Рішення № 40210584, 19.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2014 р. Справа № 914/2609/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів-2», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбудторг», м. Львів,

про стягнення заборгованості на суму 65'081,64 грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Гелеш Г.

Представники:

від позивача: Зигмунд Р.С.,

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Публічним акціонерним товариством «Львівський завод залізобетонних виробів-2» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбудторг» про стягнення заборгованості на суму 66' 562,43 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 04.08.2014р. Розгляд справи відкладався на 19.08.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

У судове засідання 19.08.2014р. представник позивача з'явився, подав клопотання, у якому зазначив, що він здійснив перерахунок 3% річних та пені, які відповідно становлять 892,43 грн. та 3' 867,21 грн. Просив позовні вимоги з урахуванням даного клопотання задоволити та стягнути з відповідача 65'081,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов угоди на поставку продукції №47 від 15.11.2013р. не оплатив вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 60' 322,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3' 867,21 пені та 892,43 грн. - 3% річних.

Щодо зазначеного клопотання позивача суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

У судові засідання 04.08.2014р. та 19.08.2014р. представник відповідача не з'явився, хоч був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав. 18.08.2014р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, а також неотриманням попередньої ухвали суду. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає таке. Ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 25.07.2014р., а ухвалу про відкладення розгляду справи - 07.08.2014р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи. У п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зазначає у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У даному випадку твердження відповідача про неотримання ухвал суду спростовуються доказами отримання таких ухвал, що містяться у матеріалах справи. Крім того, відповідачем не доведено неможливість забезпечення явки представника у судове засідання та неможливість розгляду справи без його участі, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

15.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Львівський завод залізобетонних виробів-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західбудторг» укладено угоду №47 на поставку продукції, відповідно до п.1.1 якої, постачальник (позивач у справі) зобов'язується відпустити замовнику (відповідачу у справі) продукцію свого виробництва, а замовник зобов'язується прийняти замовлену продукцію і оплатити її в терміни, або згідно умов, зазначених в даній угоді (п.1.2 угоди). Оплата за продукцію проводиться по безготівковому розрахунку за договірними цінами, які діють на підприємстві на дату оплати (при попередній оплаті) або на дату відвантаження (при післяоплаті) (п.4.1 угоди). У випадку затримки оплати за отриману без попередньої оплати продукцію, після закінчення терміну, обумовленого даною угодою, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманої і неоплаченої продукції (п.6.4 угоди).

На виконання умов угоди позивачем 20.11.2013р. та 10.12.2013р. поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними №1574 від 20.11.2013р., №1590 від 25.11.2013р. та №1654 від 10.12.2013р. і довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 20.11.2013р. та від 10.12.2013р.

19.05.2014р. та 13.06.2014р. позивач звертався до відповідача з претензіями про необхідність погашення заборгованості у сумі 60'322,00 грн.

Доказів погашення заборгованості на суму 60'322,00грн. відповідачем не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 60'322,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню. Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3' 867,21 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно просить стягнути з відповідача 892,43 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбудторг» (79058, м. Львів, вул. Джерельна, 69, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38738604) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів-2» (79024, м.Львів, вул. Польова,44, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01268101) 60' 322,00 грн. - заборгованості, 3'867,21 грн. пені, 892,43 грн. - 3% річних та 1' 827,00 грн. - сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 19.08.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 21.08.2014 р.

Суддя Яворський Б.І.