Ухвала суду № 40214416, 14.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3998/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1596/2014

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, за апеляційною скаргою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2014 року задоволено частково позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 тьа ОСОБА_2 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 566 грн. 10 коп. та судові витрати по сплаті судорвого збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На дане рішення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказав, що відповідачі постійно проживають у квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка під»єднана до системи централізованого опалення та є споживачами послуг теплопостачання. Позивач надав відповідачам послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, однак останні не проводили оплату в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість яка станом на 03.03.2014 року становить 1492 грн. 56 коп.

Та обставина, що відповідачі змонтували індивідуальне опалення в квартирі не є підставою для припинення нарахування за надані послуги, оскільки відповідачі не виконали затвердженої законодавством процедури здійснення відмови від послуг та не мали права самовільно змінювати системи опалення і гарячого водопостачання та здійснювати відключення від цих мереж.

Апелянт вважає неправильним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості в межах строку позовної давності, оскільки такий строк ним не пропущено.

Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 1492,56 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечили вимоги апеляційної скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», суд першої інстанції правильно виходив із того, що самовільне відключення відповідачів від послуг які подаються організацією до стояка будинку та не були подані безпосередньо в квартиру споживача з його вини, а також що відключення проведено без належно оформленого дозволу, не позбавляє права позивача проводити нарахування за ненадану послугу.

Із матеріалів справи вбачається, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 24 березня 2014 року звернулося до відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за надані відповідачам послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання станом на 01.02.2014 року, яка становить 1492 грн. 56 коп. (а.с. 5).

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що позивач пред»явив позов про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання починаючи з 01.02.2011 року, однак в своєму розрахунку зазначив суму боргу уже станом на 01.02.2011 року (тобто за попередній період ) без належного обґрунтування .

Відповідачі в суді першої інстанції заявили про застосування позовної давності.

У відповідності до вищезазначених положень ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах строку позовної давності та правильно стягнув 566, 10 грн.

Посилання апелянта на те, що строк позовної давності ним не пропущено не підтверджено належними доказами.

У зв»язку з наведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Горблянський Я.Д.

Соколовський В.М.