Постанова № 40209483, 18.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № 5008/30/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Данко Л.С.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цео - Макс»(надалі ТзОВ «Цео-Макс») б/н б/д

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21.07.2014р. про відстрочку виконання рішення суду

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Сокирницький цеолітовий завод» (надалі ТзОВ «Сокирницький цеолітовий завод»), м. Мукачево Закарпатської області

у справі № 5008/30/2012

за позовом: ТзОВ «Цео-Макс», м. Раменське, Московської області, Росія

до відповідача: державного підприємства «Сокирницький цеолітовий завод» (надалі ДП «Сокирницький цеолітовий завод») - правонаступник ТзОВ «Сокирницький цеолітовий завод», м. Мукачево

про про стягнення 991 623,85 рублів Російської Федерації, що по курсу НБУ становить 250 880,83 грн.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Феделеш М.М. - представник (довіреність б/н від 03.01.2013р.)

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21.07.2014р. у справі № 5008/30/2012 (суддя Йосипчук О.С.) заяву ТзОВ "Сокирницький цеолітовий завод" про відстрочку виконання рішення на 12 місяців задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 29.02.2012р. у справі №5008/30/2012 на 4 місяці, тобто до 05.12.2014р. (а.с. 11-15).

Не погодившись з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 21.07.2014р., ТзОВ «Цео-Макс» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ухвалу суду першої інстанції вважає прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що боржник не надав суду належних доказів на обґрунтування заяви, а зіслався лише на своє важке матеріальне становище. Однак, на думку стягувача, складне фінансове становище не є підставою для відстрочення виконання судового рішення. Крім того, скаржник вказує, що оскаржувана ухвала були прийнята у відсутності позивача, чим було позбавлено його права на захист своїх порушених прав та інтересів.

07.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №5008/30/2008 введено суддів Данко Л.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2014р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 18.08.2014р.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду від 08.08.2014р., яке отримане позивачем 13.08.2014р.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

А тому колегія суддів вважає, що ТзОВ «Цео-Макс» було належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи, відтак, товариство мало час і можливість забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання та надати свої пояснення, проте даним правом на захист своїх прав та інтересів не скористалося, відповідно справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, ухвалу суду вважає законною, тому просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.02.2012р. у справі №5008/30/2012 (суддя Кривка В.П.) позовні вимоги ТзОВ „Цео - Макс" задоволено повністю. Стягнуто з ДП „Сокирницький цеолітовий завод" на користь ТзОВ „Цео - Макс" суму 984 934,24 рублів РФ, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час звернення до суду становить 249 188,36 грн., а також суму 4 983,76 грн. судового збору та 51 353 рублів РФ витрат на правову допомогу, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час їх пред'явлення до суду становить 13 557,19 грн.

На виконання даного рішення місцевим господарським судом видано наказ від 12.03.2012р.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2014р. задоволено заяву ТзОВ „Цео - Макс" про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження по справі №5008/30/2012 та замінено боржника - ДП „Сокирницький цеолітовий завод" на правонаступника ТзОВ „Сокирницький цеолітовий завод".

ТзОВ „Сокирницький цеолітовий завод" як новий боржник у виконавчому провадженні з виконання судового рішення по даній справі, звернулося до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 29.02.2012 р. у справі № 5008/30/2012 на дванадцять місяців (а.с. 1-2).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказана частина статті визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно пп. 7.1.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

В судовому засіданні та відзиві на апеляційну скаргу від 18.08.2014р. (зареєстрованого в канцелярії суду за вх№ 01-04/4705/14) представник відповідача вказує, що на даний час органами ДВС вживаються заходи щодо примусового виконання рішення суду по даній справі. З огляду на те, що на банківських рахунках боржника залишився невеликий залишок коштів, недостатній для погашення заборгованості перед ТОВ "Цео-Макс", існує ймовірність про вжиття органами ДВС заходів щодо звернення стягнення на майно боржника, зокрема, транспортні засоби, виробничі приміщення, обладнання, тощо, що фактично унеможливить здійснення подальшої господарської діяльності та, як наслідок, призведе до банкрутства ТзОВ "Сокирницький цеолітовий завод".

