Рішення № 4021676, 24.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.09 Справа № 9/151

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс", м. Луганськ

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії відділення "Промінвестбанку у м. Свердловську, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 66 078 грн. 94 коп.

в присутності представників:

від позивача – Колотович Д.О., дов. № 23/юр від 28.04.09,

від відповідача – Поліщук О.О., дов. № 550 від 07.04.09

в с т а н о в и в:

позивачем, ТОВ "ТД "Марс", заявлені вимоги про стягнення з відповідача, ЗАТ "АК "ПІБ" в особі філії відділення «Промінвестбанк у м. Свердловську»(далі –Банк) пені у розмірі 24092,02 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 26670,08 грн., 3% річних у розмірі 3011,52 грн., збитків у розмірі 12305,32 грн. за договором про інкасацію коштів № 24 від 24.09.07 та судових витрат.

Заявою про уточнення позовних вимог, наданою у судовому засіданні, позивач фактично змінив предмет позову та просить стягнути з Банку пеню у розмірі 36640,20 грн. та збитки у розмірі 12305,32 грн.

Як вбачається із заяви позивача, ним збільшений розмір пені з 24092,02 грн. до 36640,20 грн.

Суд прийняв заяву про уточнення позовних вимог, оскільки вона не суперечить чинному законодавству.

Відповідач, Банк, відзивом на позовну заяву за № 13/1435 та відзивом на уточнення позовних вимог просить у задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Ш 18 грудня 2008 року господарським судом Луганської області було прийняте рішення по справі № 6/219пн про стягнення з Банку коштів в сумі 401900,0 грн.

5 січня 2009 року інкасовані банком згідно з договором інкасації № 24 від 24.09.07 кошти позивача в сумі 401900,0 грн. були розблоковані тимчасовим адміністратором Банку та перераховані на рахунок позивача. Ці кошти були інкасовані філією Банку але не були перераховані своєчасно на рахунок позивача № 2600511873 в ЛОД АППБ "Аваль" розрахунковою палатою ПІБ у зв'язку з недостатністю грошових коштів на кореспондентському рахунку Банку.

Ш На весь час затримки платежів у період з 07.10.08 по 05.01.09 постановою НБУ від 07.10.08 № 308 Про призначення тимчасової адміністрації в ПІБ було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.08 по 06.04.09.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.

Ш Готівкові кошти клієнтів, які прийняті до каси банку в операційний час, зараховуються до каси банку в той же день, а прийняті в післяопераційний час –наступного операційного дня. Що ж до спірного договору, то він не передбачає строків виконання зобов'язання з перерахування інкасової готівкової виручки, але відповідно до п. 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до 3-х операційних днів.

Таким чином, вважає Банк, затримка у перерахуванні коштів позивача до введення мораторію з 3-го по 6-те жовтня 2008 року не перевищує встановлений законодавством строк у 3 операційні дня.

Ш Банк заперечує поти того, факту, що збитки позивачу були спричинені саме діями відповідача (відсутній причинний зв'язок). Крім того, у матеріалах справи відсутні докази спричинення цих збитків, оскільки погашення кредиту –це пряме зобов'язання позивача, яке він повинен був виконувати за укладеним кредитним договором і самостійно нести ризики його невиконання.

Позивач крім доводів, наведених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, посилається на те, що притримання Банком грошових коштів позивача у розмірі 401900,0 грн., які Банк одержав в рахунок виконання договору Про інкасацію коштів, повинно кваліфікуватися як збереження майна позивача без правової підстави.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За правилами ст. 536 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Враховуючи положення ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у зв'язку з тим, що міжбанківський переказ виконується в строк до 3-х операційних днів, відповідач мав такі граничні терміни на зарахування грошових коштів:

· платежі від 02.10.08 (четвер) –до 07.10.08,

· платежі від 03.10.08 (п'ятниця) –до 08.10.08,

· платежі від 04.10.08 (субота) –до 09.10.08,

· платежі від 05.10.08 (неділя) –до 09.10.08,

· платежі від 06.10.08 (понеділок) –до 09.10.08.

За правилами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до цієї норми позивач нарахував пеню у розмірі 36640,20 грн., розрахунок якого наведений у заяві про уточнення позовних вимог.

Щодо спричиненої Банком шкоди (збитків) у розмірі 12305,32 грн., позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату щомісячного боргу (суми сплат за тіло кредитів та відповідних процентів) за кредитними договорами до генерального договору про надання кредитних ресурсів, зокрема до кредитного договору № 010/08-1/62/3 від 25.04.05, відповідно до якого позивач повинен був щомісячно сплачувати суму тіла кредиту у розмірі 626000,0 грн. (підтверджується випискою банку за вересень 2008 року).

Крім того, сума процентів за вказаним кредитом становила від 194278,63 грн. (вересень 2008 року) до 134489,20 грн. (січень 2009 року).

