Рішення № 4021622, 25.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.09 Справа № 17/74

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківпроменерго”, м. Харків

до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 243582 грн. 23 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - Овчаренко Д.В., довіреність № б/н від 15.05.09;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором №116/1/17-2265гп від 31.08.2007 у сумі 176813,15 грн., пеню у сумі 41736,74 грн., інфляційні нарахування у сумі 45473,28 грн., а також 3% річних у сумі 6801,25 грн.

Позивачем у судовому засіданні 25.06.2009 було надано заяву про зменшення позовних вимог № б/н від 24.06.2009, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 176813,15 грн., пеню у сумі 12871,99 грн., інфляційні нарахування у сумі 46587,20 грн. та 3% річних у сумі 7309,89 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідачем 05.06.2009 надіслано до суду відзив на позовну заяву № 867 від 25.05.2009, згідно якого вказує, що між ТОВ „Харківпроменерго” та ДП „Ровенькиантрацит” був укладений договір №116/1/17-2265гп від 31.08.2007. Відповідно до умов договору виконавець (позивач по справі) зобов‘язаний був виконати комплекс проектних робіт. Проектні роботи були виконані у повному обсязі, у зв‘язку з чим відповідними відокремленими підрозділами ДП "Ровенькиантрацит" у січні 2008 підписаний акт приймання - передачі виконаних робіт.

У зв’язку із скрутним фінансовим становищем відповідач не зміг своєчасно розрахуватися з позивачем.

Позовні вимоги відповідач визнає частково, визнає суму основного боргу у повному розмірі.

Відносно стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, відповідач просить суд врахувати його скрутне фінансове становище.

Відповідач заперечує проти стягнення штрафних санкцій (пені), за наступними підставами.

З 01.02.2008 по 07.02.2008 включно, повинна бути здійснена оплата за договором.

Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов‘язання повинно було бути виконане.

Період нарахування штрафних санкцій почався з 08.02.2008 і закінчився 08.08.2008.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог - про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг строку позовної давності почався з 08.02.2008 і закінчився 08.02.2009. Позовна заява позивача датована 24.03.2009, а отже строк позовної давності для застосування штрафних санкцій пропущений і право на їх стягнення втрачене.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Харківпроменерго”, (позивач у справі), як Виконавцем, та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (відповідач у справі), як Замовником, був укладений договір № 116/1/17-2265гп від 31.08.2007 на виконання робіт (далі –Договір)

Згідно п. 1.1-1.2 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати комплекс проектних робіт, що включають в себе: розробку технічного завдання (ТЗ) на створення Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКУЭ) ДП „Ровенькиантрацит” і узгодження в повному обсязі, а також із профільною організацією „Гіпрошахтгідрошахт”; розробку проекту на створення АСКУЭ ДП „Ровенькиантрацит” і узгодження в повному обсязі, а також із профільною організацією „Гіпрошахтгідрошахт”; розробку заходів щодо реконструкції обліку реактивної електроенергії з обліком взаємокомпенсації (генерація, споживання).

Датою виконання зобов’язань за договором є дата підписання акту приймання-передачі виконання робіт Сторонами.

Згідно п. 2.1-2.2 Договору, вартість робіт становить 176813,15 грн. у відповідності зі зведеним кошторисом на роботи з розробки АСКУЭ ДП „Ровенькиантрацит” - Додаток №1 до даного договору.

Оплата робіт по договору провадиться замовником по факту виконання робіт протягом п‘яти банківських днів з часу підписання відповідних актів приймання-передачі.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що приймання та здача виконаних робіт здійснюється за фактом виконання робіт з оформленням актів приймання-передачі.

Як встановлено у пункті 6.3 Договору, за прострочку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

На виконання умов Договору, позивач виконав роботи на загальну суму 176813,15 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, Однак, відповідач умови договору щодо оплати виконаних робіт порушив, виконані роботи не оплатив, у зв’язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 176813,15 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Також позивач просить стягнути з відповідача, пеню у сумі 12871,99 грн. за період з 17.04.2008 по 08.08.2008, інфляційні нарахування у сумі 46587,20 грн. за період з 08.02.2008 по 31.05.2009 та 3% річних у сумі 7309,89 грн. за період з 08.02.2008 по 24.06.2009.

Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 176813,15 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт за січень 2008 року , підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками (а.с.24-32).

Зазначені акти є підставою для здійснення розрахунків, які повинні були відбутись протягом п’яти банківських днів з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі робіт.

В порушення умов п. 2.2 Договору відповідач не здійснив оплату виконаних робіт. Таким чином, станом основна заборгованість відповідача на користь позивача складає 173813,15 грн., яку позивач визнає та проти стягнення якої не заперечує.

Позивач також просить стягнути пеню у сумі 12871,99 грн. за період з 17.04.2008 по 08.08.2008.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 6.3 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Позивачем враховано зауваження відповідача щодо періоду нарахування пені та пропуску строку позовної давності, тому останньою заявою по зменшення позовних вимог позивачем змінено період нарахування пені, який становить з 17.04.2008 по 08.08.2008 та відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, частині 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 258 ЦК України.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 46587,20 грн. за період з 08.02.2008 по 31.05.2009 та 3% річних у сумі 7309,89 грн. за період з 08.02.2008 по 24.06.2009.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

Суд не може врахувати доводи відповідача щодо його скрутного становища при стягненні 3 % та інфляційних нарахувань, оскільки це не є штрафною санкцію, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 176813,15 грн., пені у сумі 12871,99 грн., інфляційних нарахувань у сумі 46587,20 грн. та 3% річних у сумі 7309,89 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову з урахуванням останнього збільшення позовних вимог складала 270 824,42 грн., отже державне мито складатиме 2708,24 грн., тоді як позивачем сплачено 2708,26 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 0,02 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківпроменерго”, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, ідентифікаційний код 30655746, борг у сумі 176813,15 грн., пеню у сумі 12871,99 грн., інфляційні нарахування у сумі 46587,20 грн. та 3% річних у сумі 7309,89 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 2435,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 13 коп., видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Харківпроменерго”, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, ідентифікаційний код 30655746, зайве сплачене державне мито у сумі 0,02 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 30.06.2009.

Суддя О.С. Фонова