Рішення № 402128, 21.11.2006, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.06

Справа № 1/67-16/210

Позивач: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

вул. Шолуденка, 1, м.Київ,04116

Відповідач: КП "Водотеплосервіс".

вул. Окружна,8, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

Cуддя Калашник Володимир Олександрович .

При секретарі Гурик Ірина Прокопівна.

Представники:

Від позивача: Онищенко І.П.-гол.юрисконсульт, (довіреність № 274/10 від 18.09.2006р.).

Від відповідача: Загребельний Ю.А.- ст.юрисконсульт, (довіреність № 62 від 20.01.2006р.).

До початку розгляду справи, сторонам роз"яснено права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 328557,86 грн. за поставлений природний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення.

Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 38997,50 грн. за прострочення виконання договірних зобов"язань; 11318,75 грн. річних за несвоєчасні розрахунки; 41994,79 грн. збитків завданих внаслідок інфляційних процесів, а також 15298,79 грн. штрафу, нарахованого на підставі ст.231 ГК України.

Всього, сума позовних вимог складає 107609,83 грн.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з"ясувавши її фактичні обставини, суд -

В с т а н о в и в:

Між Позивачем, ДК "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" , та Відповідачем, КП "Водотеплосервіс", 25.06.2003року був укладений Договір №06/03- 2127-ТЕ-15 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого Позивач(Постачальник) зобов"зу-вався продати, а Відповідач(Покупець) зобов"зувався прийняти природний газ в 2003році для потреб населення, бюджетних установ і організацій та оплатити його вартість, на умовах, визначених Договором.

Зокрема, оплата за поставлений газ здійснються Покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу.

Останній розрахунок за газ здійснюється до 06 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.7.2 Договору, в разі неоптлати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.6.1 даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору, Позивачем надано Відповідачу природний газ в кількості 2017833 тис. куб. м., який був поставлений в період з червня по грудень 2003року на загальну суму 317808,70 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, які долучені до матеріалів справи.

Однак, Відповідач в порушення договірних зобов"язань несвоєчасно і не в повному обсязі проводив оплату за отриманий газ, перерахувавши Позивачу лише 99254,50грн.

Позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення кошти в сумі 218554,20 грн. основного боргу, який виник за період з грудня 2002р. по листопад 2003р.

На вказану суму , Позивачем нарахована пеня в розмірі 38997,50 грн, за період з 25.09.2004р. по 25.09.2005р, а також 7% штрафу в сумі 15298,79 грн, нараховані відповідно до вимог ст. 231 ГК України.

Крім цього, відповідачу нараховано інфляційні збитки в сумі 43987,73 грн. за період з липня 2003р. по серпень 2005року та 3 відсотки річних в сумі 11719,64 грн. за період з 06.07.2003р. по 25.09.2005 року.

Оскільки, в процесі розгляду господарського спору у даній справі відповідач повністю погасив позивачу суму основного боргу, позивач подав суду уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідіача суму пені, яка складає 38997,50 грн.; 3% річних в сумі 11318,75 грн.; збитки завдані інфляційним процесом в розмірі 41994,79 грн. та 7% штрафу в розмірі 15298,79 грн.

Всього, сума що підлягає стягненню за порушення Відповідачем договірних зобов"язань за Договором постачання природного газу №06/03- 2127-ТЕ-15 від 25.06.2003р., складає 107609,83 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити та стягнути з Відповідача вказані кошти.

Відповідач позовні вимоги не визнав, свої запереченя виклав у відзиві на позов.

Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що частиною 6 ст. 232 ГК України обмежено період за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов"язання 6 місяцями від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано. Це є спеціальна норма, яка підлягає застосуванню до господарських правовідносин.

Частина 2 ст. 258 ЦК України встановлює скорочену позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг скороченого строку позовної давності в один рік по стягненню пені за Договором №06/03-2127 ТЕ-15 від 25.06.2003р. закінчується відповідно по несплачених коштах за липень 2003р. - 08.02.2005р., за серпень 2003р. -08.03.2005р., за вересень 2003р. - 08.04.2005р., за жовтень 2003р. - 08.05.2005р., за листопад 2003р. - 08.06.2005р., за грудень 2003р. - 08.07.2005р. Протягом вказаних строків ( термінів ) Позивачем позовних заяв не подавалось. Тому вимога про стягнення пені у розмірі 38997,50 грн. є безпідставною.

Згідно абз. 2 п.5 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення господарських зобов'язань до набрання ним чинності застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за порушення. Крім того, згідно п,1 ст. 231 ГК України штраф у розмірі 7% застосовується у випадку, якщо інше не встановлено у договорі. Але відповідальність за порушення господарських зобов'язань вже була встановлена у Розділі 7 "Відповідальність сторін" Договору №06/03-2127 ТЕ-15 від 25.06.2003р. і основна заборгованість Відповідача виникла до набрання чинності ГК України . Тому нарахування та вимога про стягнення штрафу 7% у розмірі 15298, 79 грн. є незаконними.

