Постанова № 40211442, 12.08.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. справа № 809/900/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" - Корбут П.П.,

представників відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Мелінишин С.Б., Книгиницької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень №0001042200, №0001032200 від 12.12.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" (далі по тексту - позивач, КП "Житлово-експлуатаційна організація") звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, Долинське ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень №0001042200 і №0001032200 від 12.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі по тексту - ПП ОСОБА_4) за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року, складено акт №1386/09-05-22/36609229 від 02.12.2013 року, яким, на думку позивача, протиправно встановлено порушення вимог статей 139, 198, 201 Податкового кодексу України, що ні бито призвело до заниження податку на прибуток у ІІ кварталі 2011 року - ІV кварталі 2012 року та податку на додану вартість за період з травня 2011 року по грудень 2012 року. В результаті вказаного відповідачем оскаржуваними рішеннями від 12.12.2013 року необґрунтовано донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 30 454,00 гривень, як збільшену суму грошового зобов'язання, та застосовано штрафну санкцію в сумі 8 898,00 гривень, а також збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість - 27 283,00 гривень за основним платежем і застосовано штрафну санкцію - 6 487,00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві (том 1 а.с. 5-8; том 2 а.с. 55-56, 170-171). Пояснив суду, що підставою для висновків акту перевірки, і в свою чергу, прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень від 12.12.2013 року стали безпідставні доводи відповідача про підписання 24 податкових і видаткових накладних, виписаних від імені постачальника ПП ОСОБА_4, не уповноваженою особою. Зокрема, 03.02.2011 року і 03.01.2012 року з вказаним контрагентом позивач уклав договори поставки, згідно яких останній на підставі 24 податкових і видаткових накладних в період з 30.05.2011 року по 31.12.2012 року поставив КП "Житлово-експлуатаційна організація" різного роду товари, будівельні матеріали, елементи, конструкції і частини на загальну суму 163 698,80 гривень, в тому числі податок на додану вартість (даті по тексту - ПДВ) - 27 283,28 гривень. На час проведення у листопаді 2013 року перевірки, даний товар був використаний у господарській діяльності із експлуатації об'єктів житлового та нежитлового фонду м. Долини, про що свідчить відповідні матеріальні звіти і акти про списання матеріалів і товарів. Безпідставними вважає представник позивача твердження перевіряючих про підписання податкових накладних не уповноваженою особою, і незаконного формування податкового кредиту на суму ПДВ 27 283,28 гривень і відповідного формування валових витрат. Наявність інших ініціалів на податкових накладних, на переконання представника позивача, не спростовують обставини підписання їх безпосередньо ПП ОСОБА_4 або іншою уповноваженою ним особою. Позивач з даними припущеннями не погоджується, оскільки господарські взаємовідносини між КП "Житлово-експлуатаційна організація" та ПП ОСОБА_4 носили реальний характер, призвели до зміни в активах позивача, що підтверджується первинними документами. Безпосередній рух товару засвідчують договори про надання послуг з транспортування №№1/12-2011, 1/01-2012, 1/10-2012, 1/07-2012, укладених позивачем 01.12.2011 року, 03.01.2012 року, 01.07.2012 року і 01.10.2012 року із ТзОВ "Долина-Сервіс", а також акти здавання-приймання наданих послуг від 30.12.2011 року, 29.06.2012 року, 31.08.2012 року, 28.09.2012 року, 31.10.2012 року, 30.11.2012 року і 31.12.2012 року. В сукупності вказаного, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001042200, №0001032200 від 12.12.2013 року.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у листопаді 2013 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем по взаємовідносинах із ПП ОСОБА_4 за період з травня 2011 року по грудень 2012 року податкового кредиту із податку на додану вартість в сумі 27 283,00 гривень, а також облікування валових витрат у ІІ кварталі 2011 року - ІV кварталі 2012 року, в наслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 30 454,00 гривень. Зокрема, із змісту 24-ох податкових накладних, представлених позивачем при перевірці, інспектором встановлено, що накладні виписані та підписані не ПП ОСОБА_4, а ОСОБА_6 Із матеріалів перевірки, отриманих від Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі по тексту - СУ ФР ГУ Міндоходів в області), використаних відповідачем при проведенні в листопаді 2013 року перевірки, встановлено, що ОСОБА_6 не перебувала в трудових відносинах із ПП ОСОБА_4, а останній при допиті як свідок показав, що не уповноважував жодну особу на підписання первинних документів від його імені. В судовому засіданні представники відповідача послалися на висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області (надалі по тексту - УНДІСТ та СЕ УСБ України в області) №14 від 08.08.2014 року про те, що спірні 24 податкові накладні підписані не ОСОБА_4, не ОСОБА_6, а іншою особою. Виходячи із змісту підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на віднесення до податкового кредиту ПДВ суми податку 27 283,00 гривень, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів в ПП ОСОБА_4, що підтверджені 24-ма податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 коментованого Кодексу. У зв'язку із тим, що видаткові накладні по вказаних спірних операцій також містять ідентичні підписи, відповідач вважає, що оплачена вартість товару із їх придбання не підлягають включенню до складу валових витрат КП "Житлово-експлуатаційна організація", як не підтверджені відповідними первинними документами. В сукупності зібраних доказів Долинське ОДПІ прийняло оскаржувані рішення. Вважає висновки, викладені в акті перевірки від 02.12.2013 року обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №0001042200 та №0001032200 від 12.12.2013 року, правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" 15.10.2009 року зареєстровано як юридичну особу. 13.05.2011 року позивачем отримано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, чинного на час спірних правовідносин.

