Рішення № 4021195, 19.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/262

19.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнона»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті»

про стягнення 5 190,68 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті» заборгованості за Договором поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р. в розмірі 5 190,68 грн., в тому числі 4 096,34 грн. - основний борг, 557,15 грн. –пеня, 70,51 грн.- 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/262, розгляд справи призначено на 25.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2009р.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р. та видатковими накладними до Договору № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р., № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищенаведених накладних не зазначено підстави поставки по накладним № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судом встановлено, що у видаткових накладних № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р. відсутнє посилання, що дані документи складено та підписано між сторонами саме на підставі Договору поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р.

Також Позивачем не надано інших доказів, які б доводили, що видаткові накладні № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р. складено та підписано між сторонами саме на підставі Договору поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем його охоронюваних законом справ та інтересів за Договором поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р.

Щодо стягнення заборгованості окремо (без прив’язки до договору поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р.) за видатковими накладними № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 5 096,34 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості № А-4 від 06.02.2009р. На доказ про направлення претензії позивач надав оригінал фіскального чеку про відправлення кореспонденції № 6964 від 07.02.2009р.

Відповідач відповіді на претензію не надавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 17.02.2009р. оплати позивачу поставлений Товар у сумі 4 096,34 грн.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору в повному обсязі не виконав не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 096,34 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 096,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 557,15 грн.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Оскільки судом встановлено, що видаткові накладні № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р. видавалися не на виконання Договору поставки № 01/08/08-ЮФс від 01.08.2008р., а сторони додатково письмово не встановили пеню за прострочення виконання зобов’язання по видатковим накладним № 01-28735 від 09.09.2009р., № 01-28736 від 11.09.2008р., № 01-30135 від 06.11.2008р., № 01-30553 від 14.11.2008р., № 01-30573 від 21.11.2008р., то суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку 3% відсотків річних та інфляційних витрат суд встановив, що позивач невірно визначив початок строку нарахування 3% річних та інфляційних витрат, оскільки враховуючи відсутність погодженого сторонами строку виконання зобов’язань щодо оплати поставленого товару та враховуючи положення ст.. 530 ЦК України таке зобов’язання має бути виконане у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Враховуючи, що претензія була направлена відповідачу 07.02.2009р. зобов’язання з оплати поставленого товару мало бути виконане відповідачем до 17.02.2009р. При відсутності оплати боргу до 17.02.2009р. позивач набув право на нарахування 3% річних та інфляційних витрат від простроченої суми.

Тому суд робить висновок, що початкової датою нарахування штрафних санкцій має бути 18.02.2009р.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 15,15 грн. та збитків від інфляції в сумі 57,35 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-сіті»(02100, м. Київ, вул. Будівельників, 29; ідентифікаційний код 33444314 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юнона»(49083, м. Дніпропетровськ, пр.-т ім. газети «Правда», 29, оф. 208; ідентифікаційний код 31828759) основний борг в сумі 4 096 (чотири тисячі дев’яносто шість) грн. 34 коп., 3% річних в сумі 15 (п’ятнадцять) грн. 15 коп., збитки від інфляції в сумі 57 (п’ятдесят сім) грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 94 (дев’яносто чотири) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.