України, до наказу відповідача та третьої особи-1 від 01 червня 2013 року № 750/302 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації від 12 грудня 2012 року № 3975/724 (із змінами)», у свою чергу, підтверджує, що до сфери управління відповідача віднесено гуртожиток, розташований за адресою: вулиця Шевцова, 5-Б, місто Київ, а не гуртожиток, який є предметом спору.

З пояснень відповідача слідує, що на виконання згаданого вище спільного наказу територіальною комісією з ідентифікації державного майна по Київській області внесено пропозиції щодо визначення органом управління спірним гуртожитком Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, однак будь-якого рішення про уповноважений орган управління гуртожитком ще не прийнято.

З листа від 03 квітня 2013 року № 10-24-4233 «Щодо передачі гуртожитку у комунальну власність» вбачається, що станом на 03 квітня 2013 року у стадії візування знаходиться проект спільного наказу відповідача та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, яким передбачено віднесення гуртожитку до сфери управління останньої. Після визначення органу управління, якому будуть належати повноваження з управління гуртожитком, у тому числі щодо передачі його у комунальну власність, цим органом будуть прийняті відповідні управлінські рішення згідно із законодавством.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Згідно абз. 3 ч. 1 цього ж Закону абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів державної та комунальної власності» передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах 4 та 6 ч. 1 ст. 2 цього Закону.

Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 4 вказаного Закону).

З урахуванням зазначених вище обставин, судова колегія прийшла до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що об'єкти житлового фонду, у тому числі - гуртожитки, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), підлягають передачі з державної до комунальної власності територіальних громад селищ за наявності згоди відповідних селищних рад, яка має бути надана, виходячи з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття рішення, якщо інше не передбачено законом.

З наведеного слідує необґрунтованість доводів апелянта щодо протиправності будь-яких дій/бездіяльності відповідача по відношенню до спірного гуртожитку.

Крім того, згідно Рекомендацій № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреційні повноваження надають адміністративному органу певний ступінь свободи при прийнятті рішення, тобто можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача прийняти конкретно визначене рішення є прямим втручанням в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість, законність та правомірність своїх дій стосовно спірного гуртожитку.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.08.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.