Рішення № 4021273, 02.07.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.09

Справа № 3/176-09.

За позовом: Приватного підприємства „РУБІН ”, м. Ромни Сумської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі відокремленого підрозділу: Філія Роменське відділення № 147, м. Ромни Сумської області

про стягнення 30 150,00 грн.

СУДДЯ : П.І.ЛЕВЧЕНКО

За участю представників сторін :

від позивача – Журенко Я.А.

від відповідача – Васюк О.В.

В судовому засіданні , розпочатому 01.06.2009 року оголошувались перерви до 10 год. 45 хв. 25.06.2009 року та до 10 год. 30 хв. 02.07.2009 року .

Суть спору : позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь плату за затримку звільнення приміщення в розмірі 30 150,00 грн.

Відповідач у своїх письмових запереченнях № 893 від 27.05.2009 року на позовну заяву визнав позовні вимоги частково , а саме : в розмірі 5 700 грн.

Відповідач вважає , що строк закінчення договору - 4 березня 2009 року та зазначає , що фактично приміщення звільнене ним 10 квітня 2009 року, а тому кількість днів затримки вивільнення приміщення дорівнює 38 дням , за які відповідач зобов’язаний сплатити позивачеві 5 700,00 грн. (38 х 150 = 5 700).

01.06.2009 року відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею іншої справи , що розглядається іншим судом , однак не подав суду доказів того, що інша ( пов’язана) справа розглядається іншим судом , а тому клопотання відповідача було відхилене судом в судовому засіданні 01.06.2009 року .

02.07.2009 року відповідач знову подав суду письмові заперечення за № 1008 від 23.06.2009 року , в яких просить вимоги позивача залишити без задоволення , посилаючись на те , що договір припинився з 04.03.2009 року , а приміщення фактично звільнене 10.04.2009 року , а з вини позивача передача приміщення по акту відбулася лише 30.04.2009 року .

02.07.2009 року відповідач подав суду зустрічний позов для спільного розгляду з первісним у даній справі , в якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 02.01.2008 року про внесення змін до договору оренди від 01.11.2006 року , укладеного між сторонами .

Ухвалою від 02.07.2009 року суд повернув відповідачеві його зустрічний позов без розгляду у зв’язку з несплатою відповідачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив :

01.11.2006 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення по вул. Маяковського,86 в місті Ромни Сумської області загальною площею 20,1 кв.м. для розміщення ощадкаси банку .

Додатковими угодами № 1 від 02.01.2008 року та № 2 від 01.04.2008 року до згаданого договору сторони внесли зміни.

Зокрема , додатковою угодою № 1 від 02.01.2008 року сторони визначили строк дії договору до 30 вересня 2008 року ; протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору наймач (відповідач) зобов’язується звільнити об’єкт оренди та передати його в належному стані наймодавцю ( позивачу) ; а в разі порушення умови договору щодо звільнення об’єкта оренди та передачі його в належному стані наймодавцю, наймач зобов’язався сплачувати наймодавцю по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення .

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2009 року у справі № 9/694-08 , яке набрало законної сили 04.03.2009 року встановлено, що 01.09.2008 року позивач направив відповідачу повідомлення № 51 , в якому вказав , що строк дії договору оренди закінчується 30.09.2008 року , зазначивши, що він не має наміру продовжувати відношення по даному договору. Відповідач відповіді не надав , приміщення протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору позивачеві не передав, як передбачено умовами договору та додаткових угод до нього .

Вищезгадані факти встановлені рішенням господарського суду Сумської області від 14.01.2009 року у справі № 9/694-08 і не підлягають доведенню знову при вирішенні даної справи , в якій беруть участь ті самі сторони ( ст. 35 ГПК України ) .

Господарським судом у вищезгаданому рішенні у справі № 9/694-08 зазначено , що позивач є власником об’єкта оренди , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.03.2008 року .

Суд у справі № 9/694-08 дійшов висновку , що вимоги позивача про зобов’язання відповідача звільнити приміщення ґрунтуються як на п. 5.5. додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року до договору оренди від 01.11.2006 року , так і на вимогах закону – статті 785 ЦК України. Умови договору є обов’язковими для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ) .

Тому , господарський суд , зважаючи на те , що відповідач зобов’язаний був за умовами договору звільнити і передати приміщення позивачеві до 05.10.2008 року , але в порушення договірних зобов’язань не звільнив і не передав приміщення у визначений сторонами в договорі строк , задовольнив позовні вимоги позивача і зобов’язав відповідача звільнити приміщення .

У зв’язку з тим , що рішення господарського суду у справі № 9/694-08 набрало законної сили 04.03.2009 року , відповідач помилково вважає , що обов’язок звільнення приміщення та передачі його позивачеві в нього виник з 04.03.2009 року .

Обов’язок щодо звільнення приміщення та передачі його позивачеві у відповідача виник на підставі п. 5.5 договору оренди від 01.11.2006 року в редакції додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року і цей обов’язок мав бути виконаний відповідачем в строк до 05.10.2008 року.

Виникнення цивільних прав та обов’язків з договорів та інших правочинів передбачено статтею 11 ЦК України .

Судове рішення не змінило ні самого обов’язку за договором , ні строку виконання того обов’язку (договірного зобов’язання) .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Отже , порушення зобов’язання , взятого на себе відповідачем у пункті 5.5 договору оренди , почалося з 05.10.2008 року і було припинено це порушення лише 30.04.2009 року , коли відповідач передав позивачеві по акту прийому-передачі нежитлове приміщення .

Умовами того ж договору оренди ( в редакції додаткової угоди № 1 від 02.01.2008 року ) , а саме пунктом 5.6 договору передбачено , що в разі порушення пункту 5.5 цього договору наймач (відповідач) зобов’язується сплачувати наймодавцю (позивачеві) по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення .

Тобто, сам відповідач , підписавши додаткову угоду до договору і внісши пункт 5.6 до договору , взяв на себе таке договірне зобов’язання .

Згідно ст. 627 ЦК України , відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності зі ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезгадані договір та додаткові угоди є правомірними , оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними , а відтак відповідач згідно вимог ст. ст. 526,629 ЦК України зобов’язаний сплатити позивачеві на виконання умов пункту 5.6 договору 30 150,00 грн. за затримку звільнення (передачі) приміщення в період з 05.10.2008 року по 22.04.2009 року .

Позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Статтею 546 ЦК України передбачено , що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою , притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання .

Отже , зміст пункту 5.6 договору щодо зобов’язання сплачувати по 150,00 грн. за кожен день затримки звільнення приміщення не суперечать ЦК України , іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства .

Відповідач сам взяв на себе зобов’язання , маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину ( у тому числі відповідача ) було вільним ; правочин вчинено у формі , встановленій законом і був спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Отже, у відповідача відсутні підстави заперечувати дійсність правочину (договору), а у суду відсутні підстави для визнання договору чи додаткової угоди до нього недійсними .

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6,11,203,205,526,546,627,629,785 ЦК України , ст.ст. 32,35,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( 01023, м. Київ, Печерський район, вул. Госпітальна , буд.12-г ; код ЄДРПОУ 00032129) на користь Приватного підприємства «Рубін» ( 42009, Сумська область, м. Ромни , вул. Маяковського, 86 ; код ЄДРПОУ 30880121) плату за затримку звільнення приміщення в розмірі 30 150,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 302,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано суддями 02.07.2009 року.