Рішення № 40211365, 11.08.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5977/14-ц

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Зарицької Ю. Л. ,

при секретарях - Сотніковій І. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», 3-я особа: реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсним правочину та його скасування,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.11.10 р. між ТОВ «Східна мастильна компанія» та ПАТ «Банк «Камбіо» була укладена Генеральна кредитна угода № 588/02/2010, в рамках якої ТОВ «СМК» отримало від банку в борг грошові кошти. Вказані зобов'язання були забезпечені договорами іпотеки та застави, зокрема, договором іпотеки № 1751 від 18.11.2010 року, що укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, як майновими поручителями ТОВ «СМК». Згідно даного договору позивачі передали в іпотеку семикімнатну квартиру, загальною площею 328,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі також зазначили, що в січні 2014 року вони отримали від ПАТ «Банк Камбіо» лист, з якого дізнались про те, що ТОВ «СМК» прострочило свої зобов'язання по кредитному договору перед банком, у зв'язку з чим останній скористався своїм правом звернення на заставлене майно шляхом визнання права власності на нього. Позивачі зазначили, що відповідач неправомірно звернувся до Реєстраційної служби ГУЮ в м. Києві та неправомірно зареєстрував за собою право власності на квартиру. Позивачі вказали на те, що за весь період існування договірних правовідносин з ПАТ «Банк Камбіо» їм ні разу не надходила письмова вимога про усунення порушень, в якій би зазначався стислий зміст порушеного зобов'язання та вимога про виконання такого зобов'язання. Крім того, позивачі вказали, що відповідач не міг мати та не має звіт про оцінку предмету іпотеки. Тому позивачі звернулись до суду та просили визнати недійсним правочин по перереєстрації власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Банк Камбіо» та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених вище.

Від представника відповідача до закінчення судового засідання надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду позову повідомлений належним чином, заяву про відкладення розгляду справи до суду не надсилав, своє право на надання суду письмових заперечень - не реалізував.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника 3-ї особи та закінчення розгляду справи у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, 17.11.10 р. між ТОВ «Східна мастильна компанія» та ПАТ «Банк Камбіо» була укладена Генеральна кредитна угода № 588/02-2010, відповідно до умов якої ТОВ «СМК» отримало від банку в борг грошові кошти.

18.11.10 р. між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 5-9).

Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору, іпотека відповідно до цього договору забезпечує виконання грошових зобов'язань позичальника, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з генеральної кредитної угоди № 588/02-2010 від 17.11.10 р. та кредитних договорів, що укладені та будуть укладатися в її межах, а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому, укладеної між іпотекодержателем та позичальником - ТОВ «Східна Мастильна Компанія» кредит у сумі 13500000 грн., строк повернення до 15.11.13 р.

Відповідно до п. 7.1 іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно з умовами цього договору, та в інших випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно п. 7.2 договору, у випадках, передбачених п. 7.1 цієї статті договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцем письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання іпотекодавцями цієї вимоги. Якщо протягом 30-тиденного строку вимога іпотекодержателя залишається невиконаною, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 7.3.2 іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується як спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Сторони дійшли згоди, що підтвердженням безспірності заборгованості позичальника перед іпотеко держателем за кредитним договором є розрахунок заборгованості, складений і засвідчений іпотекодержателем.

Пунктом 7.4 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов'язаний не менш ніж за 30 календарних днів до прийняття предмету іпотеки у власність письмово повідомити іпотекодавців про своє рішення. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в Бюро технічної інвентаризації є цей договір іпотеки з відповідним застереженням.

Так, п. 7.4 іпотечного договору передбачено іпотечне застереження - це застереження, викладено в п. 7.4 цього договору є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, у разі повного або часткового невиконання іпотекодавцями умов іпотечного та/або позичальником умов кредитного договору.

З даних реєстраційного напису вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах (а.с. 14, на звороті).

ПАТ «Банк «КАМБІО» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу від 03.01.14 р., в якому зазначало про те, що у зв'язку з систематичним невиконанням ТОВ «СМК» своїх кредитних зобов'язань, відповідно до прав наданих Законом України «Про іпотеку», ПАТ «Банк Камбіо» звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на вищезазначене нерухоме майно (а.с. 10). Також у вказаній вимозі було зазначено, що оскільки ПАТ «Банк Камбіо» є власником спірної квартири, то просив усіх осіб, які проживають та зареєстровані, або користуються нерухомим майном, добровільно звільнити особисто та від власних речей зазначене майно, в 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу ОСОБА_1 було направлено лист на адресу ПАТ «Банк Камбіо», в якому було вказано, що до вимоги не було долучено ані витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, ані іншого документу, який би свідчив про перехід права власності на квартиру (а.с. 38). Про направлення зазначеного листа свідчить зворотне поштове повідомлення з відміткою про отримання (а.с. 39).

З даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 10.10.13 р. відбулась реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 на підставі дублікату іпотечного договору № 1337 від 15.12.11 р. (а.с.а.с. 74-75).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Так, відповідачем не було надано суду доказів направлення іпотекодавцям письмової вимоги щодо порушення основного зобов'язання, доказів на підтвердження порушення ТОВ «Східна мастильна компанія» умов Генеральної угоди, доказів направлення на адресу іпотекодержателів листа щодо рішення прийняти предмет іпотеки у власність. Також відповідачем не було надано документів, які б свідчили про проведення оцінки предмету іпотеки, наявність якого є обов'язковою.

Необхідність доведення заперечень проти позову та надання доказів з цього приводу, судом неодноразово роз'яснювалось представнику відповідача з урахуванням неможливості позивачами відповідно до ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» отримати документи, подані відповідачем реєстратору.

Однак, зазначене право представником відповідача реалізовано не було, твердження позивачів - не спростовано.

Твердження представника відповідача про те, що позивачки знали про невиконання юридичною особою зобов'язань по кредитному договору, оскільки ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 є співзасновниками ТОВ «СМК», суд до уваги не приймає, оскільки законодавець визначає певний порядок повідомлення поручителів про невиконання основного договору.

Оцінюючи всі докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3654 грн.

На підставі ст.ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним правочин про перереєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 16 жовтня 2013 року та скасувати його.

Скасувати забезпечення позову, здійсненого ухвалою Подільського районного суду м. Києва 30 травня 2014 р. у вигляді заборони проводити будь-які дії, пов'язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава, оренда та інші) та державною реєстрацією права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька