Ухвала суду № 40211912, 18.08.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/739/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1781/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О. С. О.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Княженська сільська рада, про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

09.04.2014 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання житлового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна.

В заяві зазначила, що з 1985 року по 2007 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (ОСОБА_2) і за цей період разом з ним та його батьком ОСОБА_4 на місці старого будинку в АДРЕСА_1 збудували новий двоповерховий будинок.

На підставі заочного рішення Снятинського районного суду від 26.04.2010 року, яким було задоволено позов ОСОБА_4 до неї про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, її зняли з реєстрації у спірному будинку і 19.10.2010 року ОСОБА_4 за договором дарування відчужив домоволодіння своєму синові ОСОБА_2 (ОСОБА_2.).

Посилаючись на те, що рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування житлом скасовано та поновлено її реєстрацію у спірному будинку, та враховуючи факт спільного з відповідачами будівництва спірного домоволодіння, просила визнати договір дарування недійсним, визнати домоволодіння та 0,25 га земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності та виділити їй 1/5 частину домоволодіння.

Рішенням Снятинського районного суду від 26 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду. Судом не було враховано того, що з 1985 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і разом з ним та його батьком ОСОБА_4 на місці старого будинку збудували новий будинок та господарські споруди, придбали рухоме майно, всі зароблені кошти вони вкладали у будівництво, а тому договір дарування, укладений без її нотаріальної згоди на відчуження, є недійсним.

Не дав суд належної оцінки і тій обставині, що договір дарування був укладений в той час, коли за рішенням суду (пізніше скасованого) її було визнано такою, що втратила право користування житлом та знято з реєстрації.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за відповідачем ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування після смерті дружини на житловий будинок та земельну ділянку, на якій пізніше побудовано спірне домоволодіння.

Враховуючи вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав.

Інші сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2010 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 Снятинського району Івано-Франківської області, а за окремим договором дарування - земельну ділянку площею 0,2423 га для обслуговування домоволодіння, яка належала йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Княженською сільською радою 05.07.2000 року.

Встановлено, що рішенням виконкому Княженської сільської ради від 29.02.2000 року №3 ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво нового житлового будинку на власному подвір'ї на старому місці. 11.07.2000 року районною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_4 надано дозвіл на виконання будівельних робіт.

Рішенням Снятинського районного суду від 11.11.2009 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.02.2011 року, задоволено позов ОСОБА_4 до Княженської сільської ради про визнання права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 Снятинського району Івано-Франківської області.

Зазначеним рішенням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла дружина ОСОБА_4, яка склала заповіт на його ім'я. У 2000 році ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво нового житлового будинку на місці старого, яке завершив у 2009 році.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, будучи власником спірного домоволодіння, вправі був розпорядитись ним, а отже і про безпідставність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький