Постанова № 40213982, 13.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 р. Справа № 816/1076/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С., Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

представників позивача - Гайдабури Д.В., Петренко Н.А.

представника відповідача - Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі № 816/1076/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.11.2013 року:

-№ 0012611501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 40557714 грн.;

-№ 0012601501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 199108 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн., 12220 грн. по декларації за липень 2012 року та застосовано штрафні санкції в розмірі 6110 грн.;

-№ 0012621501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 106231 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині документального непідтвердження здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентами у перевіряємому періоді, а також щодо відсутності зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) у цих періодах із господарською діяльністю товариства. Зазначив, що оскільки всі господарські операції із контрагентами мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, то позивачем було правомірно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку щодо обґрунтованості виявлених під час проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ПК "Газвидобування" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у м. Полтаві.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №15572855 серії АБ № 382249 ТОВ "ПК "Газвидобування" здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 71.11 - діяльність у сфері архітектури, 06.10 - добування сирої нафти, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 06.20 - добування природного газу, 49.50 - трубопровідний транспорт.

Також позивач має спеціальний дозвіл на користування надрам (А № 000011), виданий Державною службою геології та надр України 10.08.2001 року (продовжено строк дії згідно наказу від 05.08.2011 року № 51) строком дії до 10.08.2016 року, із визначенням виду користування надрами - геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка, мета користування - пошуки покладів вуглеводнів у нижньокам'яновугільних відкладах, дослідно-промислова розробка, геолого-економічна оцінка запасів родовища ДКЗ України з метою передачі його в промислову розробку, назва родовища - Покровська площа.

У період з 19.09.2013 року по 30.09.2013 року співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПК "Газвидобування" з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень - грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, липень - грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року, листопад 2012 року, січень - березень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 30.09.2013 року № 1053/16-01-15-01/31354329 (з урахуванням листа ДПІ у м. Полтаві від 15.10.2013 року щодо виправлення описок), яким зафіксовано порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 193. 3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року в розмірі 199108 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів за липень 2012 року в розмірі 12220 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) по податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року на 41211970 грн.

До таких висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із ненаданням позивачем будь-яких документів на вимогу податкового органу в рамках даної перевірки.

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, якою визначено, що протягом п'яти днів з дня отримання акта перевірки платник податку має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті як відсутні, ТОВ "ПК "Газвидобування" разом із запереченнями до вищевказаного акту перевірки частково надано первинні документи, а саме за період листопад 2012, січень - березень 2013 року.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (абз. 4 п. 44.7 ст. 44 ПК України).

Підпунктом 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Кодексу, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є подання платником в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки, коли платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

На підставі вищенаведеного, ДПІ у м. Полтаві наказом від 14.10.2013 року № 800 призначено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ПК "Газвидобування", за наслідками якої складено акт від 04.11.2013 року № 1495/16-01-15-01/31354329.

За висновками перевірки спростовано порушення ТОВ "ПК "Газвидобування" п. 44.1, п. 44.6, п.198.6 ст. 198 ПК України за період листопад 2012 року, січень-березень 2013 року, які були зазначені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.09.2013 року № 1053/16-01-15-01/31354329, у зв'язку із наданням платником первинних документів до перевірки.

Натомість даною перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 3 п.187.8 ст. 187, п. 198.3 ст.198 ПК України, а саме завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за березень 2013 року на суму 106231 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за березень 2013 року на 40557715 грн.

Так, перевіркою встановлено, що протягом 2001 - 2012 років позивач систематично декларує збитки по декларації з податку на прибуток та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ.

Виходячи із результатів фінансово-господарської діяльності за 2012 рік (згідно податкової декларації на прибуток за 2012 рік) підприємством задекларовані збитки в сумі 52883524 грн., а за 2013 рік (згідно податкової декларації на прибуток за 2013 рік) підприємством задекларовані збитки в сумі 98769604 грн., що на думку ревізорів свідчить про те, що позивач здійснює укладення договорів на придбання товарів, робіт, послуг, які не використовуються ним у господарській діяльності з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності.

Перевіркою первинних документів встановлено, що податковий кредит за листопад 2012 року, січень - березень 2013 року сформований по господарських операціях, пов'язаних із пошуком, розвідкою корисних копалин під час будівництва пошукових свердловин №1, №2 та №2а.

Пошукові свердловини №1, №2 та №2а із січня 2010 є недобудованими та відповідно не введені в експлуатацію.

Позивач пояснив, що спірний податковий кредит у перевіряємому періоді формувався ТОВ "ПК"Газвидобування" за наслідками робіт по будівництву пошукових свердловин №1 та № 2а Покровської площі.

На підставі вищевказаних актів перевірок ДПІ у м.Полтаві 21.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0012611501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 40557714 грн.;

- № 0012601501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 199108 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн., 12220 грн. по декларації за липень 2012 року та застосовано штрафні санкції в розмірі 6110 грн.;

- № 0012621501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 106231 грн.

Позивач, не погодившись із правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем під час розгляду справи не було надано доказів досягнення економічного ефекту від придбання спірних товарів та послуг щодо будівництва свердловин, та приймаючи нульовий результат на наслідками пошукових робіт корисних копалин на зазначеній площі протягом майже 13 років, стан пошукових свердловин, жодна з яких не завершені будівництвом та здані в експлуатацію, а також вартість їх будівництва, що значно перевищує суму вартості будівництва свердловин, то єдиною метою та економічним ефектом цих операцій є зменшення об'єкту оподаткування, зокрема, податком на додану вартість, а саме спрямовано на збільшення податкового кредиту позивача для врахування його при обчисленні податкового зобов'язання з ПДВ, та відшкодування від'ємного значення ПДВ з державного бюджету. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, законності та правомірності зменшення підприємству розміру від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як було встановлено під час розгляду справи, основним видом господарської діяльності позивача є пошук, розвідка корисних копалин на Покровській площі з метою подальшого їх видобування на підставі спеціального дозволу на користування надрами №1727 від 10.08.2001 року на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку.

Згідно пояснень позивача, підприємством у спірний період здійснювалась діяльність щодо будівництва свердловин №1 та №2а Покровської площі.

Згідно матеріалів справи вбачається, що свердловина № 1 Покровської площі була запроектована в 2007 році, що підтверджується актом про закладення свердловин від 11.12.2007 року, а її буріння розпочато згідно з актом від 22.02.2008 року. Через відсутність коштів на будівництво, 18.05.2009 року свердловина №1 була законсервована, що підтверджується актом. Роботи на цій свердловині відновлені у вересні 2010 року, а відповідно до акту від 21.09.2011 року з урахуванням ускладнення при бурінні свердловина № 1 завершена бурінням.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, з часу завершення бурінням вищевказаної свердловини протягом 2011 - 2014 років ведеться її випробування, освоєння та дослідження.

Свердловина № 2а Покровської площі запроектована згідно із протоколом геолого-технічної наради по свердловині № 2 Покровської площі від 12.01.2011 року як свердловина - дублер, буріння якої розпочалося 07.10.2011 року. Будівництво даної свердловини призупинене 10.02.2012 року згідно з планом заходів по тимчасовому призупиненню поглиблення свердловини № 2а.

Згідно пояснень представника ТОВ "ПК "Газвидобування", капітальне будівництво цих свердловин здійснювалося підрядним способом шляхом замовлення будівельних послуг у підрядників на підставі відповідних договорів, витрати на їх будівництво та консервування обліковувалися на бухгалтерському рахунку 151 "Капітальне будівництво".

Колегія суддів зазначає, що оскільки положеннями ПК України не визначено поняття придбання, спорудження та будівництва основних фондів, в зв'язку з чим, в даному випадку слід застосовувати визначення, яке передбачене у законодавстві України, що регламентує організацію бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до п. 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженого Наказом Мінфіну №205 від 28.04.2001 року визначено, що будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Як зазначив під час розгляду справи представник позивача, за своєю економічною суттю будівництво вказаних свердловин є разовою економічною операцією, яка з огляду на нерозвіданість площі, велику глибину свердловин (понад 5000 метрів) та складність будівництва, розтягнута у часі на тривалий строк, що зумовлює наявність значних капітальних інвестицій на протязі тривалого часу та відсутність прибутку.

Відповідно до угоди про умови користування ділянкою надра № 1727 від 16.09.2011 року, програми робіт геологічного вивчення, у тому дослідно-промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011- 2016 р.р., що підписана між позивачем та Державною службою геології та надр України, строк закінчення будівництва свердловин № 1, 2а Покровської площі становить до 3 кварталу 2016 року, тобто ще не настав.

Враховуючи наведене, посилання суду першої інстанції на невикористання свердловин у господарській діяльності у зв'язку з їх не введенням в експлуатацію є необґрунтованим. Крім того, посилання на вказану обставину, як на відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування суперечить змісту норми частини другої п. 198.3 ст. 198 Кодексу, відповідно до якої право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, відповідно до п.п. "б"п. 198.1 ст. 198 ПК України, податковий кредит при придбанні або будівництві основних фондів признається незалежно від дати їх введення в експлуатацію.

