Постанова № 40210424, 19.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року № 813/3961/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

позивача та представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача Коблів Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в котрому, з врахуванням уточнень до заявленого позову, просять суд про наступне:

- визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ Сподарик Ю.А. щодо не надіслання копій постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 85,87 грн. в виконавчих провадженнях: №38844909, №38844924, №38844945, №38844962 неправомірними;

- визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ Сподарик Ю.А. щодо відсутності постанов про стягнення виконавчого збору в сумі 120,27 грн, в виконавчих провадженнях: №38844945, №38844924 неправомірними;

- визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо незаконного стягнення з пенсії ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 85,87 грн, та виконавчого збору в сумі 19,38 грн, у вересні 2013 року згідно із постановою Галицького відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ ВП №38844924 від 12.07.2013 року неправомірними;

- визнати дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо незаконного стягнення з пенсії ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 85,87 грн, та виконавчого збору в сумі 5.10 грн, у вересні 2013 року згідно із постановою Галицького відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ ВП №38844909 від 12.07.2013 року неправомірними;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 12.07.2013 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. про стягнення з боржника ОСОБА_2 85, 87 грн, витрат на проведення виконавчих дій ВП №38844909;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 12.07.2013 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. про стягнення з боржника ОСОБА_1 85, 87 грн, витрат на проведення виконавчих дій ВП №38844924;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 12.07.2013 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. про стягнення з боржника ОСОБА_2 85,87 грн, витрат на проведення виконавчих дій ВП №38844945;

- визнати незаконною та скасувати постанову від 12.07.2013 року державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 85, 87грн, витрат на проведення виконавчих дій ВП №38844962.

Позовні вимоги позивачі мотивують тим, що дії державного виконавця під час проведення виконавчих проваджень та прийняті за їх наслідками рішення не відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Просили суд прийняти рішення, котрим дії державного виконавця визнати протиправними, а рішення державного виконавця скасувати.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, надав суд письмові заперечення. Позовні вимоги заперечує з тих підстав, що виконавче провадження у справі відкрито на підставі виконавчого листа, котрий виданий відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було, копії постанов були направлені позивачам, а стягнення стверджує, що відбувалось згідно ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження». В задоволені позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, які були надані нею в якості свідка, пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Стрийським міськрайонним судом Львівської області 20.03.2013 року було видано виконавчі листи у справі 2-286/11 на стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» філії Стрийське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Львівгаз» заборгованості за послуги газопостачання з показником побутового лічильника газу 39251 м.куб. в розмірі 1202 грн. 73 коп. та 51 грн. державного мита.

25.03.2013 року державним виконавцем ВДВС Стрийського МРУЮ було відкрито виконавчі провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_5 1202,73 грн. боргу на користь ВАТ «Львівгаз» (у особі Стрийського УЕГГ), та виконавчі провадження про солідарне стягнення 51 грн. державного мита з цих же боржників на користь того ж стягувача.

08.07.2013 року до Галицького ВДВС надійшли постанови державного виконавця ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 року, з яких вбачається, що за заявою стягувача ПАТ «Львівгаз», з урахуванням того, що боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пенсіонерами, виконавчі листи були скеровані в пенсійний фонд для примусового стягнення з пенсії відповідачів.

Підставою для постановлення такого рішення була та обставина, що під час виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що дані боржники добровільно борг не сплатили, майна, на яке можна здійснити стягнення, не мають, проте одержують пенсію з головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10 та за територіальною підвідомчістю належить до компетенції Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції.

Державний виконавець Галицького ВДВС Сподарик Ю.А. відкрив виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами, за наслідками чого винесено відповідні постанови від 12.07.2013 року ВП№38844909, ВП№38844924, ВП№38844945, ВП №38844962.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2014 року державним виконавцем Галицького ВДВС Сподарик Ю.А. винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП№38844909, ВП№38844924, ВП№38844945, ВП №38844962.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає, згідно преамбули, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Державний виконавець відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження відповідно до ст. 19 Закону № 606-XIV на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Витратами виконавчого провадження, згідно ст. 41 Закону № 606-XIV є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону № 606-XIV Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 31 цього ж Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанови про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивачі стверджують, що постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП№38844909, ВП№38844924, ВП№38844945, ВП №38844962, які є предметом розгляду у даній справі, державним виконавцем їм не надсилались.

