Рішення № 4021034, 03.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.09 Справа № 22/187/09

Скиданова Ю.О.

за позовом відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, ГСП-473)

про стягнення 62402,57 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Євсеєнко В.В., дов. № 1686 від 31.03.09 р.

Від відповідача –Пархоменко Є.В., дов. № 01 від 12.09 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” 61 137,14 грн. основного боргу з урахуванням збитків від інфляції, 231,90 грн. пені, 1 033,53 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/187/09, судове засідання призначено на 03.06.2009р.

У судовому засіданні 03.06.2009 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників позивача та відповідача.

У судовому засіданні 03.06.2009р. представник позивача надав клопотання про припинення провадження по справі в частині стягнення 176,75 грн. основного боргу. Своє клопотання мотивує тим, що відповідач частково погасив суму основного боргу в розмірі 176,75 грн.

Розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, а тому судом приймається до розгляду.

Відповідач позовні вимоги визнав та надав відзив, в якому зазначив, що заборгованість у сумі 56 608,47 грн. існувала на момент підписання сторонами акту звірки 07.11.08 р. У квітні 2009 р. відповідачем була отримана продукція на суму 1 388,75 грн., а сплачена на суму 1 565,50 грн., що підтверджується копією накладної від 22.04.09 р., копією банківських реєстрів від 23.04.09 р., копією рахунку –фактури № ЗФ-0001154 від 22.04.09 р. Переплата склала 176 грн. 75 коп., які були зараховані в рахунок погашення боргу. Сума основного боргу на день розгляду справи складає 56 431,72 грн.

За клопотанням позивача та відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Господарським судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», в особі директора Запорізької регіональної філії ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»Жука Ю.В., що діяв на підставі Положення про філію і довіреності 2618/1 від 16.05.08р. та ЗАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» в особі генерального директора Турцмановича І.В. було укладено договір поставки № 172(08)/КП 28/08 (далі - договір).

Згідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався поставити та передати, а відповідач прийняти та оплатити металопродукцію, найменування, кількість, асортимент, ціна та строк поставки якої, зазначається в Специфікаціях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець оплачує товар, який поставляється у відповідності з даним договором, поетапно, на умовах передоплати кожної партії товару, на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4 договору на підставі досягнутої домовленості між сторонами згідно Специфікацій № 3 від 15.07.08р., № 4 від 29.07.08р., № 5 від 04.08.08р., № 6 від 21.08.08р., № 7 від 22.10.08р., сторони погодили, що відповідач здійснить оплату за поставлену продукцію протягом 5-ти банківських днів з моменту її отримання.

На виконання умов договору та згідно із вищезазначеними Специфікаціями позивачем було поставлено продукцію на суму 125 941,42 грн., а саме: 15.07.08 року на суму 65 766,00 грн., 29.07.08 року на суму 20 903,82 грн., 04.08.08 року на суму 35 793,90 грн., 21.08.08 року на суму 1 008,45 грн. та 22.10.08 року на суму 2 469,25 грн.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ЗФ-001921 від 15.07.08р., довіреністю № ЯПГ 427562 від 15.07.08р., Специфікацією до договору № 3 від 15.07.08р.; видатковою накладною № ЗФ-002079 від 29.07.08р., довіреністю № ЯПГ 427600 28.07.08р., Специфікацією до договору № 4 від 29.07.08р.; видатковою накладною № ЗФ-002155 від 04.08.08р., довіреністю № ЯПГ 427630 від 01.08.08р., Специфікацією до договору № 5 від 04.08.08р.; видатковою накладною № ЗФ-002379 від 21.08.08р., довіреністю № ЯПГ 427708 від 20.08.08р., Специфікацією до договору № 6 21.08.08р.; видатковою накладною № ЗФ-003010 від 22.10.08р., довіреністю № 200 від 22.10.08р., Специфікацією до договору № 7 від 22.10.08р.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару у повному обсязі не здійснив.

Заборгованість відповідача по договору поставки № 172(08)/КП 28/08 від 23.05.08 р. на день звернення з позовом до суду складала 56 608,47 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 07.11.08 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками (копія в матеріалах справи).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Крім того, договором № 172(08)/КП 28/08 та Специфікаціями до нього було передбачено розстрочення платежу, строк оплати за договором настав: за Специфікацією № 3 - 22.07.08р, Специфікацією № 4 - 05.08.08р., Специфікацією № 5 - 11.08.08р., Специфікацією № 6 - 28.08.08р., Специфікацією № 7 - 29.10.2008 р.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач виконав свої зобов'язання частково, сплативши 176,75 грн. що підтверджується копією банківських реєстрів (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, в частині стягнення 176,75 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Станом на 03 червня 2009 року заборгованість відповідача по договору поставки № 172(08)/ КП 28/08 від 23.05.08 р. перед ВАТ “Українська гірничо-металургійна компанія” складає 56 431,72 грн.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення 56 431,72 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних в сумі 1 033,53 грн. та індексу інфляції в сумі 4 528,67 грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знаходить його обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 033,53 грн. за період часу з 21.07.08 р. по 18.02.09 р. та індексу інфляції в сумі 4 528,67 грн. за період часу з листопада 2008 р. по лютий 2009 р.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 231,90 грн. пені.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.3 договору, який передбачає, що в разі порушення зобов’язань, пов’язаних з оплатою грошових коштів, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання, за кожний день прострочення виконання зобов’язання, а також 3 % річних від цієї ж суми.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеню потрібно розраховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Прострочення виконання зобов’язання за договором становить 143 дні: з 30.10.08 р. по 21.03.09 р. Сума пені складає 231,90 грн.

Перевіривши наданий позивачем суду розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він складений правомірно та є обґрунтованим. За таких обставин, позовні вимоги ВАТ “Українська гірничо-металургійна компанія” щодо стягнення пені у сумі 231,90 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 28, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Завод залізобетонних конструкцій № 1” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Б; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, ГСП-473, ЄДРПОУ 13628220, п/р 26000034601 в ВАТ «БАНК КІПРУ», МФО 313407) на користь відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія” (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, ЄДРПОУ 25412086, п/р 26005001315843 у ЗАТ «ОТП БАНК» м. Київ, МФО 300528) 56 431 (п’ятдесят шість тисяч чотириста тридцять одна) грн. 72 коп. основного боргу, 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 53 грн. 3% річних, 4 528 (чотири тисячі п’ятсот двадцять вісім) грн. 67 коп. індексу інфляції, 231 (двісті тридцять одна) грн. 90 коп. пені, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 02 коп. державно мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В частині стягнення 176,75 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.06.2009 р.

Суддя Ю.О. Скиданова