Рішення № 40209458, 19.08.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р.

Справа № 926/956/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Державного комунального підприємства Управління “Тепловодоканал”, м. Новодністровськ

про стягнення 3 % річних та інфляційних – 98189,29 грн.

Суддя М.О. Гурин

Представники:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось з позовом до державного комунального підприємства Управління “Тепловодоканал” про стягнення 3 % річних та інфляційних в сумі 98189,29 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.06.2014 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 15.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.07.2014 р., у зв’язку з неявкою позивача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 31.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.07.2014 р., у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 19.08.2014 р.

19.08.2014 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог в якій останній просить стягнути з Відповідача на користь ДК “Газ України” 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 49003,76 грн., інфляційних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 36454,00 грн., інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 5915,32 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 3875,45 грн., та судовий збір у розмірі 1964,00 грн.

На день розгляду справи представники сторін у судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи шляхом своєчасного надіслання ухвал на адреси, які значаться у позовній заяві, відповідач вимоги ухвали господарського суду від 31.07.2014 р. не виконав.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.07.2014 р. відповідач попереджався, що у випадку його неявки, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених представників сторін у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останніми, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд встановив, що фактично позивач просить зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

20 грудня 2010 року між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та ДКП Управління “Тепловодоканал” (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу №06/10-2627 БО-38.

Згідно з цим договором, ДК “Газ України” зобов'язувався передати Відповідачу протягом січня - березня 2011 року природний газ, а ДКП Управління “Тепловодоканал” повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

ДК “Газ України” свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши Відповідачу протягом січня - березня 2011 року природний газ.

Відповідно до вимог п. 4.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на піде ґаві акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

03.02.2012 року ДК “Газ України” звернулася до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2012 року по справі № 5027/95/2012 з Відповідача стягнуто 781669,52 гри. основного боргу, 60982,73 грн. пені, 23931,95 грн. інфляційних нарахувань, 21703,99 грн. 3% річних.

Зазначене судове рішення набуло законної сили і щодо нього в установленому законом порядку було відкрито відповідне виконавче провадження.

З наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідача станом на 18.08.2014 р. становить 71439,330 грн. Доказів на спростування вимог позивача чи про сплату боргу повністю відповідач не надав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 590 ЦК України). Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів, а також з рішення суду. Грошове зобов’язання можна дефініціювати як обов’язок однієї сторони (боржника) сплатити належним чином іншій стороні (кредитору) певну суму грошей (як законного засобу платежу) при погашенні такого зобов’язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань

При цьому, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в незалежності від наявності вини у його діях.

Відповідно до Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” за відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

З огляду на те, що Відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу, що відповідно призвело до подальшого невиконання рішення суду, ДК “Газ України” звернувся з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних, а саме:

- 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 49003,76 грн. за період з 04.02.2012 р. по 18.08.2014 р.;

- інфляційних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 36454,00 грн. за період з 01.2012 р. по 07.2014 р. включно;

- інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 5915,32 грн. за період з 05.2012 р. по 05.2014 р.,

- 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 3875,45 грн. за період з 06.05.2012 р. по 20.06.2014 р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми та надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, несплату відповідачем наявної заборгованості, відсутність з боку відповідача дій щодо мирного врегулювання спору,

За результатами розгляду справи в судовому засіданні, перевіривши правильність здійснення позивачем розрахунків позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню оскільки дані нарахування відповідають вимогам чинного законодавства України.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідач не спростував позовних вимог, натомість позов обґрунтований належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного комунального підприємства Управління “Тепловодоканал” (60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, Промбаза, код 14271932) на користь дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 49003,76 грн., інфляційних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 36454,00 грн., інфляційних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 5915,32 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені у розмірі 3875,45 грн., та судовий збір у розмірі 1964,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 20.08.2014 року

Суддя М.О. Гурин