Рішення № 40210528, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9097/14 12.08.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"про здійснення страхового відшкодування 41 716,40 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Емельянова М.В. (дов. № 16/12-13_Є від 16.12.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12 серпня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (надалі по тексту - відповідач) про здійснення страхового відшкодування 41 716,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/9097/14, слухання справи призначено на 12.06.2014 року.

27.05.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 19.05.2014 року.

12.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.05.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 12.06.2014 року представники позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 12.06.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/9097/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/9097/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 12.08.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/9097/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9097/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року.

12.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов письмовий відзив.

У судовому засіданні 12.08.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2014 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року виконав частково, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01010, м. Київ, вул. А. Іванова, буд. 21/17, квартира 1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 007200, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 року на 19 км. Житомирського шосе сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Чері", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Чері", державний номер НОМЕР_2 правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі № 3/759/4324/13.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Чері", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9994318 від 14.11.2012 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26.07.2013 року, складеного Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 39 022, 62 грн.

Позивач, виходячи із звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26.07.2013 року, складеного Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та враховуючи умови страхування, та рахунок № СМмС-0003842 від 17.07.2013 року, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 40 247,68 грн., про що склав страховий акт № АС-006795 від 16.08.2013 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 007200 від 18.01.2013 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 40 247,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2013 року (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування за вих. № 15/04/8.04/360-13 від 24.10.2013 року.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/9994318 від 14.11.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 40 247,68 грн., 15, 29 грн. пені, 1 132,25 грн. збитків від інфляції, 321, 18 грн. 3 % річних.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем невірно розраховано ціну позову, оскільки сума страхового відшкодування повинна розраховуватись з урахуванням звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26.07.2013 року та за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/9994318 від 14.11.2012 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Чері", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Чері", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі № 3/759/4324/13.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Чері", державний номер НОМЕР_2, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9994318 від 14.11.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510, 00 грн., строк дії полісу з 14.11.2012 року до 13.11.2013 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/9994318) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Mazda 2", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9994318 від 14.11.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 007200 від 18.01.2013 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи положення вищенаведеної статті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку, встановленого звітом про визначення вартості матеріального збитку від 26.07.2013 року, складеного Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, а саме, у розмірі 39 022,62 грн.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9994318 від 14.11.2012 року у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 39 022,62 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 510,00 грн. (сума франшизи) = 38 512, 62 грн.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 15,29 грн. пені.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суб'єктом якого не є позивач, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 15,29 грн. є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Даної правової позиції притримується Верховний суд України, зокрема, у постанові від 26.09.2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 321,18 грн. 3% річних та 1 132,25 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, та враховуючи суму страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем, за вирахуванням суми франшизи, суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних, в межах періоду визначеного позивачем, тобто з 29.01.2014 року по 05.05.2014 року, приходить до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних на загальну суму 307,05 грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми збитків від інфляції, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 132,25 грн. збитків від інфляції за обґрунтованим розрахунком суду.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та приписи вищезазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 38 512,62 грн., 3% річних у розмірі 307,05 грн. та 1 132,25 грн. збитків від інфляції.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (01010, м. Київ, вул. А. Іванова, буд. 21/17, квартира 1, код ЄДРПОУ 20448234) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво -Святошинський р-н., село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 38 512 (тридцять вісім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 62 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 307 (триста сім) грн. 05 коп. три проценти річних, 1 132 (одну тисячу сто тридцять дві) грн. 25 коп. збитків від інфляції, 1 749 (одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк