Постанова № 40209523, 19.08.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р.Справа № 915/357/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів Таран С.В., Сидоренко М.В. (згідно розпорядження № 489 від 18.08.2014р.)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури - не з'явився;

від позивача - Лазаренко Р.М.;

від відповідача (Інспекції ДАБК у Миколаївській області) - не з'явився;;

від відповідача (Миколаївської міської ради) - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " 77"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р.

у справі № 915/357/14

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "77"

до відповідачів:

1) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області

2) Миколаївської міської ради

за участю: Прокурора м. Миколаєва

про: визнання права власності на самочинне будівництво

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " 77" (ОСББ „77") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання за об'єднанням право власності на самочинно збудоване майно - об'єкт "Громадський будинок. Нежитлова будівля", код об'єкту - 1261,9, розташований за адресою: проспект Леніна, будинок 77 у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний нежитловий об'єкт збудовано на орендованій земельній ділянці, але відповідач ухиляється від прийняття в експлуатацію об'єкта при наявності ряду судових рішень, якими зобов'язано відповідача прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (справа №2а-6433/12/1470 від 18.03.2013, набрала чинності з 13.08.2013р.). В порядку виконавчого провадження рішення адміністративного суду не виконано і відповідач ухиляється від самостійного виконання рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу Інспекція ДАБК у Миколаївській області позовні вимоги не визнала, вважає, що позивач своїми протиправними діями порушив чинне законодавство України, зокрема, факт здійснення самовільного будівництва є порушенням чинного законодавства у сфері містобудування, а саме: ст.. 331 ЦК України, ст.. 26, 34, 39 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності", ст..5 ЗУ „Про основи містобудування", ст..9 ЗУ „Про архітектурну діяльність", що, в свою чергу, порушує інтереси держави.

Інспекція здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів шляхом реєстрації на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Зареєстрована Інспекцією декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат відповідності завершеного будівництвом об'єкта, виданий інспекцією, є підставою для оформлення права власності на цей об'єкт.

На даний час триває розгляд справи №2а-9915/11/1470, відкрито касаційне провадження ВАСУ по даній справі. Твердження позивача про те, що він не має іншої можливості набути право власності на спірний об'єкт, ніж за рішенням господарського суду, не відповідає дійсності.

Позивач не залучив до участі в справі в якості відповідача Миколаївську міську раду, адже рішення з даної справи може вплинути на права та обов'язки останньої, не повідомив суд про наявність постанови ВГСУ від 04.12.2008р. у справі №9/481/67 (ЗН)-НР- про визнання права власності на цей же об'єкт - самочинно збудовану будівлю по пр. Леніна, 77 в м. Миколаєві.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2014р. порушено провадження у справі за даним позовом.

Відповідно до Повідомлення від 15.04.2014р. №15-01/3058-вих-14 прокурор м. Миколаєва вступив в дану справу з метою захисту інтересів держави в особі Інспекції ДАБК у Миколаївській області.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2014р. до участі к справі в якості іншого відповідача залучено Миколаївську міську раду.

В додаткових обґрунтуваннях правових підстав до позовної заяви про визнання права власності на самочинне будівництво, ОСББ „77" зазначено, що враховуючи інтереси Миколаївської міської ради стосовно земельної ділянки, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, а також доводи позовної заяви про невиконання Інспекцією рішення суду про зобов'язання останню зареєструвати відповідну декларацію, позивач ОСББ „77" не має іншої можливості здійснити свої права інакше, як шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву Миколаївська міська рада зазначила таке:

- на підставі рішення Миколаївської міської ради №6/22 від 09.06.2011р. між Миколаївською міською радою та ОСББ „77" 29.07.2011р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким передано об'єднанню в оренду строком на 15 років земельну ділянку пл.. 1610кв.м., цільове призначення - земельні ділянки згідно з КВЦПЗ 02.02.03 - для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та КВЦПЗ 03.03.14 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по пр. Леніна, 77;

- спірний об'єкт нерухомості „Громадський будинок Не житлова будівля", збудований у 2007р.;

- виниклі між сторонами правовідносини можуть бути врегульовані відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України;

- відповідно до постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. у справі №2а-6433/12/1470, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного окружного суду від 13.08.2013р., Інспекцію ДАБК у Миколаївській області зобовязано прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта "Громадський будинок. Нежитлова будівля", розташованого по пр. Леніна, 77 в м. Миколаєві - до експлуатації;

- суд може прийняти рішення про визнання права власності на об'єкт нерухомості за наявності висновку судової-будівельної експертизи про відповідність об'єкту будівельним нормам і правилам.

Прокурор вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. До компетенції Інспекції ДАБК не віднесено визнання (відмову у визнанні) за суб'єктами права власності на нерухоме майно, а отже, між позивачем та Інспекцією відсутній спір про право власності.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014р. (суддя Британська Ю.С.) у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" - відмовлено.

Господарським судом встановлено, що об'єкт, на який позивач просить визнати право власності, є самочинним будівництвом в розумінні ст.. 376 ЦК України, що був збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Договір оренди землі №8250 від 29.07.2011р., не містить положень, що на переданій в оренду земельній ділянці знаходиться самочинно збудований об'єкт.

Позивач не надав суду докази передачі міською радою земельної ділянки саме під спірний об'єкт нерухомості, докази обізнаності відповідача - 2 про спірний об'єкт станом на момент укладення договору оренди землі 29.07.2011р., докази завершення будівництва, а за наявності заперечень відповідача - 2 (від 01.07.2014р.) проти визнання за позивачем права власності на цей об'єкт, відсутні підстави для задоволення позову. Також позивачем не доведено, що будівництво спірного об'єкту велось з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівельною та проектною документацією.

Відносно заявлених позовних вимог до відповідача - 1 (Інспекції ДАБК), то вказана особа здійснює в межах наданих їй повноважень дії по реєстрації (відмові у реєстрації), поверненню відповідної документації, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Повернення Інспекцією ДАБК декларації про готовність об'єкта до експлуатації, так само як і невиконання нею в добровільному порядку рішення суду про зобов'язання зареєструвати відповідну декларацію не є підставою для задоволення позову до відповідача - 1 та визнання за ним права власності на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ОСББ „77" просить рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених господарським судом порушеннях норм матеріального та процесуального права.

Існує факт протиправної поведінки відповідача - 1, внаслідок чого позивач не в змозі оформити декларацію, як документ, що підтверджує виникнення майнових прав, необхідних для здійснення права власності, відтак, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на самочинно збудований (новостворений) об'єкт нерухомості.

Інспекція ДАБК є належним відповідачем у справі як особа, від якої залежить вчинення певної дії - реєстрації декларації, похідним від чого є настання юридичних наслідків, що є необхідними і достатніми для набуття речового права. Протиправне нездійснення Інспекцією покладених на неї обов'язків має наслідком порушення прав позивача, пов'язаних із набуттям права власності на новостворений об'єкт нерухомості. Викладене спростовує висновки суду про відсутність доказів завершення будівництва та про необхідність надання доказів відповідності об'єкта безпечній експлуатації, так само як і висновки про відсутність порушення права позивача з боку Інспекції.

Спірний об'єкт нерухомості було створено у 2006 - 2007р. шляхом перероблення вже існуючих споруд, які не мали технічної документації та не були зареєстровані.

Земельну ділянку було передано в користування позивачеві разом із самочинним будівництвом, тобто, під уже забудоване нерухоме майно.

Позивачем виконані всі умови, докази чого надані суду, перелічені в ч. 3 п. 12 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2013р. „Про практику застосування судами ст.. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)".

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника позивача, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 29.07.2011р. між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку " 77" (Орендар) було укладено договір оренди землі №8250, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв (запис від 29.07.2011р. за №481013724000274), за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 09.06.2011р. за №6/22 передала, а ОСББ " 77" - прийняло в оренду земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по пр. Леніна, 77.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 5.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1610 кв.м, в т.ч. 856 кв.м - під капітальною забудовою, 30 кв.м - під тимчасовою забудовою, 724 кв.м - під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться багатоквартирний будинок та споруди, які належать ОСББ " 77". Строк дії договору оренди - 15 років з дати його державної реєстрації.

29.07.2011р. між вказаними сторонами було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

11.11.2013р. ОСББ „77"звернулося до Інспекції ДАБК у Миколаївській області із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта „Громадський будинок. Нежитлова будівля", розташованого за адресою: пр. Леніна, 77 в місті Миколаєві з доданою до неї декларацією про готовність об'єкта до експлуатації. Як зазначає позивач, мова йде про самочинно збудований в 2006-2007 роках об'єкт на орендованій земельній ділянці.

09.12.2011р. за вих. №7/14-2010-11 Інспекція прийняла рішення про повернення декларації без реєстрації, тобто, відмовила у прийнятті об'єкта в експлуатацію.

Вдруге ОСББ „77" звернулося до Інспекції 02.11.2012р. із заявою про прийняття в експлуатацію цього об'єкта, але рішенням від 26.11.2012р. за вих. 7/14-5512-12 Інспекція знову повернула без задоволення вказану заяву.

Відмова в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання Інспекції зареєструвати вказану декларацію були предметом судового розгляду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. у справі №2а-6433/12/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013р., рішення Інспекції ДАБК у Миколаївській області від 20.11.2012р. вих.№7/14-5512-12 про повернення ОСББ " 77" декларації про готовність об'єкта до експлуатації - скасовано, зобов'язано Інспекцію прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта "Громадський будинок. Нежитлова будівля", код об'єкта - 1261.9, розташованого за адресою: пр. Леніна, 77 в м. Миколаєві - до експлуатації.

На даний час вказані судові рішення знаходяться у ВАСУ, ухвалою якого від 15.11.2013р. відкрито касаційне провадження.

В жовтні 2013р. рішення адміністративного суду в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про реєстрацію декларації, було прийнято до примусового виконання, відкрито виконавче провадження №40377025.

Станом на дату звернення із даним позовом - березень 2014р. - Інспекція ухиляється від самостійного виконання рішення.

Оскільки заходи примусового виконання не призвели до виконання рішення, виконавче провадження зупинено на невизначений строк (справа №814/115/14 - Миколаївський окружний адміністративний суд), ОСББ " 77" звернулося до господарського суду з даним позовом.

В процесі розгляду даної справи до участі в ній в якості відповідача - 2 залучено Миколаївську міську раду, оскільки мова йде про узаконення самочинного будівництва на комунальній території.

Самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди і іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у власність або надання в користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво.

Положення ст.. 376 ЦК України поширюється на випадки самочинного будівництва вказаних об'єктів.

Предметом спору в даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосування норми Конституції України, ЦК України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушеним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із приписів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання.

Згідно з положеннями ст.. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає право власника, а також у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, вказаною нормою встановлена обов'язкова умова, за наявності якої власник майна може пред'явити позов про визнання за ним права власності, зокрема, це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочні володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Отже, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну зацікавленість в результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод і інтересів.

Приписами ч.1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу , чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 цієї статті чітко визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про практику застосування судами ст.. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012р. №6, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст.3 ЦПК України). У зв'язку з цим звернення до суду з позовом про визнання власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Господарським судом встановлено, що позивач ні до Інспекції ДАБК, ні до Миколаївської міської ради із таким позовом не звертався. Позивач звертався лише до Інспекції ДАБК про прийняття об'єкта до експлуатації, спір з цього питання розглянутий судами і знаходиться на примусовому вирішенні за виконавчим провадженням.

На підставі ч.3 ст. 376 ЦК України, суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалося у власність чи користування особі, яка забудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або на дано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво вилося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч.3 ст. 375 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що об'єкт, на який позивач просить визнати право власності, є самочинним, збудованим на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Доказів, що земельна ділянка за договором оренди від 29.07.2011р. надавалася в тому числі під самовільно збудоване (в 2007р.) нерухоме майно, не надано, в договорі оренди землі від 29.07.2011 року відсутні положення, що на переданій в оренду земельній ділянці знаходиться самовільно збудований об'єкт.

Крім того, як підставно зазначив господарський суд, позивачем не надано докази завершення будівництва, відповідності його архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам, проекту, докази розгляду органом місцевого самоврядування спірного питання, наявність заперечень проти визнання за позивачем права власності.

Також підставно господарським судом зроблено висновок, що невиконання Інспекцією ДАБК в добровільному порядку рішення суду про зобов'язання зареєструвати декларацію (при наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду) не є підставою для задоволення позову та визнання права власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, а господарським судом повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" - залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 року у справі №915/357/14 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 21.08.2014 року.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран

Суддя М.В. Сидоренко