Ухвала суду № 40215609, 18.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"18" серпня 2014 р. Справа № 806/1817/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю

представника позивача Невмержицького О.М.

представника відповідача Синицької Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" липня 2014 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 31.03.2014 року № 0000782201 та № 0000792201.

В апеляційній скарзі Житомирська ОДПІ посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову в позові.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що згідно висновків акту від 06.03.2014 року № 1551/2201/33309310/0100 "Про результати позапланової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Армабуд-Тех" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року" податковим органом встановлено порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 257721 грн. за 2013 рік в частині взаємовідносин з ТОВ "Армабуд-Тех";

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 271285 грн. за квітень-жовтень 2013 року.

Податковими повідомленнями-рішеннями Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 31.03.2014 року ТОВ "ВЛ Телеком" збільшено суму грошового зобов'язання, відповідно:

- за № 0000782201 - з податку на додану вартість - на 406928,00 грн. (з яких за основним платежем - 271285 грн., за штрафними санкціями - 135643 грн.);

- за № 0000792201 - з податку на прибуток на 322151,00 грн. (за основним платежем - 257721 грн., за штрафними санкціями - 64430 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року позивачем укладено договори з технічного обслуговування антенно - щоглових споруд (АЩС) з ТОВ "Армабуд - Тех", зокрема: № 357 ВЛ, № 358 ВЛ, № 359ВЛ, № 360 ВЛ, № 361 ВЛ, № 362 ВЛ, № 363 ВЛ (т. 1 а.с. 188-243). Згідно пп. 1.3.8 п. 1.3. договорів, виконавець по факту виконаних робіт з технічного обслуговування антенно - щоглових споруд зобов'язаний надати замовнику - ТОВ "ВЛ Телеком" акт про виконану роботу з технічного обслуговування АЩС. Відповідно до розділу 4 договорів "Вартість робіт та порядок розрахунків" вартість технічного обслуговування АЩС визначається у додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною. Загальна вартість виконаних робіт визначається згідно додатку №2. Підставою для проведення платежів є акт здачі - прийняття виконаних робіт і платіжне доручення.

На виконання умов договору контрагентом передано позивачу акти здачі - прийняття виконаних робіт (послуг) за квітень - жовтень 2013 року за вказаними договорами (т. 1 а.с. 97-103, 111-117, 125-131, 139-145, 153-159, 167-173, 181-187).

Податковий обов'язок платника податків у зв'язку з отриманням робіт (послуг) підтверджується копіями податкових накладних (т.1 а.с.90-96, 104-110, 118-124,132-138, 146-152, 160-166, 174-180).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. накладну,201.6 ст. 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

З матеріалами справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "ВЛ Телеком" та ТОВ "Армабуд-Тех" підтверджується договорами з технічного обслуговування, актами здачі прийняття виконаних робіт (послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Армабуд-Тех" зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200101655 від 11.01.2013 року.

В акті перевірки податковий орган також посилається на те, що позивачем за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року встановлено завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 1356425,00 грн., зокрема за 2013 рік в частині взаємовідносин з ТОВ "Армабуд - Тех", оскільки в ході перевірки не виявлено документів, на підставі яких надавалися послуги від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оподаткування та надання послуг, що є порушенням пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139 ст. 139 ПК України, підприємством завищено витрати по придбанню послуг від ТОВ "Армабуд-Тех" на загальну суму 1356425,00 грн. від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з якими можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами без здійснення реальної господарської операції.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, що підтверджують право товариства на віднесення до валових витрат витрат з придбання послуг у ТОВ "Армабуд - Тех".

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах неправомірності діяльності контрагента позивача.

Втім, з цього приводу слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" липня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) Г.І. Майор

(підпис) Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу:

2 - позивачу: товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛ Телеком" вул.Пушкінська,32/8,м.Житомир,10014

3- відповідачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,