Постанова № 40210285, 31.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2014 р. м. Житомир

справа № 806/2843/14

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

суддів Літвина О.Т., Черноліхова С.В.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Ціки В.Г., представника відповідача Черниша А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення від 16.06.2014 року № 13807787, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про відмову у державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, за приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат"; - визнати незаконним та скасувати рішення Державного реєстратора № 1380787 про відмову у державній реєстрації права власності на зазначений єдиний майновий комплекс за позивачем; - зобов'язати Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності на вказаний єдиний майновий комплекс.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно з огляду на суперечності в наданих для реєстрації документів. Вказує, що позивачем було подано належні документи на підтвердження реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс після його реконструкції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та в письмових поясненнях, наданих до матеріалів справи (а.с.98).

Представник Державної реєстраційної служби України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.36-39).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, надіслала письмові заперечення на позовну заяву з проханням справу розглядати без її участі (а.с. 32-34).

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Встановлено, що 29.05.2014 року приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" через свого представника звернулось до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області із завою № 6815768 (а.с.57) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс після реконструкції, яка полягала в прибудові додаткових торгівельних місць загальною площею 89,45 кв. м. до власної будівлі торгівельно- розважального комплексу за адресою м. Житомир, вул. Київська, 77, площею 10370,10 кв.м. До заяви установленого зразка позивачем було додано відповідний перелік документів, що підтверджують оформлення ним права власності, передбачений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року.

За наслідками розгляду наданих документів рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни № 13807787 від 16.06.2014 року (а.с.59) позивачу відмовлено в реєстрації права власності, форма власності: приватна, на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 77, оскільки подані позивачем для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.59).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону №1952-IV, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 на виконання положень ст. 15 Закону №1952-IV затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який набрав чинності 12.02.2014 року.

Відповідно до п. 1 Порядку № 868, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 36 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Водночас, перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, наведений у пункті 37 зазначеного Порядку.

У силу положень п. 15 Порядку № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Таким чином в межах спірних правовідносин необхідно встановити чи були підстави для відмови позивачу в державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: Житомирська область, місто Житомир, вул. Київська, 77.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у державній реєстрації права власності було відмовлено на підставі п.4 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV.

При цьому в рішенні державний реєстратор посилається на те, що будівля торгівельно-розважального комплексу та прибудова додаткових торгівельних місць - є однією річчю в розумінні ст. 188 Цивільного кодексу України, при цьому остання, відповідно до декларації про готовність об'єкту до експлуатації, є складовою частиною зазначеного об'єкту нерухомого майна, запис про який вже внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 24.01.2012 року та Державного реєстру речових прав 13.03.2013 року, тобто встановлено суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема у частині визначення типу об'єкту нерухомого майна, що унеможливлює проведення державної реєстрації відповідно до п.20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141.

Як вбачається з письмових заперечень на позовну заяву державного реєстратора, вона вважає, що реєстраційні дії за заявою позивача від 29.05.2014 року за реєстраційним номером 6815768 можливо було б повести лише внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку зі зміною площі вже зареєстрованого майнового комплексу.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться у разі технічної помилки допущеної при реєстрації речових прав, а також у разі зміни відомостей про нерухоме майно. Проте, внесення змін до записів Державного реєстру прав у разі зміни відомостей про нерухоме майно може бути проведене лише у разі, якщо такі зміни не пов'язані з необхідністю проведення державної реєстрації прав.

З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію єдиного майнового комплексу після реконструкції.

Так, додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" визначено, що реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри)."

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України від 17.02.2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що здійснена позивачем прибудова до об'єкта нерухомого майна (торгівельно-розважального комплексу) є реконструкцією цього об'єкта, оскільки пов'язана зі зміною основних техніко-економічних показників, а саме: геометричних розмірів об'єкта.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що після реконструкції об'єкту нерухомого майна проводиться державна реєстрація права власності з видачею нового свідоцтва про право власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна з вилученням документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єктне рухомого майна до проведення реконструкції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України №1952-IV, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Статтею 15 Закону № 1952-IV передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, пунктом 49 Положення № 686, визначено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування), справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат";

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що представником приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс були подані всі необхідні документи, перелік яких визначений пунктом 49 Положення № 868.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що листом Державної реєстраційної служби України від 23.07.2014 року № 1940/22-14-07 щодо роз'яснення деяких питань, пов'язаних з проведенням державної реєстрації права власності на нерухоме майно, позивачу роз'яснено наступне. У зв'язку з тим, що об'єкт нерухомості, стосовно якого здійснювалась реконструкція, який в ході її проведення зазнає значних змін, дає змогу говорити про створення нового об'єкта з новими технічними характеристиками. Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності на торгівельно - розважальний комплекс у зв'язку із його реконструкцією, шляхом прибудови торгівельного павільйону, позивачу, як зазначено в листі, необхідно подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), форма якої затверджена наказом міністерства юстиції від 17.04.2012 року № 595/5.

Крім того зазначено, що під час проведення державної реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна заявнику видається свідоцтво на об'єкт нерухомості в цілому, а не лише на його реконструйовану часину (а.с.101).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора від 16.06.2014 року № 13807787 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню, а право власності на реконструйований об'єкт реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни від 16.06.2014 року №13807787 про відмову у державній реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс, суд вважає, що воно прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та є таким, що порушує права та інтереси позивача як власника нерухомого майна.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" у розмірі 73,08 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни від 16.06.2014 року № 13807787 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс) за заявою, прийнятою 29.05.2014 року за реєстраційним номером 6815768.

Присудити Приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" понесені ним судові витрати у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Судді: М.М. Семенюк

О.Т. Літвин

В.С. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 05 серпня 2014 р.