Позивач пояснює, що вказані суми він дійсно сплачував щомісячно, що підтверджується витягами ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за жовтень 2008 року –січень 2009 року.

Позивач стверджує, що надав докази у підтвердження його безспірних щомісячних грошових зобов'язань перед іншими (третіми особами), виконання яких могло бути зірвано з підстав неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорам Про інкасацію коштів та договору На приймання торгівельної виручки.

Позивач наполягає, що у зв'язку з неможливістю щомісячно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за вказаним кредитом у період з жовтня 2008 року по січень 2009 року позивач залучав кредитні грошові кошти для сплати кредиторської заборгованості з рахунків, що були відкриті ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договорами овердрафту, відповідно до яких позивач здійснював строкове кредитування у вказаний період на сплату платежів до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", а депозитних рахунків у позивача не має.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні з відповідача понесених збитків та штрафних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про інкасацію коштів № 24 від 24.09.07, за яким Банк зобов'язався своїми силами і засобами в погоджені дні та години здійснювати інкасацію грошових коштів у позивача та проводити приймання грошових коштів і здійснювати своєчасне зарахування коштів на рахунки позивача.

Крім того, сторонами був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування № 5/2 від 10.10.05, за яким Банк прийняв зобов'язання здійснювати приймання торгівельної виручки та перерахування її на користь позивача.

За своєю правовою природою та положеннями договір про інкасацію коштів № 24 від 24.09.07 та договір на розрахунково-касове обслуговування № 5/2 від 10.10.05 є договорами про надання послуг і регулюється положеннями глави 63 ЦК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується на замовлення іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник –оплатити надані послуги, якщо інше не встановлено умовами договору.

За спірними договірними відносинами відповідач зобов’язався надати позивачу послуги щодо інкасування грошових коштів і зарахуванню таких коштів на рахунки позивача, що фактично відповідачем здійснено не було, що є порушенням умов договору та прав і охоронюваних інтересів позивача.

За умовами вказаних договорів позивач надав Банку грошові кошти за період з 3-го по 6-те жовтня 2008 року на загальну суму 401900,0 грн.

Банк, у порушення договору не виконав зобов'язання щодо приймання торговельної виручки та перерахування до іншої кредитної установи отриманих грошових коштів на вказану суму.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/219пн було стягнуто з Банку грошові кошти в сумі 401900,0 грн., це рішення залишене в силі постановою апеляційної інстанції від 27.01.09.

5 січня 2009 року Банк повернув кошти позивача в сумі 401900,0 грн., які були отримані за договором інкасації № 24 від 24.09.07.

Суд погоджується з посиланням позивача на ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за якою Банк, який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу та строків його проведення, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 наведеного Закону у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суд не погоджується з доводами Банку щодо введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів строк на 6 місяців з 07.10.08 до 06.04.09 та у зв'язку з цим відсутністю права позивача нараховувати штрафні санкції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.08 по справі № 6/219пн, залишеним в силі постановою апеляційної інстанції від 27.01.09 було встановлено, що:

згідно ст. 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У спірних правовідносинах позивач не є кредитором, оскільки фактично не було договору про банківський вклад і дія мораторію на здійснення операцій щодо наданню послуг по перерахуванню відповідних коштів не поширюється.

За таких обставин нарахування пені за порушення договірних зобов'язань Банком, які не є грошовими, є обґрунтованим та законним, а тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цих норм одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

· протиправної поведінки,

· збитків,

· причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

· вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що збитки у розмірі 12305,32 грн. виникли через протиправну поведінку Банку, оскільки вказані кредитні угоди між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" були укладені задовго до виникнення спірних правовідносин з відповідачем, а договори овердрафту з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладалися не через порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Таким чином, щодо спірних правовідносин, у позивача відсутні причинний зв'язок між протиправною поведінкою Банку та збитками та вина Банку.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення збитків слід відмовити.

При подачі позову позивачем сплачене державне мито за платіжним дорученням № 6569 від 29.04.09 у розмірі 660,78 грн. замість необхідного розміру 660,79 грн.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банку" в особі філії відділення "Промінвестбанку" у місті Свердловську, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1а, код 09304479, на користь позивача, ТОВ "Торговий дім "Марс", 91000, м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127-г, код 30092111, пеню у розмірі 36640,20 грн. та витрати зі сплати держмита –366,40 грн., інформаційно-технічні витрати –173,28 грн.

3. У задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі 12305,32 грн. –відмовити.

4. Стягнути з позивача, ТОВ "Торговий дім "Марс", 91000, м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127-г, код 30092111, на користь державного бюджету держмито у розмірі 0,01 грн.

Накази видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 30.06.09.

Суддя А.Г.Ворожцов