Додатково колегія суддів зазначає, з приписів п. 200.5 ст. 200 ПК України слідує, що до бюджетного відшкодування з ПДВ незалежно від дати реєстрації та обсягів оподатковуваних операцій платника податку мають включатись всі витрати платника податку у зв'язку з придбанням основних фондів та у зв'язку з введенням цих основних фондів в експлуатацію.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, на ненадання позивачем доказів досягнення економічного ефекту від придбання спірних товарів та послуг щодо будівництва вищевказаних свердловин, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У відповідності до ст. 42 Кодексу визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, основним критерієм для визначення діяльності як господарської (підприємницької) є наявність саме мети у особи на отримання прибутку, а не фактичного результату за наслідками господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано жодних доказів відсутності у позивача мети щодо отримання економічного ефекту від господарських операцій та не вказано в чому полягала податкова вигода від наявності збитків, оскільки сформований податковий кредит повністю сплачений до державного бюджету України, що визнано та не оскаржується відповідачем.

В свою чергу, згідно наявного в матеріалах справи Звіту про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі", що виконаний в 2011 році відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр", вбачається, що початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) полягає в обґрунтуванні доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин.

У висновках Звіту про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі" вказано, що термін окупності капіталовкладень, розрахований на основі накопиченого потоку готівки і становить 13,8 роки, аналіз показників розробки Покровської площі дає підстави зробити висновки про економічну доцільність впровадження проекту.

Враховуючи наведене, Звітом про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі" підтверджено економічну доцільність розробки Покровської площі, та як наслідок, наявність у позивача мети отримання прибутку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 28.02.2011 року №21-13а11 вказано, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, на факт перевищення позивачем вартості будівництва свердловин над вартістю робіт, вказаною в програмі робіт геологічного вивчення, у тому дослідно- промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011- 2016 рр., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказана вартість робіт носить декларативний характер і лише дає Державній службі геології та надр України уявлення про масштаб робіт при їх виконанні. Під час судового розгляду справи податковим органом не було вказано жодної правової норми, яка б зобов'язувала підприємство дотримуватися вартості робіт, вказаної в програмі робіт.

Посилання суду першої інстанції на принцип фіскальної достатності, наведений у п.п. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 ПК України, не відноситься до предмету спору, оскільки фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.

Тобто, вказана норма встановлює лише принцип нормотворчої діяльності з питання встановлення податків, та не ставить в залежність наявність права на податковий кредит з ПДВ від наявності надходжень до бюджету від інших видів податків та зборів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вчинення з боку позивача порушень вимог діючого законодавства, та як наслідок, необґрунтованості висновків податкового органу.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом вже була проведена перевірка правомірності формування позивачем складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Так, співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено:

- планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства з період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено Акт від 26.01.2012 року № 393/23-4/31354329;

- позапланову виїзну перевірку з питань правомірності декларування від'ємного значення та зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2010 року, за наслідками якої складено Акт від 05.01.2011 року № 27/23-6/31354329;

- позапланову виїзну перевірку з питань законності декларування заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ що декларувалось в період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено Акт від 12.04.2011 року №3125/23-8/31354329;

- документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року, за наслідками якої складено Довідку від 23.09.2011 року №6950/23-8/31354329;

- документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року, за наслідком якої складено Довідку від 25.11.2011 року № 8950/23-8/31354329;

- документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року, за наслідками якої складено Довідку від 16.07.2012 року № 1979/15- 3/31354329;

- документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за травень 2012 року, за наслідками якої складено Довідку від 31.08.2012 року № 2610/15-3/31354329.

Представником відповідача під час апеляційного розгляду справи не заперечувався факт проведення вказаних перевірок, та зазначено, що складені за їх наслідками акти та довідки носять інформативний характер.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що податковим органом, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано доказів на підтвердження факту існування господарських операцій, які не були охоплені вказаними перевірками, як і не надано доказів перевірки інших первинних документів, які на той час були відсутні, та як наслідок, не перевірялись.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 року по справі №816/1076/14 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. по справі №816/1076/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2013 року:

- №0012611501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 40557714грн.;

- №0012601501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 199108 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн., 12220 грн. по декларації за липень 2012 року та застосовано штрафні санкції в розмірі 6110 грн.;

- №0012621501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 106231 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Бенедик А.П.

Судді (підпис) Водолажська Н.С.

(підпис) Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 18.08.2014 р.