У зв'язку з тим, що природний газ, який поставлявся за Договором № 06/03-2127 ТЕ-15 від 25.06.2003р., використовувався котельнями КП "Водотеплосервіс" на виробництво тепло-вої енергії для населення м. Калуша ( надання комунальних послуг ), Відповідач вважає, що при прийнятті рішення під час нового розгляду даної справи, повинно бути враховано прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до ст..214 ЦК УРСР" від 08.10.1999р. № 1136-ХІУ, якими передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комуна-льних послуг. Тому нарахування та вимога про стягнення 3% річних у розмірі 11318,75 грн., а також нарахування та вимога про стягнення боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 41994,79 грн. є незаконними.

Враховуючи ці обставини, представник відповідача просить суд в позові відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задово-ленню , а саме підлягають стягненню з Відповідача кошти в сумі 53313,54 грн., що складають

інфляційні збитки та 3% річних.

В задоволенні решта суми позовних вимог, а саме: 38997,50 грн. пені та 15298,79 грн. штрафу, слід відмовити.

При прийнятті рішення суд керується наступним: пунктом 5 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Господарський кодекс України згідно п.1 Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2004р.

Також відповідно до п. 10. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 p. N 435-IV, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі до 6-го числа місця наступного за звітним.

Загальні засади відповідальності за порушення цивільно-правових зобов'язань містяться у гл. 51 ЦК України. Розділом V ГК України встановлені особливості відповідальності за правопорушення у сфері господарювання; відповідно відповідальність за такі правопорушення вважається господарсько-правовою.

Відповідно до ст. 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких, для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому нарахування санкцій триває протягом 6 місяців, якщо інше не встановлено законом або договором (п,6 ст. 232 ГК

України).

Вказаним вище Договором сторони не передбачили можливості нарахування пені строком понад 6 місяців, а тому нарахування Позивачем пені в розмірі 38 997,50 грн. за період з 25.09.2004р. по 25.09.2005р., тобто понад 6 місяців, суперечить умовам договору та п.6 ст. 232 ГК України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення пені, нарахованої понад 6 місяців, не грунтуються на вказаних правових нормах та відповідно не підлягають до задоволення.

Крім цього частина 1 ст. 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встанволено ГК України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Стаття 256 ЦК України містить тлумачення терміна "позовна давність". Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу вимог ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до п. 5 цієї статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Вказаним Договором сторонами визначено строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого газу (п.6.1), а саме: до 6 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснена поставка.

Таким чином за поставлений в червні 2003 року природний газ Відповідач повинен був розрахуватися до 06.07.2003 року, а отже з 07.01.2003 року почався перебіг позовної давності,

у межах строку якої, Позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Відповідно за поставлений в жовтні 2003р. природний газ Відповідач повинен був розрахуватися до 06.11.2003 року, в листопаді 2003р. - до 06.12.2003р. та в грудні 2003р. - до 06.01.2004р., в зв'язку з чим перебіг строку позовної давності відповідно спливав з 07.11.2003р., з 07.12.2003р. та з 07.01.2004р., а відтак з врахуванням приписів пункту І частини 2 статті 258 ЦК України, відповідно до якого щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, сплив 07.07.2005 року.

Позовна заява подана до господарського суду 13.10.2005 року, тобто після спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу), водночас заяви чи клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення з позовом від Позивача не надходили, та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведені норми Закону, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню, а тому в цій частині позову слід відмовити, в зв"язку з спливом строку позовної давності по цих вимогах.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення 7% штрафу визначеного ст. 231 ГК України.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського Кодексу визначено, що Положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов"язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними Положенями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов"язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 01 січня 2004року.

Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, зобов"язання зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються, якщо вони пом"якшують відповідальність за вказані порушення.

Оскільки, в Договорі на постачання природного газу №06/03- 2127-ТЕ-15 від 25.06.2003р. була визначена відповідальність сторін за порушення договірних зобов"язань, а застосування штрафної санкції, визначеної ст. 231 ГК України посилює відповідальність за прострочення виконання зобов"язання боржником, суд вважає, що штраф в розмірі 15298,79 грн. нарахований позивачем без врахування зазначеної норми Закону, а тому позовна вимога щодо стягнення штрафу не підлягає задоволенню і в цій частині в позові слід відмовити.

Відповідачем не подано суду доказів про застосування норм Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", відповідно до якої підлягають реструктуризації, комунальні платежі.

Не подано суду доказів, які б підтверджували реструктуризацію населенню оплати комунальних послуг, зокрема за поставлений природний газ, а тому суд не пов"язує допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов"язання, з оплатою населенням комунальних послуг, зокрема використання природного газу.

Враховуючи наведені норми закону, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задаволенню частково, в сумі 53313,54 грн., що складає 3 % річних та інфляційні збитки.

В задоволенні решта суми позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 258, 256, 261, 526, 530, 625 ЦК України, ст 174, 193, 217, 218, 230, 233 та прикінцевих положень Господарського Кодексу України, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити часттково.

Стягнути з Відповідача, Комунальне Підприємство "Водотеплосервіс" (м.Калуш, вул.Окружна, 8, код 32364207) на користь Позивача, Дочірна Компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116; код 31301827) - кошти в сумі 53313,54 грн., що складають 11318,75 грн. - 3% річних та 41994,79 грн. збитки, завдані інфляцйним процесом, а також 533,13 грн. державного мита і 118,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решта суми позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Суддя Калашник Володимир Олександрович

рішення підписано:12.12.06.

викон. в діл-ві

Гурик І.П.