Так, судом в ході дослідження та аналізу матеріалів справи, а також оригіналів виконавчих проваджень ВП№38844909, ВП№38844924, ВП№38844945, ВП№38844962, не встановлено жодних належних і допустимих доказів того, що копії постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державного виконавця Сподарика Ю.А. надсилались боржникам з дотриманням вимог ч. 5 ст. 41 та ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Сподариком Ю.А. при здійсненні виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП №38844909, ВП №38844924, ВП №38844945, ВП №38844962 були порушені вимоги ч. 5 ст. 41 та ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV, щодо не надіслання позивачам копій винесених 12.07.2013 року постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, що за даних обставин позивачі були позбавлені можливості своєчасно вжити заходи для захисту своїх прав та законних інтересів, а відтак дії відповідача слід визнати неправомірними.

Витратами виконавчого провадження, згідно ст. 41 Закону № 606-XIV є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону № 606-XIV до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

- перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

- послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

- поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

- розміщення оголошення в засобах масової інформації;

- виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

- інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу на те, що, як це вбачається з матеріалів справи, постанови про стягнення з боржників витрат на проведення виконавчих дій, винесені державним виконавцем 12.07.2013 року, тобто в той самий час, що і постанови про відкриття виконавчого провадження. Постанови про відкриття виконавчого провадження, як це встановлено ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2014 року у справі 456/5448/13 за апеляційною скаргою позивачів на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересована особа державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов і зобов'язання до вчинення дій, позивачам у даній справі не надсилались, тобто ухвалою Львівського апеляційного суду Львівської області встановлено, що витрат на виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

І як це свідчать матеріалами справи, а саме оригінали виконавчих проваджень жодної виконавчої дії після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вчинено не було, що й відповідно виносити постанову відразу ж після відкриття виконавчого провадження, не знаючи в майбутньому можливості у виникненні необхідності у проведенні виконавчих дій, в той час і не вчинивши жодної такої дії, та визначивши наперед конкретну суму витрат у постановах державний виконавець, на переконання суду, був не вправі.

А, оскільки державним виконавцем жодної виконавчої дії після відкриття виконавчого провадження вчинено не було, в той час постановивши постанови про стягнення виконавчих витрат на проведення виконавчих дій при тому, що жодних витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій фактично понесено не було, то суд дійшов висновку, що постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844924, ВП № 38844962, ВП № 38844945, ВП № 38844909) слід визнати протиправними як такі, що прийняті всупереч ст. 41 Закону № 606-XIV та скасувати.

Враховуючи визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844924, ВП № 38844962, ВП № 38844945, ВП № 38844909), задоволенню відповідно підлягає і позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо стягнення з пенсії позивачів витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до зазначених вище постанов.

Судом також встановлено, що стягнення з позивачів виконавчого збору здійснювалось за постановами від 12.07.2013 року про стягнення з доходу боржника (ВП №38844909, ВП №38844924, ВП №38844945, ВП №38844962), законність винесення котрих підтверджується ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2014 року у справі 456/5448/13 за апеляційною скаргою позивачів на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересована особа державний виконавець Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування постанов і зобов'язання до вчинення дій, а відтак в задоволенні позовних вимог позивачів в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо стягнення з пенсій позивачів виконавчого збору у відповідності до зазначених вище постанов про стягнення з доходу боржника та щодо відсутності постанов про стягнення виконавчого збору слід відмовити.

А відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За таких обставин суд не надає їм правової оцінки так як правомірність винесення котрих уже була надана іншим судом, що є наслідком у відмові у задоволені даної позовної вимоги позивачів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо не надіслання позивачам копії постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, визнати неправомірними дії відповідача щодо стягнення з пенсії позивачів витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до постанов відповідача про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо судових витрат, то суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження у адміністративній справі від 20.07.2014 року позивача у відповідності до ст. 88 КАС України було звільнено від сплати судового збору за подання даного позову.

Згідно вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо не надіслання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копії постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 38844909, № 38844924, № 38844945, № 38844962.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844924), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844962), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844945), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844909).

Визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. щодо стягнення з пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій у відповідності до постанов державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сподарик Ю.А. від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844924), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844962), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844945), від 12.07.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 38844909).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.