Рішення № 4020967, 25.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.09 Справа № 13/125

За позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ»в особі Донецької обласної дирекції, м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськпродсервіс», м. Луганськ

про стягнення 8022851 грн. 06 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивача

Козлов О.В. дов. № 26 від 08.10.08 р.;

від відповідача

Дем’яненко Р.О. дов. № 245 від 08.10.08 р.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за генеральною кредитною угодою № 012/05/00354 від 20.06.2008 р. в сумі 8 022 851 грн. 06 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеної сторонами 20 червня 2008 р. генеральної кредитної угоди № 012/05/00354, були укладені наступні кредитні договори:

- кредитний договір № 010/05/00355 від 20 червня 2008 року про надання кредиту в формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом еквівалентним 3 000 000 грн. 00 коп. строком до 14 червня 2009 р. зі сплатою відсотків у гривні –19,5 % річних у доларах США –12,5 % річних;

- кредитний договір № 012/05/00356 від 20 червня 2008 р. про надання кредитної лінії з лімітом еквівалентним 1 883 456 грн. 00 коп. строком до 18 червня 2013 року зі сплатою до 19 червня 2009 р. відсотків в розмірів 12.5 % річних.

Відповідно до п. 2.2. кредитних договір відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом.

В порушення умов договорів відповідач з січня 2009 року не виконує свої зобов’язання по оплаті відсотків та тіла кредиту.

Відповідно до п. 6.6. генеральної кредитної угоди № 012/05/00354 у разі прострочення відповідача позивач має право достроково вимагати повернення кредиту, відсотків та сплати штрафних санкцій.

02.03.2009 р. позивач запропонував відповідача оплатити заборгованість. Вимога виконана не була.

Заборгованість за кредитним договором № 010/05/00355 від 20 червня 2008 року становить 4 763 181 грн. 19 коп. –кредит; 148 285 грн. 60 коп. –борг за відсотками; 4 059 грн. 13 коп. –пеня, разом 4 915 525 грн. 92 коп.

Заборгованість за кредитним договором № 012/05/00356 від 20 червня 2008 р. становить за кредитом 2 990 414 грн. 04 коп., 106 352 грн. 32 коп. –борг за відсотками, 5 791 грн. 48 коп. пеня за прострочення оплати кредиту, 4 767 грн. 30 коп. –пеня за порушення строків погашення відсотків.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов’язання за кредитними договорами в наслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором № 010/05/00355 від 20 червня 2008 року в сумі 4 763 181 грн. 19 коп. –кредит; 148 285 грн. 60 коп. –борг за відсотками; нарахована відповідно до умов договору 4 059 грн. 13 коп. –пеня, разом 4 915 525 грн. 92 коп.; за кредитним договором № 012/05/00356 від 20 червня 2008 р. за кредитом 2 990 414 грн. 04 коп., 106 352 грн. 32 коп. –борг за відсотками, 5 791 грн. 48 коп.; нарахована пеня за прострочення оплати кредиту, 4 767 грн. 30 коп. –пеня за порушення строків погашення відсотків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськпродсервіс», м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 136а, ідентифікаційний код 32900275 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк АВАЛЬ»в особі Донецької обласної дирекції, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, б. № 46 в, ідентифікаційний код 23346741, кошти в сумі 8 022 851 грн. 06 коп., державне мито у сумі 25 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько