Рішення № 4021050, 23.06.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2009 р. Справа 7/94-09

за позовом: Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Вінниця.

до: Приватно-орендного підприємства "Рідний край", с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область.

про стягнення 15207,32 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Гайворонюк Т.О.

Представники

прокуратури : Жовмір І.І. - прокурор (посвідчення № 109-2005 від 23.12.2005 року).

позивача : Шалигіна В.І.- довіреність № 14/20-321-09 від 20.05.2009 року.

Касько І.А.- довіреність № 14/20-306-09 від 20.04.2009 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Приватного-орендного підприємства "Рідний край" на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 15207,32 грн. заборгованості по лізингових платежах, у тому рахунку 11896,77 грн. - відшкодування вартості техніки, 3122,91 грн. - щорічної винагороди та 187,64 грн. пені.

Ухвалою від 27.04.2009 року порушено провадження у справі № 7/94-09 та призначено до розгляду на 01.06.2009 року.

Відповідач в судове засідання 01.06.2009 року не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання доказів. Разом з тим 26.05.2009 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання директора.

З огляду на те, що відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи просив відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що його директор знаходиться у відрядженні суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Тобто, юридична особа не обмежена у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді.

При цьому суд звертає увагу на те, що в клопотанні про відкладення зазначено про відрядження директора з 23.05.2009 року по 25.06.2009 року, натомість долучене до клопотання посвідчення про відрядження № 7 від 22.05.2009 року не містить кількості днів відрядження. Крім того, суд зауважує, що в даному посвідченні про відрядження зроблено відмітку про вибуття у відрядження директора 22.05.2009 року, в той час як клопотання за підписом директора подано 26.05.2009 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача підлягає відхиленню як необґрунтоване.

З огляду на те, що прокурор та позивач не в повній мірі виконали вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено до 23.06.2009 року.

17.06.2009 року до суду найшла заява прокурора про збільшення позовних вимог мотивована тим, що з моменту пред'явлення позову до суду наступила сплата чергового платежу, у зв'язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача 31036,82 грн., у тому рахунку 23793,54 грн. - відшкодування вартості техніки, 6245,81 грн. - щорічної винагороди та 997,47 грн. пені.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України. При цьому суд враховує, що до вказаної заяви долучено докази її надіслання відповідачу (оригінал фіскального чеку № 9190 від 16.06.2009 року).

Відповідач в судове засідання призначене на 23.06.2009 року повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 27.04.2009 рок та від 01.06.2009 року. При цьому йому було надіслано ухвалу від 01.06.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Центральна, 49, с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, 24520). Слід зазначити, що згідно довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/1105 від 19.05.209 року адресою ПОП "Рідний край" зазначено: вул. Центральна, 49 корп. 1, с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область, 24520, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 27.04.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 01.06.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представників прокурора та позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

22.08.2007 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг"" (Лізингодавець) та ПОП "Рідний край" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2-07-567фл, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п.3.5.3 Лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

В пункті 4.1 даного договору сторони погодили, що з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

- винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до п.4.2 Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Сторонами було підписано додаток № 2 до договору в якому було погоджено графік сплати лізингових платежів (а.с.24, т.1).

11.12.2007 року між сторонами договору та ВАТ "Брацлав" було підписано трьохсторонній акт приймання-передачі № 2 відповідно до якого відповідачу було передано предмет лізингу (Доїльна установка УДМ-200, зав.№ 1287, № 1288) у кількості 2 одиниць загальною вартістю 279924,00 грн. (а.с.25, т.1).

За посиланням позивача, протягом дії договору станом на 31.03.2009 року відповідач мав оплатити 78221,27 грн., в тому рахунку 59483,85 грн. відшкодування вартості техніки та 18737,42 грн. - щорічної винагороди.

В зв'язку з несплатою чергових лізингових платежів за період з 11.09.2008 року по 28.10.2008 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Вінницької області, який 09.12.2008 року прийняв рішення у справі № 8/175-08 про стягнення з останнього 15901,67 грн., в тому рахунку 11896,77 грн. відшкодування вартості техніки, 3539,29 грн. - щорічної винагороди та 465,61 грн. пені (а.с.31-32, т.1).

23.12.2008 року на виконання даного рішення судом видано наказ (а.с.33, т.1).

22.01.2009 року державним виконавцем відділу ДВС Ямпільського РУЮ Гафенко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним наказом на суму 15901,67 грн. (а.с.35, т.1).

26.02.2009 року в зв'язку із сплатою суми боргу виконавче провадження було закінчено (а.с.36, т.1).

Як вказує позивач, за весь період дії договору станом на 31.03.2009 року відповідач сплатив лізингових платежів на загальну суму 63201,59 грн., з яких 47587,00 грн. - відшкодування вартості техніки та 15614,51 грн. - щорічної винагороди. Факт оплати на вказану суму підтверджується наданими суду виписками банківських установ щодо руху коштів по особовому рахунку (а.с.26-30, т.1).

Таким чином на момент пред'явлення позовної заяви за відповідачем рахувалась заборгованість 15019,68 грн., з яких 11896,77 грн. відшкодування вартості техніки та 3122,91 грн. - щорічної винагороди, яка утворилась за період несплати лізингових платежів з 11.03.2009 року по 31.03.2009 року.

Як вказувалось раніше, прокурор під час розгляду справи подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, мотивовану тим, що 11.06.2009 року наступив строк сплати чергового лізингового платежу в сумі 15019,67 грн. (11896,77 грн. відшкодування вартості техніки та 3122,91 грн. - щорічної винагороди), а оскільки відповідач також не сплатив даного лізингового платежу позивач просить стягнути з відповідача 30039,35 грн. (23793,54 грн. відшкодування вартості техніки та 6245,81 грн. - щорічної винагороди) та пеню в розмірі 997,47 грн..

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вказувалось раніше, у додатку № 2 Договору сторони погодили розмір та строк сплати Лізингоодержувачем платежів.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 27.04.2009 року та від 01.06.2009 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 30039,35 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 30039,35 грн. доведеною, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 997,47 пені в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 7.1 Договору сторонами встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний дінь прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам Договору та чинному законодавству.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним заявлено до стягнення пеню за період з 12.03.2009 року по 11.06.2009 року - 91 день (розмір боргу 15019,68 грн.) та за період з 12.06.2009 року по 16.06.2009 року - 5 днів (розмір боргу 30039,35 грн.).

Зробивши перерахунок суд не виявив помилок в першому періоді. Натомість в другому періоді позивачем внаслідок неврахування правил математичного заокруглення, а також того, що з 15.06.2009 року облікова ставка НБУ становить 11 % (постанова НБУ від 12.06.2009 року № 343) допущено помилку в обрахунку.

Провівши перерахунок судом отримано за період з 12.06.2009 року по 16.06.2009 року 97,10 грн. пені, в зв'язку з чим в стягненні 3,30 грн. пені слід відмовити (12*2/365*4 (12.06.2009-14.06.2009)*30039,35/100+11*2/365*2 (15.06.2009-16.06.2009)*30039,35/100).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 3,30 грн. пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням прокурора та позивача 23.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ч.2 ст.1, п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст.549, ч.1 ст. 550, 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 626, 627, 628, 629, ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватно - орендного підприємства "Рідний край" , вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Ямпільського району , Вінницької області, 24522 (р/р 26008362807 в філії АБ "Енергобанк", м. Вінниця, МФО 302731, код ЄДРПОУ 03729612) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", вул. Мечнікова, 16А, м. Київ, 01023 (р/р 260063025552 в АБ "Національні інвестиції, МФО 300498, код ЄДРПОУ 30401456) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" , вул. Соборна , 15А, м. Вінниця, 21050 (р/р 2600916276, р/р 2600816275 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" , м. Вінниця, МФО 302247 , код ЄДРПОУ 25510665) 23793 грн. 54 коп. - відшкодування вартості техніки, 6245 грн. 81 коп. частини щорічної винагороди та 994 грн. 17 коп. пені.

3. Стягнути з Приватно - орендного підприємства "Рідний край" , вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Ямпільського району , Вінницької області , 24522 (р/р 26008362807 в філії АБ "Енергобанк", м. Вінниця, МФО 302731, код ЄДРПОУ 03729612) в доход Державного бюджету України 310 грн. 33 коп. державного мита та 312 грн. 46 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 3 грн. 30 коп. пені відмовити.

6. Копію даного рішення направити сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 червня 2009 р.

віддрук.5 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечнікова, 16а, м. Київ, 01601.

3 - позивачу - вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050.

4 - відповідачу - вул. Центральна, 49, с. Тростянець, Ямпільський район, Вінницька область.

5 - Прокуратура Вінницької області, вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21100.