Рішення № 40210367, 18.08.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

№ 2-3083/14

(№ 760/7156/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т. Г.

при секретарі: Жлукто І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує свої зобов'язання за кредитним договором №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року станом на 13.03.2014 року утворилась заборгованість в сумі 1122639,61 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судовому позовні вимоги збільшила та просила стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1477322,78 грн.

На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що розмір заборгованості за кредитним договором №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року є значно завищений, у зв'язку з чим стягненню не підлягає.

На підставі викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши думку представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 02.04.2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2621/0408/71-060, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 103000,00 доларів США, з розрахунку 11,9% річних за користування кредитом на строк з 02.04.2008 року по 31.03.2036 року.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, в тому числі і по кредитному договору №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року.

Встановлено, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в сумі 103000,00 доларів США.

Відповідно до п.п. 3.1 кредитного договору позичальник зобов'язалась погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення на позичковий рахунок №22330027156201 щомісяця, через касу банку згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.2 договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення.

Згідно п.п. 3.10 договору, у випадку порушення умов кредитного договору та/або умов іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеного в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомлені, яке отримане позичальником особисто у банку.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 скористалась кредитними коштами та свої зобов'язання по кредитному договору №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року належним чином не виконала.

Отже, станом на 02.07.2014 року за відповідачем по кредитному договору №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року рахується заборгованість на загальну суму 1477322,78 грн., яка складається з: тіла кредиту в сумі 1312501,88 грн.; відсотків за користування кредитом в сумі 164820,90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ЦК України (Позика).

Встановлено, що відповідач порушила свої зобов'язання за кредитним договором №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року, у зв'язку з чим станом на 02.07.2014 року утворилась заборгованість в сумі 1477322,78 грн., яка не погашена відповідачем.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується пояснень відповідача ОСОБА_1, відносно того, що заборгованість за кредитним договором №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року є значно завищеною, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 02.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги вищевказані посилання відповідача, оскільки вони є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 3654,00 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 39 заборгованість за кредитним договором №2621/0408/71-060 від 02.04.2008 року в сумі 1477322,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 39 витрати по оплаті судового збору в сумі 3654,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після проголошення рішення.

Суддя: