Постанова № 40209695, 11.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року 810/3693/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю.,

за участю:

представника позивача: Гамолі О.Ф.;

представника відповідача: Макаренка С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продагрозбуд» звернулось з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" від 20.12.2012 № 0000822201 та № 0000832201.

18.05.2013 Київським окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою позов задоволено частково та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000832201, а також визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 1 814 116,59, з яких 1 468 641,59 за основним платежем та 345 475,00 за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог було відмовлено.

26.11.2013 постановою Київського окружного адміністративного суду вищевказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 № 0000822201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. було скасовано та прийнято нове, яким позов в цій частині задоволено.

26.05.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду дане рішення щодо податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. є протиправними, оскільки у позивача наявні усі первинні документи, що складенні відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, зазначив, що на підприємстві відбувся рух активів між ним та його контрагентом ПП «Ферзь - Транс».

Позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову в даній частині заперечив відповідно до письмових заперечень, що були ним подані та просив суд відмовити позивачу у задоволенні даних позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами якої було складено акт перевірки від 27.11.2012 № 1520/22-01/31575363.

Згідно з висновками акту перевірки перевіряючими встановлено ряд порушень, а саме п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.4 ст. 135, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 897 937,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 480 038,00 грн., І квартал 2012 року на суму 966 000,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 451 899,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України та занижено податок на додану вартість на 920 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та його контрагентом ПП «Ферзь-Транс» був укладений договорів купівлі-продажу від 27.05.2011 № 2705/1, продавець (ПП «Ферзь-Транс») зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві (ТОВ «Продагрозбут»), а покупець - прийняти товар та сплатити за нього. Загальна кількість товару та асортимент визначаються згідно замовлення покупця.

Порядок доставки відображається у заявках. Загальна ціна договору становить 5 300 000,00 грн., оплата мала проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 30.12.2011.

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції ТОВ «Продагрозбут» надав суду копії видаткових накладних № РН-60103 від 01.06.2011, № РН-60202 від 02.06.2011, № РН-60304 від 03.06.2011, № РН-60703 від 07.06.2011, № РН-61301 від 13.06.2011, № РН-61701 від 17.06.2011, № РН-62801 від 28.06.2011, № РН-62901 від 29.06.2011; копії податкових накладних № 360 від 01.06.2011, № 361 від 02.06.2011, № 362 від 03.06.2011, № 363 від 07.06.2011, № 364 від 13..06.2011, № 365 від 17.06.2011, № 366 від 28.06.2011, № 367 від 29.06.2011.

Також судом та судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунковий рахунок ПП «Ферзь-Транс» у ПАБ «Фінростбанк", який зазначений у договорі від 27 травня 2011 року - 260090030000283, відкритий тільки 20.07.2011, що ставить під сумнів твердження про послідовність звичних господарських правовідносин: відкриття рахунків із наступним укладенням договорів, а не у зворотному порядку.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2014 суду першої інстанції при розгляді даної справи необхідно врахувати обставини, що викладені судом касаційної інстанції та з'ясувати характер і зміст спірних правовідносин та операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «Ферзь - Транс», а також дослідити документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, а також на підставі встановлених фактів визначити чи відбувся рух активів між учасниками даної господарської операції.

Судом було досліджено наявні первинні бухгалтерські документи, що наявні в матеріалах справи та встановлено відсутність ряду обов'язкових первинних документів, що належить обов'язково складати при даній господарській операції, а саме товаро - транспортних накладних щодо перевезення товару.

Так, п. 3.6 Наказу від 10.01.2007 № 2 Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» передбачено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування та прибутковим ордером.

Відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом підтверджуючим перевезення є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, у якій передбачено відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Таким чином наявність товарно - транспортної накладної є обов'язковим первинним документом при транспортуванні вантажу вантажним транспортом, транспортування товарно матеріальних цінностей на території України без наявності товарно - транспортних накладних є неможливим.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Крім того, у судовому засіданні представником позивача було повідомлено, про те що придбаний товар був постановлений не в повному обсязі та проплата за його купівлю не відбулась. Також зазначив, що будь - яких судових проваджень з вирішення даного питання відсутні.

Таким чином, на думку суду, можно зробити висновок про відсутність руху активів між позивачем та його контрагентом.

Щодо трудових ресурсів ПП «Ферзь - Транс» позивачем на вимогу суду не надало жодних доказів щодо їх можливості надавати послуги с поставки вказаного товару.

Таким чином, сукупність наведених доказів переважають твердження про відсутність реальності господарської операції і суд погоджується як і з висновками акту перевірки, так і з правовими наслідками, викладеними в податковому повідомленні-рішенні у цій частині.

Крім того, за приписами п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Як передбачає п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

З наданих позивачем документів неможливо встановити факт отримання товару та його поставки, перевезення, зберігання, зокрема позивачем не надано безпосередньо договорів або інших письмово підтверджених доказів щодо наявності будь - яких правоідносих з ПП «Ферзь - Транс» та ряд інших до документів, які б могли свідчити про реальність придбання товарів.

Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання товару від ПП «Ферзь - Транс», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На думку суду позивач не надав доказів щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає копії податкових та видаткових накладних, поданих до суду позивачем, не є достатніми доказами отримання товару від ПП «Ферзь - Транс».

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішенні Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.12.2012 № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.12.2012 № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 438 295,41 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 серпня 2014 р.