Рішення № 4021205, 17.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/252

17.06.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «Київ-Ресурс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комплектуюча компанія «Інтермарр»про стягнення 61 435,60 грн. за участю представника позивача –Андрушка Є.Л., довіреність № 37 від 23.04.2009 р., відповідача –Продунової Н.В., довіреність № б/н від 21.05.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 46 880,00 грн., штрафу в розмірі 4 688,00 грн., пені в розмірі 9 867,60 грн., а загалом 61 435,60 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання з оплати товару. Позивач також просить покласти на відповідача витрати на адвоката в розмірі 2 300,00 грн., по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.05.2009 року.

22.05.2009 року в судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення суми позовних вимог, яким просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 36 880,00 грн., штраф в розмірі 4 688,00 грн., пеню в розмірі 16 644,00 грн., а загалом 58 132,00 грн.

22.05.2009 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.06.2009 року.

В судовому засіданні 05.06.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення сум позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 36 880,00 грн. та штрафу в розмірі 4 688,00 грн., а загалом 41 568,00 грн.

05.06.2009 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2009 року.

В судовому засіданні 17.06.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення суми позову, якою просив у зв’язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 1000,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 35 880,00 грн., позовні вимоги в частині сплати штрафу і покладення витрат залишенні незмінними.

У судовому засіданні 17.06.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2009 року з’явився, відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Враховуючи те, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності відзиву на позовну заяву, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі видаткових накладних: № БСЦ-004734 від 21.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004734 від 21.11.2008р.), № БСЦ-004749 від 22.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004749 від 22.11.2008р.), № БСЦ-004754 від 24.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004754 від 24.11.2008р.), № БСЦ-004763 від 25.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004763 від 25.11.2008р.), № БСЦ-004785 від 26.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004785 від 26.11.2008р.), № БСЦ-004792 від 27.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004792 від 27.11.2008р.), № БСЦ-004822 від 28.11.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004822 від 28.11.2008р.), № БСЦ-004869 від 02.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004869 від 02.12.2008р.), № БСЦ-004891 від 03.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004891 від 03.12.2008р.), № БСЦ-004897 від 04.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004897 від 04.12.2008р.), № БСЦ-004921 від 05.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004921 від 05.12.2008р.), № БСЦ-004960 від 08.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004960 від 08.12.2008р.), № БСЦ-004964 від 09.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004964 від 09.12.2008р.), № БСЦ-004981 від 10.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-004981 від 10.12.2008р.), № БСЦ-005018 від 12.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-005018 від 12.12.2008р.), № БСЦ-005046 від 16.12.2008р. (рахунок-фактура № БСЦ-005046 від 16.12.2008р.) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56 880,00 грн.

Проте, зобов’язання з оплати поставленого товару на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Термін виконання зобов’язання з оплати поставленого товару у вказаних видаткових накладних зазначений не був, у зв’язку із чим 28.01.2009р. позивач направив відповідачу досудове попередження (вимогу) за № 7 від 28.01.2009р. з вимогою в 7-денний строк сплатити суму боргу. Вказаний лист-вимогу відповідач отримав 02.02.2009 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 945842. Відповідач залишив вказаний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України. Судом встановлено, що права і обов‘язки сторін виникли в результаті поставки товару згідно вказаних видаткових накладних на суму 56 880,00 грн.

11.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про розстрочку виконання зобов’язання № КР-2009/01, відповідно до умов якого сторони підтвердили існування заборгованості у боржника перед кредитором на суму 54 880,00 грн. станом на 10.02.2009 року (п. 1.1.).

Згідно складеного та підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 10.02.2009 року (додаток № 1) заборгованість відповідача перед позивачем склала 54 880,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору кредитор надає боржнику розстрочку виконання своїх боргових зобов’язань згідно встановленого графіку погашення заборгованості (додаток № 2).

У відповідності до Графіку погашення боргового зобов’язання (додаток № 2) відповідач зобов’язався погасити суму боргу в розмірі 34 880,00 грн. в термін до 28.02.2009 року та 20 000,00 грн. боргу –в термін до 31.03.2009 року.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем на момент звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість в розмірі 46 880,00 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за період з 29.01.2009р. до 23.04.2009р.

Станом на 21.05.2009 року між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 36 880,00 грн.

Станом на день розгляду справи позивач повідомив суд про погашення відповідачем після звернення позивача з позовом до суду частини боргу в розмірі 1000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2965 від 16.06.2009 року.

Доказів сплати поставленого позивачем товару в розмірі 35 880,00 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 35 880,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.2. договору про розстрочку виконання зобов’язання № КР-2009/01 від 11.02.2009 року боржник несе відповідальність у вигляді сплати штрафу кредитору за одноразове прострочення сплати належного часткового боргового зобов’язання у розмірі 10,0% від суми належної до сплати.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати часткового боргового зобов’язання нараховано 4 688,00 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги про стягнення 4 688,00 грн. штрафу також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також витрати, пов‘язані з оплатою адвокатських послуг в розмірі 2 300,00 грн.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 20.04.2009р. між позивачем (замовником) та адвокатом Андрушком Є.Л., що діє на підставі Свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 3048 від 25.10.2007р., було укладено договір про надання правової допомоги у господарській справі, відповідно до п. 1.1. якого адвокат взяв на себе зобов’язання надавати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з питання стягнення з ТОВ Будівельно-комплектуюча компанія «Інтермарр»(боржник) на користь замовника суми боргу та застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а замовник –оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 2 300,00 грн.

Замовник зобов’язався здійснити передоплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок адвоката: за п.п. 1.2., п. 1, абзаци а), б) цього договору –передоплата здійснюється протягом трьох днів з моменту його підписання (п. 4.1.).

23.04.2009р. платіжними дорученнями: № 393 та 394 позивач здійснив оплату за надання адвокатських послуг в розмірі 2 300,00 грн.

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

У відповідності із частиною 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 614,36 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та на адвокатські послуги в розмірі 2 300,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комплектуюча компанія «Інтермарр»(місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, поштова адреса: 02225, м. Київ, вул. О.Бальзака, 4, кв. 5, код 33887638) на користь Приватного підприємства «Київ-Ресурс»(місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код 30931322) 35 880 (тридцять п’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 4 688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. штрафу, 2 300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 405 ( чотириста п’ять) грн. 68 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна