Постанова № 40211127, 24.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Житомир справа № 806/2264/14

час прийняття: 15 год. 20 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

за участі секретаря Шевчук Т.А.,

за участі представника позивача Вірьовкіна О.І.,

за участі представника відповідача Дурава В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року товариства в розрізі контрагентів на підставі акта №10/22-02/33802224 від 09.01.2014 року та відновити показники податкової звітності ТОВ "Авангард-Житомир" за липень 2013 року, які були змінені на підставі вказаного акту;

- зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області вилучити з електронної бази даних Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта №10/22-02/33802224 від 09.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов протиправних висновків про не спрямованість правочинів, які укладено між позивачем та його контрагентам на настання правових наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. На підтвердження своєї правової позиції представник позивача надав первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову. Одночасно представник відповідач повідомив суд про те, що на підставі акту перевірки позивача податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" на податковому обліку знаходиться в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

З 20 грудня 2013 року по 26 грудня 2013 року посадовою особою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест Груп" за липень 2013 року.

Перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість, який підпадає під визначення ст.22, ст.185, ст.187, ст.198 Податкового кодексу України по операціях ТОВ "Авангард-Житомир" з придбання товарів у ТОВ "Гефест Груп" за липень 2013 року на суму ПДВ 56636,00 грн. та по операціям з продажу цих товарів ТОВ "Фермер-Сервіс", ТОВ "Велетень", ТОВ "Збаразький КХП" та МПП "Агротехсервіс".

За результатами перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області складено акт від 09.01.2014 року №10/22-02/33802224 (далі - акт перевірки).

Податкові повідомлення-рішення Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області на підставі вказаного акту не приймались.

На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом лише внесено зміни до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема в частині коригування в ІС "Податковий блок" по контрагенту - постачальнику ТОВ "Гефест Груп" за липень 2013 року на суму ПДВ 56636,00 грн. та по контрагентах-покупцях ТОВ "Фермер-Сервіс" на суму ПДВ 9498,00 грн., ТОВ "Велетень" на суму 9649,00 грн., ТОВ "Збаразький КХП" на суму ПДВ 18269,00 грн., МПП "Агротехсервіс" на суму ПДВ 7553,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законні інтереси позивача на думку суду порушено неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС «Податковий блок» на підставі акту перевірки.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії контролюючого органу з точки зору наявності чи відсутності обставин порушення прав та законних інтересів позивача.

Спосіб дій контролюючих органів при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

На думку суду, відповідач необґрунтовано сформував висновки акту перевірки, оскільки надав перевагу суб'єктивним обставинам та вибірково оцінив докази, що були використані ним при проведенні перевірки.

Таким чином, контролюючий орган, сформував висновки акту перевірки на підставі даних, які знаходься у справі позивача, автоматизованих інформаційних системах контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, зокрема «Податковий блок», без урахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд, враховуючи обставини відсутності у акті перевірки відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними первинних документів, що стосуються предмету спору, приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з думкою Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 21.10.2013 року у справі № К/800/11510/13.

Крім того, висновки акта перевірки обґрунтовується актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва ДПС від 13.12.2013 року №2927/26-55-22-01/38546040 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гефест Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року".

Суд не погоджується із відповідачем у цій частині, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця (орендаря) товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дій порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести будь-яку відповідальність пов'язану з цим.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному спірному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз неправомірними.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з думкою Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 17.04.2014 року у справі №К/800/43656/13.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою контролюючого органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а контролюючі органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акту перевірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений контролюючим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача. Відповідач не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено актом, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Суд також враховує, що відповідачем здійснено коригування АІС «Податковий блок», а не в автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" як помилково зазначено позивачем.

Оскільки коригування внесені до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків в деклараціях з ПДВ, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Авангард-Житомир".

Відповідно до ст.94 КАС України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 73,08 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Авангард-Житомир" в АІС "Податковий блок" за липень 2013 року в розрізі контрагентів на підставі акта №10/22-02/33802224 від 09.01.2014 року.

Зобов'язати Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акта №10/22-02/33802224 від 09.01.2014 року та відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" за липень 2013 року, які були змінені на підставі акту №10/22-02/33802224 від 09.01.2014 року.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Авангард-Житомир" з державного бюджету 73,08 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 31 липня 2014 р.