Рішення № 4021521, 10.06.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р. Справа № 15/274/09

За позовом: ВАТ “Будівельно-монтажне управління -22”, м.Миколаїв, вул. Ново заводська, 34-В,

До відповідача: ВАТ “ВТБ Банк”в особі Миколаївської філії, м.Миколаїв, пр.Леніна, 55,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нікітін Р.В., м.Миколаїв. вул.Адміральська, 31-Б/9.

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Від позивача: Дікусар І.Л., довіреність від 21.04.2009р., Бондар В.М., довіреність від 21.04.2009р.

Від відповідача: Прудникова Л.М., довіреність від 18.02.2008р.

Від третьої особи: не з’явився.

Позивач 29.04.2009р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису № 470, виданого 03.04.2009р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. про звернення стягнення на нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Новозаводська, буд.34-В, та належить на праві власності ВАТ «Будівельно-монтажне управління -22 «Миколаївводбуд», який є майновим поручителем за зобов'язанням ТОВ «Каїр-Миколаів»таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем позов не визнано, судом отримано його письмовий відзив від 20.05.2009р., в якому він наполягає на правомірності оскаржуваного виконавчого напису.

Від третьої особи у справі надійшов лист, в якому нотаріус зазначає, що виконавчий напис вчинено відповідно до діючого законодавства, справу просив розглядати за його відсутності.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

Позивач 29.04.2009р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису № 470, виданого 03.04.2009р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. про звернення стягнення на нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: Миколаївська область,м.Миколаїв, вул. Новозаводська, буд.34-В, та належить на праві власності ВАТ «Будівельно-монтажне управління -22 «Миколаївводбуд», який є майновим поручителем за зобов'язанням ТОВ «Каїр-Миколаів»таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

03.04.2009р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. вчинено виконавчий напис №470 про звернення стягнення на нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: Миколаївська область,м.Миколаїв, вул. Новозаводська, буд.34-В, та належить на праві власності ВАТ «Будівельно-монтажне управління -22 «Миколаївводбуд».

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат»передбачено право особи, прав та законних інтересів якої це стосується, оскаржувати до суду нотаріальні дії та нотаріальні акти.

До загального розміру вимог відповідача, які перелічені у виконавчому написі, приватним нотаріусом включені витрати за вчинення самого виконавчого напису в сумі 38000 гривень, тоді як у відповідності із вимогами ст. 89 Закону «Про нотаріат»та п. 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»це не передбачено.

І навпаки, у виконавчому написі не зазначено номери рахунків в установах банків підприємства позивача, як те прямо передбачено вказаними вище нормами законодавства.

Крім того, приватним нотаріусом не взято до уваги той факт, що з моменту направлення на адресу позивача вимоги відповідача 17.02.2009 р. і до моменту вчинення виконавчого напису сплинуло понад 45 діб тоді як ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено термін у З0 днів.

Не взято до уваги нотаріусом і той факт, що в день вчинення виконавчого напису 03.04.2009 р. відповідачем було надіслано на нашу адресу нового листа-вимоги, в якому відповідач встановлював новий строк для виконання зобов'язання - 15 квітня 2009 року.

Окрім того, а ні 17.02.2009 р. а ні 03.04.2009 р. в своїх вимогах банк не зазначав розмір вимог, який міститься у виконавчому написі - 5456254,41 грн.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про іпотеку»та ст.593 ЦК України, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. В даному випадку, основним зобов'язанням є кредитний договір № 05КБ/2008 від 07.02.2008 р., і відповідно, з його припиненням, припиняється іпотека, яка визначена іпотечним договором, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Миколаївської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк 07 лютого 2008 р.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом.

Кредитний договір № 05КБ/2008 від 07.02.2008 р. не містить будь яких обставин, які передбачають припинення його дії.

Проте, ст. 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (кредитора або боржника). Боржником за кредитним договором є позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каїр-Миколаїв», код ЄДРПОУ 31613639, яке згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2009 року у справі № 5/83/09 було ліквідовано.

17 квітня 2009 року державним реєстратором Усиковою Г.В. виконавчого комітету Миколаївської міської ради було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи за судовим рішенням про ліквідацію юридичної особи.

Виходячи з викладеного, зобов'язання за кредитним договором припинилися, а відтак припинилася і іпотека, яка визначена іпотечним договором, який укладено на забезпечення виконання цього кредитного договору. Тому звернення стягнення за таким іпотечним договором не можливо, так як не ґрунтується на діючої іпотеці (відсутні правовідношення, які надають відповідачеві право звертати стягнення на майно позивача). А отже не підлягає виконанню і виконавчий напис, вчинений на виконання іпотечного договору яким визначена іпотека, яка, згідно закону, припинилася.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є оскарження виконавчого напису нотаріуса, а саме виконавчого напису №470 від 03.04.2009р., вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. на договорі іпотеки №05КБ/2008/1. (а.с. 9-11)

Можливість оскарження нотаріальних дій передбачено ст. 50 Закону України «Про нотаріат», відповідно до ч. 1 якої, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Вчинення виконавчих написів регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат»та Інструкцією Про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882 (далі –Інструкція).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 87 зазначеного закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 13-15), між відповідачем та ТОВ «Каїр-Миколаїв»укладено кредитний договір №05КБ/2008 від 07.02.2008р., відповідно до п.1.1 якого, банк надає позичальникові кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в сумі 4920000,00грн, строком до 07.02.2009р., зі сплатою 16 відсотків річних.

В якості забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між сторонами у справі укладено іпотечний договір №05КБ/2008/1 від 07.02.2008р., відповідно до якого ВАТ «БМУ-22»як майновий поручитель за кредитними зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Каїр-Миколаїв»передав в іпотеку Банку нерухоме майно - нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 34В, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.9.1, іпотечного договору у разі невиконання (неналежного виконання)зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки, за рахунок якого Банк вправі задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на Предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки.

03.04.2009р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. вчинено виконавчий напис №470 про звернення стягнення на нежитловий об'єкт, що розташований за адресою: Миколаївська область,м.Миколаїв, вул. Новозаводська, буд.34-В, та належить на праві власності ВАТ «Будівельно-монтажне управління -22 «Миколаївводбуд».

Позивач вважає зазначений виконавчий напис винесеним з порушенням Закону України «Про нотаріат», Інструкції, Закону України «Про іпотеку». Однак доводи, на які позивач посилається в позові, свого підтвердження в процесі судового розгляду не знайшли.

Так, доводи позивача стосовно порушення відповідачем строку для вчинення виконавчого напису є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 19-20), відповідачем 17.02.2009р. позивачеві у справі надіслано лист-вимогу №310 від 17.02.2009р. про усунення порушення відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Оскаржуваний виконавчий напис вчинено 03.04.2009р.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ч.1-2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначеної норми закону дозволяє стверджувати, що встановлений статтею тридцятиденний строк не є пресічним для реалізації кредитором свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі дотримання строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Не приймаються судом і доводи позивача стосовно встановлення відповідачем у справі нового строку виконання зобов’язання –15.04.2009р.

Як видно з листа, на який посилається позивач в обґрунтування зазначених доводів (а.с. 21), його зміст не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не містить посилань на зазначену норму закону, не встановлює обов’язкового тридцятиденного строку сплати заборгованості, не містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому на думку суду не може бути підставою для встановлення нового строку виконання зобов’язанння.

Не можуть бути підставою для визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню і доводи позивача стосовно відсутності в ньому номерів рахунків в установах банків з огляду на таке.

Виконавчі написи нотаріусів, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»є виконавчими документами та стягнення за ними відбувається в порядку, передбаченому даним законом.

При цьому стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено обов’язкові вимоги до виконавчих документів, не містить вимог щодо зазначення у виконавчому документі таких реквізитів.

Таким чином, відсутність у виконавчому написі відомостей щодо розрахункових рахунків сторін не свідчить про незаконність та неможливість звернення останнього до виконання.

Не підлягають задоволенню і доводи позивача стосовно невідповідності розміру заборгованості, зазначеної у листах відповідача у справі та оскаржуваному виконавчому написі, а також недотримання нотаріусом вимог п. 287 Інструкції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.89 Закону про іпотеку, п.287 Інструкції у виконавчому написі повинні зазначатися дата його вчинення; строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, а також розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника, що спростовує твердження Позивача на не включення витрат до виконавчого напису за вчинення виконавчого напису.

Крім цього, ані положення Інструкції, ані Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про нотаріат»не містять будь-яких обмежень щодо зазначення стягувачем (Банком) у письмовій вимозі про усунення порушення та у виконавчому написі розміру сум, які підлягають стягненню, в тому числі пені, штрафу, процентів, які можуть нараховуватись кредитором у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 526, 530, 527, 589 та інших законодавчих актів.

Стосовно доводів позивача про припинення зобов’язань за договором іпотеки внаслідок ліквідації боржника за первісним зобов’язанням, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є оскарження виконавчого напису нотаріуса, а саме виконавчого напису №470 від 03.04.2009р., вчиненого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. на договорі іпотеки №05КБ/2008/1.

Як витікає з аналізу положень Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії здійснюються, а нотаріальні акти вчиняються у відповідності до вимог закону, право на оскарження нотаріальних дій виникає у зацікавленої особи внаслідок порушення нотаріусом в момент її вчинення вимог чинного законодавства.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 11) оскаржуваний виконавчий напис вчинено 04.04.2009р., в той час як обставини, на які посилається позивач на підтвердження зазначених вище доводів, як на підставу визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, настали після його вчинення та не могли бути взятими до уваги нотаріусом. А саме: ухвалу господарського суду Миколаївської області про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Каїр-Миколаїв» винесено 16.04.2009р., реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Каїр-Миколаїв»проведено 17.04.2009р.

Таким чином, зазначені обставини не можуть свідчити про недотримання нотаріусом під час вчинення виконавчого напису вимог закону.

В той же час судом зазначається таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що звернутися до суду за захистом здійснюється у передбачені законом способи, а саме шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачем у справі обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, передбачений відповідними положеннями Закону України «Про нотаріат», що зумовлює судовий захист на підставах, які передбачено зазначеним нормативним актом. А саме, як зазначалось вище, право на оскарження нотаріальних дій виникає у зацікавленої особи внаслідок порушення нотаріусом в момент її вчинення вимог чинного законодавства.

Припинення зобов’язання за договором іпотеки не є предметом спору у даній справі, права та законні інтереси, порушені внаслідок такого припинення підлягають судовому захисту у відповідності до зазначених вище положень ст. 16 ЦК України, а також ст.ст. 598-609 ЦК України та відповідних положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький