Рішення № 4020981, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/205

22.06.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Деко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С. Бюро»

про повернення грошових коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Ярова-Рудюк В.О. (довіреність № 7 від 28.03.2008р.);

від відповідача не з’явились;

22.06.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Деко»(надалі ЗАТ «Деко», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С. Бюро»(надалі ТОВ «М.С. Бюро», відповідач) суми отриманої попередньої оплати з врахуванням індексу інфляції та 3% річних на загальну суму 42 067, 14 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, згідно з поданою заявою на розгляд суду заявлені вимоги про стягнення з відповідача 36 370 грн. суми здійсненої передплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором поставки № 267 від 05.07.2006р. позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 36 370 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 04.06.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2007р. між ЗАТ «Деко»та ТОВ «М.С. Бюро»укладено договір поставки № 267 за умовами якого останнє зобов’язувалось передати (поставити) у власність іншій стороні –покупцеві товар зазначений у п. 1.2 договору, а покупець (позивач у справі) зобов’язувався у порядку та на умовах визначених у договорі прийняти вказаний товар і оплатити його.

Додатками № 1-4 до договору є креслення обладнання, погоджені його характеристики, визначена вартість кожного окремого виду, що відповідає п. 1.2 договору, згідно з яким предметом поставки є торгівельне обладнання (найменування виду, креслення обладнання та вартість кожного окремого виду наведено в додатках 1-4 до договору)., а поставка здійснюється окремими партіями, найменування, кількість та загальна вартість кожної окремої партії, умови та строки поставки вказуються в специфікації, яка після підписання сторонами є невід’ємним додатком до договору.

Додатком № 5 від 12.11.2007р. до договору є специфікація згідно з якою сторони погодили поставку обладнання на суму 52 096, 01 грн., визначили кінцевий строк поставки та монтажу товару: протягом 60 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 70% від суми специфікації.

На підставі виставленого рахунку позивачем здійснено передоплату за товар на суму 36 470 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4493 від 16.11.2007р., яке у належним чином засвідченій копії залучене до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Досягнення згоди щодо поставки обладнання за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов’язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов погоджених сторонами в специфікації кінцевий строк поставки та монтажу товару є таким що настав 15.01.2008р. (протягом 60 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 70% від суми специфікації, оплату здійснено 16.11.2007р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, товар за який здійснено передплату згідно платіжного доручення від 16.11.2007р. відповідачем не поставлено, позивач звернувся до останнього з претензією за вих. 156/2 від 15.05.2008р. в якій з посиланням на умови договору, зокрема п. 9.7 договору, просив повернути підприємству отримані грошові кошти сплачені за товар в сумі 36 370 грн. (вимогу відповідачем отримано 03.06.2008р., що підтверджується відміткою про прийняття на претензії).

Зобов’язання з поставки товару оплаченого згідно платіжного доручення № 4493 від 16.11.2007р. у строки встановлені договором від 02.10.2007р. відповідачем не виконані, грошові кошти в повному обсязі, в тому числі на вимогу позивача, відповідачем не повернуті, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми передоплати в розмірі 36 370 грн. на яку не здійснено поставку товару визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 363, 70 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Надмірно сплачена суми витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194, 50 грн. підлягає поверненню на підставі довідки.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С. Бюро»(юрид. адреса: 01005, м. Київ, вул. Жилянська 29, р/р 2600506154 в АБ «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300175, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30779465) на користь Закритого акціонерного товариства «Деко»(юрид. адреса: 02139, м. Київ. вул. Стальського 32; факт. адреса: 02660, м. Київ, вул. Старосільська 1-Д, р/р 26009028185614 в Дарницькому відділенні Київської філії АКБ «Укрсоцбанка»м. Києва, МФО 322012, ідент. код 25195772) 36 370 грн. (тридцять шість тисяч триста сімдесят гривень) сплачених коштів в якості передплати за договором № 267 від 02.10.2007р..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С. Бюро»(юрид. адреса: 01005, м. Київ, вул. Жилянська 29, р/р 2600506154 в АБ «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300175, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30779465) на користь Закритого акціонерного товариства «Деко»(юрид. адреса: 02139, м. Київ. вул. Стальського 32; факт. адреса: 02660, м. Київ, вул. Старосільська 1-Д, р/р 26009028185614 в Дарницькому відділенні Київської філії АКБ «Укрсоцбанка»м. Києва, МФО 322012, ідент. код 25195772) витрат по сплаті державного мита в розмірі 363, 70 грн. (триста шістдесят три гривні 70 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. (сто вісімнадцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 30.06.2009