З 19 по 25 листопада 2013 року Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП "Житлово-експлуатаційна організація" (код ЄДРПОУ 36609229) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.12.2013 року №1386/09-05-22/36609229 (том 1 а.с. 9-23).

Дана перевірка проведена на виконання постанови слідчого СУ ФР ГУ Міндоході в Івано-Франківській області від 31.10.2013 року, що постановлена в ході розслідування кримінального провадження №32013090000000096, та на підставі наказу відповідача №238 від 18.11.2013 року (том 1 а.с. 108, 206).

Перевіряючи правильність облікування фінансово-господарських операцій платників податку інспектор відповідача використав матеріали, які надійшли від СУ ФР ГУ Міндоходів в області разом із постановою слідчого від 31.10.2013 року, а також пред'явлені позивачем, на вимогу перевіряючого, наявні на підприємстві первинні документи.

Із змісту 24-ох податкових і видаткових накладних, які засвідчують оформлення операцій із придбання позивачем у відповідача товарів і будівельних матеріалів, перевіряючим встановлено, що такі накладні оформлені і виписані не ПП ОСОБА_4, а ОСОБА_6

Покази ОСОБА_4 як свідка у кримінальній справі і дані Долинського районного центру зайнятості свідчать, що ОСОБА_6 не перебувала у трудових відносинах із контрагентом позивача, а останній не уповноважував жодну особу на підписання первинних документів від його імені.

Встановлені обставини, на переконання перевіряючих відповідача, позбавляють позивача права на включення сум ПДВ до податкового кредиту і вартості товару для формування валових витрат у відносинах з ПП ОСОБА_4

Отримані від зазначеного суб'єкта господарювання двадцять чотири податкові накладні на суму ПДВ 27 283,28 гривень перевіряючими виключені із складу податкового кредиту податку на додану вартість позивача за травня 2011 року - грудень 2012 року, а також загальна вартість придбання із обліку валових витрат за період ІІ квартал 2011 року - ІV квартал 2012 року.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про підписання видаткових і податкових накладних не уповноваженою особою.

За наслідками перевірки в акті від 02.12.2013 року зроблено висновок про встановлення порушення:

- підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 30 454,00 гривень, в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 2 130,00 гривень, за ІІІ квартал 2011 в сумі 4 805,00 гривень, за ІV квартал 2011 року в сумі 7 741,00 гривень, за І квартал 2012 року в сумі 1 386,00 гривень, за ІІ квартал 2012 року в сумі 5 451,00 гривень, за ІІІ квартал 2012 року в сумі 4 745,00 гривень, ІV квартал 2012 року 4 196,00 гривень;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результатів чого КП "Житлово-експлуатаційна організація" занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість на загальну суму 27 283,00 гривень, в тому числі за червень 2011 року в сумі 1 346,00 гривень, липень 2011 року в сумі 548,00 гривень, серпень 2011 року в сумі 645,00 гривень, вересень 2011 року в сумі 2 986,00 гривень, жовтень 2011 року в сумі 3 055,00 гривень, листопад 2011 року в сумі 1 633,00 гривень, грудень 2011 року в сумі 2 043,00 гривень, січень 2012 року в сумі 148,00 гривень, лютий 2012 року в сумі 705,00 гривень, березень 2012 року в сумі 467,00 гривень, квітень 2012 року в сумі 860,00 гривень, травень 2012 року в сумі 3 510,00 гривень, червень 2012 року в сумі 822,00 гривень, липень 2012 року в сумі 1 207,00 гривень, серпень 2012 року в сумі 2 095,00 гривень, вересень 2012 року в сумі 1 217,00 гривень, жовтень 2012 року в сумі 1 734,00 гривень, листопад 2012 року в сумі 1 453,00 гривень і грудень 2012 року в сумі 809,00 гривень.

Долинською ОДПІ 12.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 27 283,00 гривень за основним платежем та на 6 487,00 гривень за штрафною санкцією (том 1 а.с. 24). Податковим повідомлення-рішенням від 12.12.2013 року №0001032200 відповідач збільшив суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 30 454,00 гривень за основним платежем та на 8 898,00 гривень за штрафною санкцією (том 1 а.с. 25).

Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень №0001042200 та №0001032200 від 12.12.2013 року, суд зазначає, що позивач оскаржує визначені ними зобов'язанні в частині виключно контрагента - ПП ОСОБА_4 Інших порушень, які лежать в основі таких рішень в акті перевірки не відображено. Про дану обставину не заперечили у судовому засіданні представники відповідача.

З'ясовуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовані положеннями Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданого Закону.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і включення вартості товару до валових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно поданих представником позивача і наявних у матеріалах справи копій первинних документів судом встановлено, що КП "Житлово-експлуатаційна організація" 03.02.2011 року, 03.01.2012 року уклало з ПП ОСОБА_4 письмові договори поставки, за змістом яких предметом придбання є товари в кількості і асортименті згідно накладних (том 1 а.с. 79-80).

На виконання умов договору ПП ОСОБА_4 в період з травня 2011 року по грудень 2012 року відчужив різного роду товари, будівельні матеріали, елементи, конструкції і частини на загальну суму 163 698,80 гривень, в тому числі податок на додану вартість (даті по тексту - ПДВ) - 27 283,28 гривень.

На підтвердження такої обставини під час перевірки і у судовому засіданні позивачем подано податкові накладні №226 від 30.05.2011 року, №288 від 30.06.2011 року, №345 від 28.07.2011 року, №481 від 30.09.2011 року, №217 від 26.05.2011 року, №427 від 31.08.2011 року, №477 від 30.09.2011 року, №555 від 31.10.2011 року, №630 від 30.11.2011 року, №687 від 30.12.2011 року, №206 від 17.05.2011 року, №336 від 31.07.2012 року, №275 від 27.06.2012 року, №230 від 31.05.2012 року, №177 від 30.04.2012 року, №116 від 30.30.2012 року, №82 від 29.02.2012 року, №33 від 31.01.2012 року, №686 від 30.12.2012 року, №368 від 31.08.2012 року, №407 від 28.09.2012 року, №485 від 31.10.2012 року, №518 від 30.11.2012 року і №584 від 31.12.2012 року (том 1 а.с. 127-151).

В даних податкового обліку придбання товарів по вказаних накладних оформлено по коду (ідентифікаційному номеру) постачальника НОМЕР_1, тобто від ПП ОСОБА_4

Такі первинні документи стали підставою для оплати, про що свідчать 47 платіжних документів, інформація про які містяться в акті перевірки від 02.12.2013 року (том 1 а.с. 13-14).

Представлені суду копії видаткових і податкових накладних зі сторони ПП ОСОБА_4, оформлені і складені за ідентифікаційним номером останнього - НОМЕР_1, втім в графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" вписано ОСОБА_6

Представник позивача не представив суду інших оформлених чи переоформлених первинних документів по спірних операцій із ПП ОСОБА_4

Вивчаючи доводи позивача про протиправність висновків відповідача та пояснення перевіряючих про підписання первинних документів податкового обліку від постачальника у спірних господарських операціях із ПП ОСОБА_4 не уповноваженою особою, встановлено наступне.

Судом витребувано від відповідача всі матеріали, які були використані при складанні акта перевірки від 02.12.2013 року.

Із змісту наявної у матеріалах адміністративної справи копії протоколу допиту ОСОБА_4, допитаного 24.09.2013 року СУ ФР ГУ Міндоході в Івано-Франківській області в ході розслідування кримінального провадження №32013090000000096, останній показав, що всі документи приватного підприємця ОСОБА_4 підпусувалися ним особисто, інші особи таким правом не володіли. Приватний підприємець ОСОБА_6 свою господарську діяльність здійснює самостійно, про зміст якої ОСОБА_4 не відомо (том 1 а.с. 112-114.

Згідно даних довідки Долинського районного центру зайнятості Івано-Франківської області №1714-01/21-13 від 26.07.2013 року ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) не перебувала в трудових відносинах з ПП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (том 1 а.с. 111).

Виходячи із коментованого змісту наявного у матеріалах справи письмових показів ПП ОСОБА_4 щодо оформлення первинних документів податкового обліку, судом із застосуванням заходів процесуального примусу в засідання на 09.07.2014 року в якості свідка викликано для допиту ОСОБА_4 (том 2 а.с. 131-133, 145-146). Втім, останній в судовому засіданні на підставі частини 3 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 63 Конституції України відмовився від дачі показів по будь-яких питаннях свої господарської діяльності.

Позивач не подав суду належні та допустимі докази на пояснення причин невідповідності в податкових накладних даних щодо особи, яка здійснила податковий облік із реалізації товарів, і особи, яка фактично підписала накладні і їх безпосередньо оформила.

Під час судового розгляду справи та в ході проведення слідчих дій по кримінальному провадженні №32013090000000096 за постановою старшого слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань Головного Управління Міндоходів в Івано-Франківській області Магулія М.В. від 24.12.2014 року призначено почеркознавчу експертизу документів, а саме 24 податкових накладних на предмет дослідження відповідності підпису особи, від імені якої вони оформлені (том 2 а.с. 167-169).

Згідно даних висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області №14 від 08.08.2014 року підписи від імені ОСОБА_6 у графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" податкових накладних, що стосуються придбання КП "Житлово-експлуатаційна організація" товарів у підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) у період 2011-2012 років: №226 від 30.05.2011 року, №288 від 30.06.2011 року, №345 від 28.07.2011 року, №481 від 30.09.2011 року, №217 від 26.05.2011 року, №427 від 31.08.2011 року, №477 від 30.09.2011 року, №555 від 31.10.2011 року, №630 від 30.11.2011 року, №687 від 30.12.2011 року, №206 від 17.05.2011 року, №336 від 31.07.2012 року, №275 від 27.06.2012 року, №230 від 31.05.2012 року, №177 від 30.04.2012 року, №116 від 30.30.2012 року, №82 від 29.02.2012 року, №33 від 31.01.2012 року, №686 від 30.12.2012 року, №368 від 31.08.2012 року, №407 від 28.09.2012 року, №485 від 31.10.2012 року, №518 від 30.11.2012 року і №584 від 31.12.2012 року, виконані не ОСОБА_6, не ОСОБА_4, а іншою особою (том 2 а.с. 178-186).

Надаючи правову оцінку обставині наявності в матеріалах справи первинних документів, скріплених підписом від імені платника податків (постачальника) ОСОБА_4, із урахуванням його письмових показів, та висновку експертизи від 08.08.2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно з загальними правилами цивільного законодавства правочин, який вчиняє суб'єктом господарювання, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими нормативно-правовими актами, та скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Як вже зазначено вище, суд намагався шляхом допиту ОСОБА_4 встановити обставину щодо наявності чи відсутності його особистої волі у спірних господарських відносинах із позивачем, втім такий постачальник з незрозумілих причин відмовився від надання показів. Відтак, обставина щодо наявності волі і мети постачальника по спірних господарських операцій є непідтвердженою.

На переконання суду, так як, при здійсненні приватним підприємцем ОСОБА_4 фінансово-господарської діяльності у спірних відносинах була відсутня його дійсна особиста воля і волевиявлення, то первинні бухгалтерські документи та податкові накладні ПП ОСОБА_4 підписані від його імені для формального оформлення накладних є згідно статті 234 ЦКУ правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до висновку експерта №14 від 08.08.2014 року, податкові накладні оформлені і підписані під кодом платника податків - ПП ОСОБА_4, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація" сум ПДВ і витрат в податковому обліку за спірний період.

Провівши аналіз первинних документів комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація", наданих на час перевірки на вимогу Долинської ОДПІ і в судовому засіданні, по взаємовідносинах із ПП ОСОБА_4, необхідно також відмітити наступне.

Згідно Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких необхідне для чинності правочину є обставина, за якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦКУ).

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (стаття 208 ЦКУ).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦКУ).

Аналіз описової частини акта перевірки від 02.12.2013 року №1386/09-05-22/36609229 вказує на те, що всі порушення стосуються одного контрагента - ПП ОСОБА_4

По вказаному контрагенту перевіряючими в акті перевірки від 02.12.2013 року зроблено висновок про те, що комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація" прийняло до обліку первинні документи, виписані ПП ОСОБА_4, які не відповідають вимогам чинного законодавства, так як підписані не уповноваженою особою.

Виходячи із змісту висновку експерта №14 від 08.08.2014 року спірні 24 податкові накладні, які хоча і мають необхідні ознаки (елементи) і дані, визначені для податкової накладної, втім їх оформлення і підписання здійснено невстановленими судом особами без реальної мети на зайняття підприємницької діяльності, без настання правових наслідків, які обумовлені таким правочином, та розуміння змісту таких документів.

Судом вже відмічено, що ПП ОСОБА_4 самоусунувся від можливості надання показів по обставинах оформлення і підписання спірних податкових накладних.

Така обставина дає суду підстави вважати достатніми доводи перевіряючих, що підтверджені вказаними вище доказами про підписання податкових накладних від імені постачальника не уповноваженими особами.

Слід відмітити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту із 01.01.2011 року регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 коментованого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, зарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного додаткового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення визначених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є придбання товарів та послуг, що підтверджується відповідною податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом вимог пункту 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, в тому числі підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних, на момент виникнення спірних правовідносин, регулювалися наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (надалі по тексту - Порядок).

Так, за змістом пункту 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до абзацу 8 пункту 1 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Необхідно відмітити, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи не матеріальних активів, що підлягає амортизації (постанова Верховного Суду України від 07.02.2012 року №21-425во10).

Таким чином, податковий облік операцій із визначання податкового кредиту по податкових накладних є нерозривним із обчисленням об'єкта оподаткування при врахуванні вартості оплачуваного товару до валових витрат платника податків.

Такі ж положення містяться в пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, за змістом яких витрати, які враховуються для обчислення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На видаткових накладних ПП ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 29-50) вчинений аналогічний підпис, який виконаний на податкових накладних, однак скріплені печаткою суб'єкта підприємницької діяльності - ПП ОСОБА_4

Представник позивача в судовому засіданні на підтвердження належного оформлення первинних документів припускав можливість їх підписання іншими особами, уповноваженими представляти інтереси коментованого контрагента, проте свої доводи жодними належними доказами не підтвердив. А сам ОСОБА_4 у своїх письмових показах вказав, що на підписання первинних документів нікого не уповноважував.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач формував податковий кредит за операцією оформленою з ПП ОСОБА_4 на підставі податкових накладних та інших первинних документів, які підписані не уповноваженою особою.

Отже, виписані від імені ПП ОСОБА_4 спірні 24 податкові і видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення позивачем відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту в сумі 27 283,00 гривень і сум придбання для формування валових витрат, є невірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, первинні документи, які складені ПП ОСОБА_4 по спірній операції не відповідають сутності правочину і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відсутність повної інформації щодо фактичних обставин здійснених спірної фінансово-господарської операції не дає можливості суду зробити висновки про зв'язок такої операції із господарською діяльністю підприємства.

За наведених підстав та вказаних правових норм, доводи позивача не спростовують висновків відповідача, встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація" (ідентифікаційний код 36609229, вул. Чорновола, 10, м. Долина, Івано-Франківська область, 77504) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 279 (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять) гривень 74 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Складання постанови в повному обсязі було відкладено на 5 днів. У зв'язку із тим, що закінчення такого терміну припадало на вихідний день, постанова в повному обсязі виготовлена 18.08.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.