Ухвала суду № 40209327, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/5459/14 18.08.14За скаргою Комунального підприємства "Київпастранс"

На дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по справі № 910/5459/14

За позовом Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 21088367,99 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від стягувача: не з'явилися

від боржника: не з'явилися

від відділу ДВС: Іванюк Д.С. (дов. № 4.4.-03/4.4./438 від 24.04.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Перший Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 21 088 367, 99 грн., (у тому числі: 20 587 627, 06 грн. - основного боргу, 257 600, 14 грн. - 3 % річних та 243 140, 79 грн. - інфляційні втрати).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 по справі № 910/5459/14 позовні вимоги задоволено повністю.

17.06.2014 видано накази № 910/5459/14 на виконання рішення від 03.06.2014.

30.07.2014 від Комунального підприємства "Київпастранс" до суду надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, згідно з якою заявник просить суд визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження незаконними; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2014 у виконавчому провадженні № 43958108.

За резолюцією Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 скаргу передано до розгляду судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 призначено розгляд скарги на 18.08.2014.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу № 910/5459/14 для розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України передано судді Грєховій О.А.

Представники стягувача та боржника в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду скарги до суду не надходило.

Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надав матеріали виконавчого провадження № 43958108 та відзив на подану скаргу, відповідно до якої проти поданої скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга відповідача на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема судових наказів (ст. 17 Закону). Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону).

Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підставі заяви стягувача головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 11.07.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43958108.

Зазначена постанова направлена сторонам виконавчого провадження (стягувачу та боржнику) відповідно до наявного в матеріалах справи супровідного листа Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11.07.2014 за вих. № 575/2.-9.

Окрім того, слід зазначити, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2014, державний виконавець надав можливість боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

При цьому, будь-яких заяв щодо відкладення виконавчих дій боржником до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не подавалося.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 25 Закону визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до заяви стягувача від 01.07.2014 за № КЮ-52-502 про відкриття виконавчого провадження для забезпечення виконання судового рішення одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження стягував просив накласти арешт на кошти та майно боржника в реєстрах заборон.

Керуючись вищезазначеними нормами 11.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Врахувуючи викладене, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби були здійснені всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи по примусовому виконанню Наказу Господарського суду міста Києва №910/5459/14 від 17.06.2014, отже у суду не має підстав для задоволення скарги стягувача на визнання неправомірними дій головного державного виконавця стосовно накладення арешту на майно боржника.

Таким чином, враховуючи, що державним виконавцем вчинялись всі необхідні дії з метою виконання виконавчого листа, суд не вбачає порушень чи протиправних дій з боку Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві у винесенні постанови від 02.04.2014 про арешт майна боржника.

За таких обставин, підстави для визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби по винесенню постанови про арешт майна боржника від 11.07.2014, а також її скасування у суду відсутні.

Керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України

У Х В А Л И В :

Скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилити.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Грєхова О.А.