Відстрочка виконання рішення надасть можливість у максимально короткі строки отримати вільні обігові кошти, погасити заборгованість перед стягувачем та уникнути банкрутства підприємства.

У підтвердження неможливості негайного виконання рішення відповідачем додано до відзиву копію фінансового звіту підприємства боржника станом на 31.03.2014р., копію довідки вих.№801-2-315 від 09.04.14р. ТА "ОТП Банк", копії довідок ПАТ "Комінвестбанк" вих. №04-5/80 від 08.04.14 та № 03-3/8/341 від 22.07.14, якими підтверджено наявність на рахунках заявника залишку коштів в розмірі 448,05 грн.

В додаткове обґрунтування підстав надання відстрочки, саме на строк 12 місяців, заявник покликається на те, що ним вживаються заходи щодо отримання дозвільної документації на початок виробничої та господарської діяльності підприємства, яка передбачає здійснення видів діяльності, пов'язаних з підвищеною небезпекою, необхідним є отримання в установленому порядку значної кількості дозвільної документації, узгодження та затвердження проектно-кошторисної документації, техніко-економічного обґрунтування, гірничого відводу, забезпечення проведення необхідних експертиз. Відсутність передбаченої законом дозвільної документації унеможливлює початок господарської діяльності заявника.

В зв'язку з тим, що оформлення та виготовлення такої документації займає близько одного року, то заявник (боржник) просить відстрочити виконання рішення саме на цей строк.

Одночасно, просить звернути увагу на те, що у виникненні вказаної заборгованості відсутня вина ТзОВ "Сокирницький цеолітовий завод", оскільки зобов'язання з погашення заборгованості по даній справі виникли у останнього у порядку правонаступництва, а не внаслідок його комерційної чи господарської діяльності.

Таким чином, необхідність надання відстрочки виконання рішення заявник поскликається на важке фінансове становище, що зумовлене об'єктивними обставинами (спрямування коштів на налагодження роботи підприємства, його технічне переоснащення, отримання дозвільної документації на початок робіт, відсутність обігових коштів та ліквідного майна за рахунок яких можливо погасити наявну заборгованість, загроза банкрутства підприємства, а також виникнення зобов'язання з погашення заборгованості по даній справі у боржника в порядку правонаступництва, а не внаслідок його комерційної чи господарської діяльності), в силу яких підприємство боржника позбавлено було можливості негайного виконання судового рішення по даній справі.

Одночасно судом враховано, що виконання рішення суду у встановлений строк без надання його відстрочки може спричинити негативні наслідки для боржника, зокрема, призвести до неможливості придбання матеріалів та устаткування, що унеможливить здійснення основного виду діяльності та спричинить фактичну зупинку товариства.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України, та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відстрочка виконання рішення у даній справі сприятиме як можливості продовження господарської діяльності ТзОВ «Сокирницький цеолітовий завод», так і зробить реальною можливість погашення боргу перед ТзОВ «Цео-Макс».

Окрім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував й інтереси позивача, оскільки зменшив період відстрочки виконання судового рішення з 1 року (07.07.2015), як просив відповідач, до 05.12.2014.

Таким чином, суд апеляційної інстанції розцінює наведені відповідачем обставини, як такі, що дають право на відстрочення виконання рішення суду та погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТзОВ «Сокирницький цеолітовий завод» про відстрочення виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 29.02.2012р. у справі № 5008/30/2012.

Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи та винесення оскаржуваної ухвали у його відсутності, чим було позбавлено останнього права на захист своїх прав та обов'язків.

Зі змісту ст. 64 ГПК України вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Закарпатської області від 11.07.20014р. про призначення розгляду заяви на 21.07.2014р. була 15.07.2014р. надіслана скаржнику на адресу: вул. Жилянська, 83/53, кв.48, м. Київ,01032, проте, повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 6-7, 9). А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції здійснив всі належні процесуальні дії стосовно повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду даної заяви.

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду даної заяви, суд першої інстанції підставно розглянув справи у відсутності позивача за наявними у ній матеріалами.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 21.07.2014р. у справі № 5008/30/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Данко Л.С.

Мирутенко О.Л.