Рішення № 40210560, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5800/14 12.08.14

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" до Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"про стягнення 90 968,46 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 25.12.2013 року)від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 90 968,46 грн., в тому числі 53 814,11 грн. основного боргу, 1 443,08 грн. 3 % річних, 792,37 грн. збитків від інфляції, 33 091,90 грн. моральної шкоди, а також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн.(позивачем помилково включено в ціну позову) та витрати та правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/5800/14, слухання справи призначено на 06.05.2014 року.

05.05.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року справу № 910/5800/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року суддя Трофименко Т.Ю. прийняла справу № 910/5800/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/5800/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/5800/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.06.2014 року, у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.06.2014 року повторно не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.06.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши подане позивачем 17.06.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2014 року продовжено строк вирішення спору, розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.07.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві зазначено, що у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем, оскільки між ними не існувало договірних відносин, просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/5800/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/5800/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/5800/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

04.08.2014 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні 12.08.2014 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2014 року надав документи на виконання вимог ухвали суду, підтримав заявлені позовні вимоги.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.11.1997 року власниками жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку № 9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне"

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" (надалі по тексту - ОСББ "Ювілейне", позивач) зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією в м. Києві 01.12.1997 року, про що свідчить відповідне Свідоцтво про його державну реєстрацію АОО 120117.

Діє позивач відповідно до статуту ОСББ "Ювілейне", затвердженого загальними зборами власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку № 9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві.

Згідно свідоцтва про право власності на нежиле приміщення № 201-офіс від 06.10.2004 року серія САА № 384397 та свідоцтва про право власності на нежиле приміщення № 200-офіс від 06.10.2004 року Публічне акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд" є власником нежилих приміщень № 200-офіс та № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку № 9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві та фактично входить до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне"

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та АЕК "Київенерго" 26.06.1999 року було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310365.

Протягом періоду з лютого 2011 року по лютий 2013 року позивач отримував надані послуги (виконані роботи) у відповідності з укладеним договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передавання товарної продукції:

акт № 02/2011-1310365 за лютий 2011 року;

акт № 03/2011-1310365 за березень 2011 року;

акт № 04/2011-1310365 за квітень 2011 року;

акт № 10/2011-1310365 за жовтень 2011 року;

акт № 11/2011-1310365 за листопад 2011 року;

акт № 12/2011-1310365 за грудень 2011 року;

акт № 01/2012-1310365 за січень 2012 року;

акт № 02/2012-1310365 за лютий 2012 року;

акт № 03/2012-1310365 за березень 2012 року;

акт № 04/2012-1310365 за квітень 2012 року;

акт № 11/2012-1310365 за листопад 2012 року;

акт № 12/2012-1310365 за грудень 2012 року;

акт № 01/2013-1310365 за січень 2013 року;

акт № 02/2013-1310365 за лютий 2013 року;

Позивач зазначає, що відповідач користувався та на даний час користується житлово-комунальними послугами, заяву про відмову від користування послугами не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, однак за житлово-комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим у останнього склалась заборгованість по нежитловим приміщенням № 200-офіс, № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку №9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві в розмірі 53 814,11 грн. основного боргу.

29.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.01.2014 року в якій просив оплатити наявну заборгованість.

Листом № 00885/0/2-14 від 11.02.2014 року відповідач повідомив позивача, що він є власником приміщень № 200-офіс, № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку №9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві. Відповідачем зазначено, що ним не заперечується проведення розрахунків за отримані комунальні послуги але за наявності належним чином оформлених правовідносин.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що протягом 2011 - 2013 року відповідач активно користувався нежитловими приміщеннями № 200-офіс, № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку №9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві та отримував комунальні та експлуатаційні послуги на підставі централізованого опалення, водопостачання, водовідведення та обслуговування, проте не виконував свої зобов'язання щодо оплати відповідних комунальних платежів.

У поданому відзиві відповідач зазначає, що у нього відсутні зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг, оскільки між ними не існувало договірних відносин.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Як вбачається зі статей 1, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 09.11.2001, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі за текстом - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

В одному житловому комплексі може бути створено тільки одне об'єднання.

Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень (частина 1 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено з 192 членами договірні відносини власників житлових та нежитлових приміщень та управителя. Зміст вказаних договірних відносин відповідає Типовому договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затвердженого наказом Держжитокомунгоспу України від 27.08.2003 року № 141 (далі Типовий договір).

Відповідно до п. 4.1. Типового Управитель зобов'язується здійснювати належну експлуатацію житлового комплексу та забезпечувати відповідні умови користування власним, неподільним та загальним майном власників. Проводити контроль за дотриманням власниками приміщень норм протипожежної безпеки та правил користування газовими і електроприладами, надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 939 "Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкових територій", якою затверджений повний склад витрат підприємств житлового господарства, пов'язаний з утриманням будинків і прибудинкових територій (при потребі - розшифрувати), вчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період, письмово доводити до відома власника приміщення встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги та розміри щомісячних платежів за них, своєчасно та якісно надавати послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Типового договору укладення Договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком, коли власник і управитель є однією й тією самою особою. У разі відмови власника приміщення укладати Договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна управитель має право звернутись до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Частиною 5 статті 22 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг.

Частиною 8 цієї статті вказано, що відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати відшкодування збитків,заподіяних неподільному та загальному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів (частини 1, 3, 4 статті 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників. Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання (частини 1, 2, 3, статті 23 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом. Кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.

Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між об'єднанням і цими підприємствами, організаціями. У разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Власники квартир, приміщень, що не обладнані приладами обліку, зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Таким чином, суд критично оцінює доводи відповідача щодо несплати за отримані комунальні послуги за відсутності договірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач заяв про відмову від користування житлово-комунальними послугами не надавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг не заявляв. Відповідачем не надано доказів, що ним як власником житлових приміщень, щодо яких існує заборгованість (нежитлові приміщення № 200-офіс, № 201-офіс, які розташовані у житловому будинку №9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві), було укладено прямі договори безпосередньо з підприємствами, організаціями, які надають ці послуги (АЕК "Київенерго", ВАТ "АК "Київводоканал" тощо).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем як власником житлових приміщень споживались послуги за результатами здійснюваної позивачем господарської діяльності щодо забезпечення умов проживання та перебування осіб у житловому будинку №9 по вул. Б. Гмирі в м. Києві відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків та правил як виконавцем у сфері житлово-комунальних послуг, що в свою чергу є підставою для виникнення у відповідача обов'язку відшкодовувати відповідні витрати позивача.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що враховуючи норми статті 22 Закону України "Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2008 року у справі № 17/295-06).

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Оскільки відповідач, як він вважає, безпідставно (за відсутності договору з позивачем) отримав житлово-комунальні послуги, а повернути їх неможливо, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 814,11 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 443,08 грн. 3 % річних, 792,37 грн. збитків від інфляції, 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу, 121,80 грн. судового збору за отримання судового наказу, 33 091,90 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 443,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 792,37 грн. за період з лютого 2011 року по лютий 2013 року обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено відповідно вимог закону.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 2 500,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Між ОСОБА_1 та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" 25.12.2013 року було укладено договір про надання правової допомоги.

Однак договір про надання правової допомоги підписано ОСОБА_1 не як адвокатом, а як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відбитком печатки на договорі.

Крім того, одержувачем за платіжним дорученням № 176 від 26.12.2013 року вказано саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, а не адвоката.

Таким чином, вказані витрати позивача не підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною (немайновою) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив до її діяльності тощо.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 33 091,90 грн. Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві, не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації його підприємства.

Щодо вимоги позивача про стягнення 121,80 грн. судового збору за отримання судового наказу слід зазначити, що чинним Господарським процесуальним кодексом не передбачено відшкодування судового збору за отримання судового наказу, крім того даний судовий збір було сплачено до іншого суду по іншій справі.

Таким чином, вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 53 814,11 грн.,1 443,08 грн. 3 % річних, 792,37 грн. збитків від інфляції.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ювілейне" (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 13, кв. 96, код ЄДРПОУ 25286492) 53 814 (п'ятдесят три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 11 коп. основного боргу, 1 443 (одну тисячу чотириста сорок три) грн. 08 коп. 3 % річних, 792 (сімсот дев'яносто дві) грн. 37 коп. збитків від інфляції, 1 148 (одну тисячу сто сорок вісім) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк