Постанова № 40211142, 16.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Житомир справа № 2а-5561/10/0670

час прийняття: 16 год. 10 хв. категорія 8.2.6

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Прохорчука П.С.,

за участі представника позивача Свердзьолки Т.П. та Вахрушева О.Є.,

за участі представника відповідача Гарькавого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Комунальне підприємство "Реклама" Житомирської міської ради звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом вказаним позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.05.2010 року №0001952301/032520027 та №0001942301/032520027.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення були винесені на підставі висновків акта №3344/23-1/32520027/0100 від 11.06.2010 року про порушення підприємством пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 5.3.9 п.5.3, п.51 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з чим Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради занижено податок на прибуток на загальну суму 57054,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 36345,00 грн. Позивач вважає, що порушення зафіксовані в акті перевірки, в господарській діяльності підприємства відсутні, а донарахування спірними податковими повідомленнями - рішеннями податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових заперечення та вироку Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року по кримінальній справі №1-350/12.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин Комунальне підприємство "Реклама" Житомирської міської ради перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

З 02 червня 2010 року по 08 червня 2010 року відповідно до постанови судді Богунського районного суду м.Житомира від 26.03.2010 року та на підставі направлення виданого Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби, посадовими особами останньої було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року з урахування завдання вказаного в постанові судді Богунського районного суду м.Житомира.

За результатами перевірки було складено акт від 11.06.2010 року №3344/23-1/32520027/0100 (далі - акт перевірки) на підставі якого Державною податковою інспекцією у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення - рішення від 24 червня 2010 року:

- №0001952301/032520027, яким визначено Комунальному підприємству "Реклама" Житомирської міської ради суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 85581,00 грн., з яких: 57054,00 грн. - за основним платежем та 28527,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- 0001942301/032520027, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54518,00 грн., з яких: 36345,00 грн. - за основним платежем та 18173,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті перевірки висновки про порушення Комунальним підприємством "Реклама" Житомирської міської ради:

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 5.3.9 п.5.3, п.51 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 57054,00 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 36345,00 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що мотивами на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов вказаних висновків, є те, що позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація" та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖСК-Буд-Сервіс", а також безпідставно знято з валового доходу суму 21797,00 грн. по господарським відносинам з ТОВ "Олівія-Плюс" на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2007 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Судом встановлено, що з 01 січня 2008 року між Комунальним підприємством "Реклама" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація" укладено договір №0101/08 на виконання робіт по обслуговуванню стендів для оголошень (міськдовідок) відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу по очищенню та фарбуванню однієї сторони стенду в кількості 78 шт. (а.с.95 т.1).

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами в матеріалах справи знаходяться копії актів здачі приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних (а.с.96-118 т.1, 238-239 т.1).

04 квітня 2008 року між Комунальним підприємством "Реклама" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація" укладено договір №0404/08 про надання послуг відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги щодо проведення в належний стан (естетичний вигляд) спеціальні конструкції (рекламоносії) та місця їх розташування у відповідності до санітарно-гігієничних вимог. (а.с.125 т.1)

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами в матеріалах справи знаходяться акти здачі приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні (а.с.96-118 т.1).

12 березня 2008 року, 11 квітня 2008 року та 12 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖСК-Буд-Сервіс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Реклама (замовник) було укладено відповідно договори №1203/08, №1104/08 та №1205/08 на розробку дизайну та виготовлення постерів формату "білл-борд", відповідно до яких виконавець бере на себе обов'язки в інтересах замовника розробити дизайн, відповідно до них виготовити поліграфічну продукцію (паперові постери формату "білл-борд") (а.с.118-119 т.1, 128-129 т.1, 144-145 т.1, 156 т.1, 158-159 т.1).

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами в матеріалах справи знаходяться копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних та рахунку -фактури (а.с.120-121 т.1, 130-131 т.1, 146-146-147 т.1).

14 січня 2008 року, 27 лютого 2008 року, 21 березня 2008 року, 18 квітня 2008 року та 16 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖСК-Буд-Сервіс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Реклама (замовник) було укладено відповідно договори №1401/08, №2702/08, №2103/08, №1804/08 та №1605/08 на розміщення постерів, відповідно до яких виконавець бере на себе обов'язки в інтересах замовника розмістити поліграфічну продукцію (паперові постери формату "білл-борд") на спеціальних конструкціях (рекламоносіях), що належить замовнику за адресами в пунктах 1.2 договорів (а.с.122 т.1, 136 т.1, 142 т.1, 148 т.1, 150 т.1, 154-155 т.1, 157 т.1).

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договорами в матеріалах справи знаходяться копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних та рахунку-фактури (а.с.123-124 т.1, 137-138 т.1, 143 т.1, 149 т.1, 151-152 т.1).

