Рішення № 4021702, 30.06.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" червня 2009 р.

Справа № 5/701

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Воронецька З.В., доруч. №95 від 25.06.09.

від відповідача не з'явився ( був присутній в засіданні суду 25.06.09. Климчук В.П., довір. №71 від 01.06.09.)

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Березівський кар'єр" (с.Березівка)

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирське спеціалізоване підприємство робіт по механізації" (м.Житомир)

про стягнення 229128,11 грн.

У засіданні суду 25.06.09. оголошувалась перерва до 30.06.09. відповідно до ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на його користь 229128,11грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №2 від 22.01.08.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, надав заяву, згідно якої відмовляється від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3807,17грн. Крім того, пояснив, що докази, які б підтверджували надіслання відповідачеві рахунку відсутні, оскільки представник відповідача отримував його, але не розписався про його отримання. Заперечував проти продовження розгляду справи. Пояснив, що дійсно відповідач надавав послуги для позивача, але документів на підтвердження їх не надав, із заявою про зарахування цієї суми в рахунок боргу теж не звертався. Проте, позивач погоджується на стягнення основної суми боргу визнаної відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків. Також зазначив, що позивач надсилав відповідачеві вимогу (претензію) про сплату боргу, яку останній залишив без відповіді.

Представник відповідача в засіданні суду 25.06.09. визнав вимоги частково щодо основного боргу, а саме, в частині стягнення суми, зазначеної в акті звірки взаємних розрахунків відповідачем. Також вважає, що позивач неправильно нараховував пеню, інфляційні та 3% річних. Пояснив, що відповідач не отримував рахунку на оплату вартості продукції. В засідання суду 30.06.09. - після перерви не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, що підтверджується розпискою, в якій розписався представник відповідача в засіданні суду 25.06.09. (а.с.49).

Оскільки представник позивача заперечує проти продовження розгляду справи в більш тривалий строк, то суд розглядає справу за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Судом досліджено матеріали справи, а саме: договір купівлі-продажу №2 від 22.01.08.; довіреності на отримання продукції; накладні; свідоцтво про державну реєстрацію; витяг з ЄДРПОУ, акт звірки взаємних розрахунків, виписки з банку та інші.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.08. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №2 (а.с.13-15), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язувався виготовити і погрузити на автотранспорт відповідача (покупця) щебеневу продукцію в кількості і якості згідно договору, а відповідач - прийняти та своєчасно оплатити її на умовах договору (п.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу щебеневу продукцію на загальну суму 182757,33грн., що підтверджується довіреністями на отримання продукції (а.с.31-35) та накладними №139 від 01.04.08., №144 від 02.04.08., №149 від 03.04.08., №190 від 21.04.08., №195 від 22.04.08., №207 від 25.04.08.(а.с.16-22).

З врахуванням пункту 3.5 зазначеного договору оплата здійснюється на підставі рахунку на розрахунковий рахунок відповідача протягом п'яти банківських днів.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості товару не виконав у повному обсязі, оскільки провів оплату вартості продукції частково.

Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 178950,16грн. за договором №2 від 21.01.08., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.06.09. (а.с.36) та не заперечувалось представником відповідача у засіданні суду 25.06.09.

19.12.08. позивач надіслав відповідачеві вимогу (претензію) за №241 від 17.12.08. про сплату заборгованості, яку останній залишив без відповіді і без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 178950,16грн., яку в акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.09. визнав відповідач.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача при зверненні з позовом до суду 182757,33грн. основного боргу.

Проте, під час розгляду справи в суді відмовився від стягнення основного боргу в сумі 3807,17грн., що становить різницю між заявленим позовом в частині стягнення основного боргу та визнанням заборгованості відповідачем (182757,33грн. - 178950,16грн.).

