Рішення № 4020972, 12.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.09 Справа № 8/106

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ», м. Київ,

до Відкритого акціонерного товариства «Об’єднання Склопластик», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 22236 грн. 14 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Нетреба С.О., - представник за довіреністю № б/н від 16.12.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 19999,92 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1960,00 грн., 3% річних у розмірі 276,16 грн., а також судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 08 травня до 22 травня 2009 року та з 22 травня до 12 червня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

08.05.09 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме: у зв’язку з тим, що відповідач, після звернення позивача з позовом до суду, частково добровільно погасив заборгованість у розмірі 5000,00 грн., з огляду на що він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 14999,92 грн., 3% річних у сумі 316,44 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1959,99 грн., а також судові витрати.

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.06.09 рок, представник позивача заявив клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Він також звернувся до суду:

з заявою про уточнення позовних вимог (вих.№б/н від 12.06.09 року), в якій, у зв’язку з вжиттям відповідачем заходів до подальшого погашення основного боргу, просить стягнути з нього:

основний борг у сумі 5999,92 грн., 3% річних у сумі 316,44 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1959,99 грн.;

з клопотанням про (вих. №б/н від 12.06.09 року):

покладення на відповідача судових витрат відповідно до частини 2 ст. 49 ГПК України як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду;

стягнення з відповідача витрат по явці представника позивача до суду у зв’язку з розглядом цього спору у сумі 726,11 грн.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, суд приймає її, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Розглянувши клопотання, суд вважає, що вони обидва підлягають задоволенню, оскільки:

перше з них відповідає вимогам ч. 2 ст. 49 ГПК України та ґрунтується на фактичних обставинах справи;

друге - відповідає правилу ст. 44 ГПК України.

Відповідач до судового засідання не з’явився участь у ньому свого представника не забезпечив, але спрямував на адресу суду:

відзив на позовну заяву (вих. №б/н від 10.06.09 року) та витребувані судом документи, - при цьому він вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідач на підставі укладеного між сторонами договору №18 від 15.01.08 року дійсно 02.10.08 року отримав партію товару, однак позивач не спрямував на адресу відповідача рахунок-фактуру, хоча, незважаючи на це, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 12000,00 грн.

Остання обставина, на думку відповідача, надає йому право вважати, що він не прострочив виконання свого зобов’язання за договором щодо сплати вартості товару;

клопотання про подальше відкладення розгляду справи (вих. №б/н від 10.06.09 року), посилаючись на те, що підприємство–відповідач працює у режимі триденного робочого тижня.

Представник позивача заперечив проти задоволення цього клопотання та заявив власне клопотання про вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні (12.06.09 року), посилаючись на доведеність своїх позовних вимог та безпідставність клопотання відповідача.

Розглянувши вищезгадане клопотання відповідача, враховуючи обставини справи та думку представника позивача з цього приводу, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню як з урахуванням причин, на які послався позивач, так і з огляду на те, що термін судового розгляду спору, встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України, закінчується, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

15.01.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №18, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується належним чином прийняти та оплатиити хімічну продукцію (надалі - товар) (п.1.1 договору).

Перелік найменувань товару (номенклатура), який підлягає передачі, а також кількість, якість, ціна за одинцю товару, умови поставки та умови оплати визначаються специфікаціями на кожну поставку за цим договором. Ці специфікації є невід’ємною частиною цього договору (п.1.2).

Ціни на товар, що є предметом цього договору, оговорені у відповідних специфікаціях до цього договору та визначаються у національній валюті України –гривнях, у т.ч. ПДВ 20% (п.4.1).

Оплата за товар за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових кошитів у національній валюті України на розрахунковий рахунок породавця на підставі відповідного рахунку-фактури продавця для кожної поставки (п.5.1).

Покупець зобов’язаний оплачувати товар у термін та на умовах, передбачених у цьому договорі та відповідній специфікації, незалежно від фактичного користування предметом договору, незалежно від можливих прав на залік зустрічних вимог до продавця, претензій з приводу якості, кількості, комплектності, технічної та іншої документації, а також у випадку втрати предмету договору, що не є страховим випадком згідно цьому договору (п.5.5).

У випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п.11.1).

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов договору, визначених його змістом (п.11.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.08 року або до повного виконання сторонами зобов’язань, взятих за цим договором (п.13.1).

Сторони за договором підписали два додатки до нього:

№1 від 15.01.08 року, згідно якому продавець зобов’язався передати у власність покупцеві хімічну продукцію у асортименті на загальну суму 126016,68 грн. (пункти 1.1 та 1.2), яку покупець повинен оплатити на підставі виставленого рахунку впродовж 10 банківських днів з моменту отримання товару на склад покупця (п.1.4);

№2 від 12.03.08 року, згідно якому продавець зобов’язався передати покупцеві товар на суму 25945,92 грн. (пункти 1.1 та 1.2), яку покупець повинен оплатити на підставі виставленого рахунку впродовж 10 банківських днів з моменту отримання товару на склад покупця (п.1.4).

На підтвердження позовних вимог позивач надав до справи докази постачання ним на користь відповідача товару, а саме:

а)рахунок-фактуру №СФ-0002101 від 02.10.08 року на суму 45850,00 грн., зі строком оплати 02.10.08 року;

б)видаткову накладну №РН-0002101 від 02.10.08 року на суму 45850,00 грн., з підписом уповноваженого представника покупця про отримання товару;

в)довіреність №728 від 02.10.08 року на ім’я Клименка Є.М.

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість отриманого товару на суму 25850,08 грн., у зв’язку з чим залишок основного боргу на 22.04.09 року (день звернення з позовом до суду) становив 19999,92 грн.

Крім того, позивач нарахував на цю суму боргу (первісна редакція позовних вимог):

3% річних у сумі 276,16 грн. (08.05.09 року збільшена до 316,44 грн.);

інфляційні нарахування у сумі 1960,00 грн. (08.05.09 року зменшена до 1959,99 грн.).

З урахуванням уточнення позивачем своїх вимог (у зв’язку з добровільною сплатою відповідачем частки основного боргу в ході судового розгляду цього спору) предметом позову станом на день вирішення спору по суті є:

основний борг –5999,99 грн.;

3% річних –316,44 грн.;

інфляційні нарахування –1959,99 грн.

Відповідач не спростував ці позовні вимоги.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Об’єднання Склопластик», ідентифікаційний код 05758977, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина Торгова Система-Київ», ідентифікаційний код 32959643, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Сосюри, 68, - основний борг у сумі 5999 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 92 коп., інфляційні нарахування у сумі 1959 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 99 коп., 3% річних у сумі 316 (триста шістнадцять) грн. 44 коп., а також: витрати по сплаті державного мита у сумі 222 (двісті двадцять дві) грн. 36 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. та витрати позивача, пов’язані з явкою його представника до суду у сумі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 11 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 червня 2009 року.

Суддя А.П.Середа