08 січня 2008 року та 27 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖСК-Буд-Сервіс" (виконавець) та Комунальним підприємством "Реклама (замовник) було укладено відповідно договори №0801/08 та №22702/08 на розробку ескізів та виготовлення постерів, відповідно до яких виконавець бере на себе обов'язки в інтересах замовника розробити екскізи, відповідно до них виготовити поліграфічну продукцію (паперові постери розміром (3,0 х 6,0 м) (а.с.132-133 т.1, 139-140 т.1).

На підтвердження отримання послуг за зазначеними договором в матеріалах справи знаходяться копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних (а.с.134-135 т.1, 141 т.1, 153 т.1 ).

На підтвердження оплати отриманих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖСК-Буд-Сервіс" позивачем надано до суду копії платіжних доручень (а.с.91-104 т.2).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

Суд зазначає, що належними та допустимими доказами, в розумінні ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України, факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути:

- обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України);

- рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином);

- рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В матеріалах справи міститься вирок Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року про визнання ОСОБА_4, яка була директором КП "Реклама", винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 стю367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року встановлено, що ОСОБА_5 будучи за пропозицією ОСОБА_6 директором та засновником ТОВ "ЖСК-Буд-Сервіс" вважав, що дане підприємство буде працювати по наданню послуг та продажу товарів. Проте через декілька місяців він почав розуміти, що підприємство створене для інших цілей, а саме являлося одним із підприємств яке входило в "конвертаційний центр" створений ОСОБА_6 Також, ОСОБА_5 пояснив, що під час перебування на посаді директора ТОВ "ЖСК-Буд-Сервіс" розумів, що всі операції від імені останнього оформленні лише документально, товари (роботи, послуги) ніякі не реалізувались та не придбавались, тобто проводились безтоварні операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати валові витрати та віднести суми ПДВ до податкового кредиту тільки на підставі тих первинних документів, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, згідно вищезазначеного вироку Богунського суду м.Житомира валові витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально складених первинних документів.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Разом з тим, судом враховано, що вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖСК-Буд-Сервіс".

Однак, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 лютого 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" з урахуванням рішення від 28.11.1999 року у справі "Брумареску проти України" зазначив, що прецедентна практика повинна тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЖСК-Буд-Сервіс" були безтоварні, а отже первинні документи виписані без фактичного здійснення господарських операцій та відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ

Стосовно посилання податкового органу щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація" на протокол допиту ОСОБА_7, яка в перевіряємий період була директором даного підприємства, слід зазначити наступне.

Встановлено, що пояснення ОСОБА_7 відбирались під час досудового слідства по кримінальній справі за фактом службового підроблення та зловживання службовим становищем службовими особами Комунального підприємства "Реклама".

Однак, як вбачається зі змісту вироку Богунського районного суду в м.Житомира від 01.04.2014 року про визнання ОСОБА_4, яка була директором КП "Реклама", винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) пояснення свідка ОСОБА_7 враховані не були. Доказів притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 відповідачем до суду на виконання ст.71 КАС України не надано.

Відповідачем також не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ "Будремпроект-Новація" або наявності обвинувального вироку суду за викладеними в протоколі допиту свідка фактами діяльності платника податків, як і не надано доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом також враховано, що в рішеннях Верховного суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція була викладена Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Зафіксовані у вироку Богунського районного суду м.Житомира пояснення ОСОБА_9, суд в даному спорі оцінює критично, оскільки доказів на підтвердження того факту, що директор КП "Реклама" або інші посадові особи звертались до нього з проханням отримати готівкові кошти та підтверджуючі документи з фіктивних фірм в матеріалах кримінальної справи відсутні, як і відсутні в матеріалах даної справи.

Отже, на підставі пояснень директора ТОВ "Будремпроект-Новація" та ОСОБА_9 не можливо встановити факт обізнаності позивача про господарську діяльність ТОВ "Будремпроект-Новація", оскільки роботи за договорами укладеними між ними згідно показів свідка ОСОБА_10, зафіксованими у вищезазначеному вироку Богунського районного суду м.Житомира, виконувались свідком за проханням на той час працівника КП "Реклама" ОСОБА_11. Доказів, що ОСОБА_11 діяв від імені саме позивача вироком суду не встановлено, а в матеріалах даної справи вони відсутні.

Належних доказів обізнаності посадових осіб КП "Реклама" про фіктивність підприємств судом не встановлено, а відповідачем на виконання ч.2 ст.71 КАС України не надано.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що факти, встановлені у вироку Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Будремпроект-Новація".

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому обов'язковими такий вирок для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року відносно керівника КП "Реклама" не можуть бути покладені в основу судового рішення у даній адміністративній справі, однак на думку суду може бути використаний як доказ обставин викладених в ньому.

Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 01.04.2014 року, яким визнано ОСОБА_4 (відповідно до свої прав, передбачених статутом підприємства та контрактом діяла від імені КП "Реклама") винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, встановлено відсутність доказів того, що ОСОБА_4 було відомо про фіктивність вказаних підприємств.

Крім того, вказаним вироком не визнаний недійсним жоден з документів, сформованих по господарській операції позивача з ТОВ «Будремпроект - Новація».

На думку суду, в даному конкретному випадку, ще слід зазначити, що відповідно до змісту положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі неможливості прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі вищевикладеного, суду не можливо дійти до висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податок на додану вартість по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремпроект-Новація", оскільки докази надані відповідачем є недостатніми для фіксування правопорушення з боку платника податку.

Щодо безпідставного зняття позивачем з валового доходу суму 21797,00 грн. по господарським відносинам з ТОВ "Олівія-Плюс" на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2007 року, суд зазначає наступне.

01 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівія-плюс" та Комунальним підприємством "Реклама" був укладений договір №47 П про те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю встановлено пріоритет на місця розташування рекламного засобу, перелік яких та плата за них вказані в Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору, а саме:

- по вул.Київській, 124 в м.Житомирі - 4 од. кожне по 126,32 грн.;

- по вул.Ватутіна, 1 в м.Житомирі - 1 од. - 127,50 грн.;

- майдан Привокзальний, 1 в м.Житомирі - 1 од. - 112,20 грн.;

- по вул.Гонти, 1 в м.Житомирі - 1 од. - 91,80 грн.;

- по вул.Корольова, 43 в м.Житомирі - 1 од. - 91,80 грн.

У зв'язку із виконанням зазначеного договору, позивачем було віднесено до валового доходу дохід отриманий від ТОВ "Олівія плюс" за пріоритет на місця розташування рекламного засобу.

08 листопада 2007 року Господарський суд Житомирської області рішенням по справі №5/7-Д визнав недійсний договір №47 П від 01.11.2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівія плюс" та Комунальним підприємством "Реклама" в частині включення в Додаток №1 пріоритету на місця розташування рекламного засобу та встановлення плати за них за адресами: вул.Київська, 124, майдан Привокзальний, 1 в м.Житомирі.

У зв'язку із зазначеним в 1 кв. 2008 року позивачем було скориговано валовий дохід на загальну суму 21797,00 грн., тобто на суму отриманого доходу за пріоритету на місця розташування рекламного засобу за адресами: вул.Київська, 124, майдан Привокзальний, 1 в м.Житомирі.

Відповідно до пп. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до

контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок складання та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства передбачений Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 року N 143.

Згідно абз.1 п.2.1 ст.2 вказаного наказу, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п.5Л ст.5 Закону N2)81 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте у відповідності до абз.3 п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Проте, у відповідності до діючого законодавства всі господарські операції повинні здійснюватися на підставі первинних документів.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин (первинний документ) не створює юридичних наслідків, то і дохід позивачем в сумі 21797,00 грн. було задекларовано помилково, так як господарська операція була здійснена не на підставі первинних документів.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень та зобов'язаний доводити правомірність свого оскарженого рішення, не надав суду доказів, які б спростували факт чи зміст господарських операцій з ТОВ "Олівія-плюс", доходи за якими були скориговані позивачем в декларації за І кв. 2008 року.

Суд вважає помилковим аргумент відповідача про те, що період, в якому мало місце отримання доходу від ТОВ "Олівія-плюс" в сумі 21797,00 грн. поза межами перевіряємого періоду, оскільки право платника податку на виправлення помилки шляхом уточнених показників до наступної податкової декларації не залежить від того, чи входить в перевіряємий період момент отримання самого прибутку. Платник податків має право зробити це з урахуванням строків давності, тобто протягом 1095 днів. У спірних правовідносинах цей строк дотримано.

Таким чином, суд вважає правомірним коригування позивачем податкового доходу в 1 кварталі 2008 року на суму 21797,00 грн. на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 08.11.2007 року.

Також слід зазначити, що Верховний Суд України в постанові від 05.12.2006 року у справі № 21-527во06 вказав, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

В даному випадку, суд не може визнати неправомірним та скасувати рішення податкового органу в якійсь конкретній сумі, оскільки неясно яким чином порушення, які позивачем не допущені, або такі, що знайшли підтвердження при судовому розгляді, вплинули на загальну суму донарахованого грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. Відповідачем на вимогу суду доказів зазначеного надано не було.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 001952301/032520027 від 24.05.2010 та № 001942301/032520027 від 24.05.2010 року слід визнати недійсними та скасувати.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 001952301/032520027 від 24.05.2010 року про визначення суми податкового зобов"язання Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 85581 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 001942301/032520027 від 24.05.2010 року про визначення суми податкового зобов"язання Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради за платежем податок на додану вартість у розмірі 54518 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 23 липня 2014 р.