Суд, перевіривши повноваження представника позивача, роз'яснивши наслідки відмови від позову, приходить до висновку про прийняття відмови від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3807,17грн. основного боргу, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї небудь права та охоронювані законом інтереси. Тому припиняє провадження у справі у цій частині на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Згідно п.3.6. договору №2 від 21.01.08., за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, яка діє за період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати вартості отриманої продукції за договором №2 в сумі 21694,47грн.

Проте, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, виходячи з наступного.

Позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені з 26.08.08., оскільки доказів, які б підтверджували отримання відповідачем рахунку відповідно до п.3.5 договору №2 відсутні., тому суд приймає як вимогу щодо сплати заборгованості претензію позивача за вихідним №241 від 17.12.08., надіслану позивачем 19.12.08., про що свідчить поштовий чек (а.с.5).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частина 4 ст.231 ГК України вказує, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, нарахування пені необхідно здійснювати з 30.12.08 (19.12.08. надіслано вимогу + 3 дні поштовий обіг + 7 днів).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені, а саме:

24 (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 днів х 178950,16грн. (сума боргу) х 61день(кількість прострочених днів з 30.12.08. по 24.02.09., зазначений позивачем) :100 = 7177,62грн.

Отже, сума пені, яка підлягає стягненню, складає 7177,62грн. Оскільки позивач просив стягнути пеню в сумі 21694,47грн., то суд відмовляє в позові у частині стягнення пені в розмірі 14516,85грн.(21694,47грн. – 7177,62грн.)

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в сумі 23009,45грн, а також 3% річних у розмірі 4130,90грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування індексу інфляції та 3% річних, суд вважає його неправильним, оскільки неправильно визначено початок нарахування в цій частині, про що суд зазначав вище. Тому, здійснює розрахунок 3% річних таким чином:

3 : 365 х 178950,16грн. (борг) х 61 (кількість прострочених днів) : 100 = 897,19грн.

Таким чином, 3% річних становитиме 897,19грн.

Проте, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4130,90грн., тому суд відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 3233,71грн. (4130,90грн. - 897,19грн.).

Також суд здійснює розрахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- з 01.01.09. по 31.01.09. (період за який нараховується):

178950,16грн (борг) х 102,9% (індекс інфляції) / 100 - 178950,16грн = 5189,56грн;

- з 01.02.09. по 24.02.09. (період за який нараховується):

178950,16грн (борг) х 101,5% (індекс інфляції) /100 - 178950,16грн = 2684,25грн.

Отже, розмір інфляційних нарахувань становитиме 7873,81грн (5189,56грн + 2684,25грн).

Оскільки, позивач просив стягнути з відповідача 23009,45грн. індексу інфляції, то суд відмовляє в позові у частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 15135,64грн (23009,45грн - 7873,81грн).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету в повному обсязі не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в засіданні суду представник відповідача визнав суму основного боргу частково.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення основного боргу в сумі 178950,16грн., пені в сумі 7177,62грн, інфляційних нарахувань у розмірі 7873,81грн, 3% річних в сумі 897,19грн, оскільки у цій частині вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. У частині стягнення основного боргу в сумі 3807,17грн суд припиняє провадження у справі в зв'язку з прийняттям відмови від позову у цій частині. А в частині стягнення пені в сумі 14516,85грн, індексу інфляції в розмірі 15135,64грн та 3% річних в сумі 3233,71грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог, так як він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 692, Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49,75, п.4 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирське спеціалізоване підприємство робіт по механізації", 10001, м. Житомир, вул. Металістів, буд. 11, код 05456851,

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Березівський кар~єр", 12411, с. Березівка, Житомирський район, Житомирська область, код 05481524,

- 178950,16грн - основного боргу;

- 7177,62грн - пені;

- 7873,81грн - інфляційних нарахувань;

- 897,19грн - 3% річних;

- 1948,99грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 265,82грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3807,17грн.

4. Відмовити в позові у частині стягнення 14816,85грн пені, 15135,64грн інфляційних нарахувань та 3233,71грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 01.07.09.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу