Постанова № 40209139, 14.08.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19334/14-а

Провадження №2-а/761/496/2014

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 серпня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має 1 категорію учасника та з 06.10.1994 року є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва. Позивач не згодна з нарахуванням та просить суд визнати дії відповідачів протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком з 01.01.2005 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з послідуючою виплатою в подальшому не нижче таких розмірів щомісячно та стягнути з відповідача у порядку негайного виконання на користь позивача боргову суму за пенсійними виплатами, що виникли за весь період невиконання вимог Законів України щодо нарахування та перерахунку пенсій позивача, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України №796.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала до суду клопотання з проханням розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позову та просив відмовити в їх задоволенні. Суду пояснив, що пенсія позивачу нараховується відповідно до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року, вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік». Пенсія та надбавки до неї розраховані та виплачуються з послідовними підвищеннями, на які позивач має право, відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для перерахунку розміру пенсії. Крім того, зазначив, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 19.05.2011 року позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до ст..ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та було нараховано з 01.10.2010 року по 22.07.2011 року суму пенсії у розмірі 50302,94 грн. Виплати заборгованих сум пенсії буде відновлено за наявності фінансування з Державного бюджету України. Також зазначив, що відповідно до позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з має 1 категорію учасника та з 23.11.1994 року є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва і отримує пенсію, передбачену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

21.03.2014 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на заяву від 03.03.2014 року відмовило позивачу у перерахунку пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тих підстав, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визначені максимальні розміри пенсії, розміри додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника та встановлені відповідні надбавки, які нараховуються позивачу, а тому немає підстав для призначення пенсії в іншому розмірі.

Суд не може погодитись, що дана відмова є правомірною, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсії для інваліда ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно із ч. 4 ст. 50 Закону особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на отримання пенсії.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Зі змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру як основної пенсії так і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка в свою чергу визначається за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказані норми були змінені 28.12.2007 р., нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 р., але вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.

Згідно ч. 1 п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може зупинятись іншими Законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено, що 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Такі ж положення зазначені і в п.4 Прикінцевих Положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Із аналізу наведених норм випливає, що визначення порядку та розмірів пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, підвищення до пенсії зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

23 листопада 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 1 січня 2012 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню, то підлягає застосуванню та норма закону, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Відповідно до п/п1 п.11 постанови КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», мінімальний розмір пенсії становить для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як зазначено у п/п 1 п. 13 даної постанови щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам II групи - 40 відсотків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць, зокрема, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2014 році позивачу виплачували пенсію по інвалідності, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, у розмірах, передбачених постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Ураховуючи особливості дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлено обмежень для застосування норм і положень статей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Даним Законом не надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Не використано таке право відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 і Кабінетом Міністрів України щодо прийняття в 2014 році нормативно-правового акту для визначення розмірів вказаних соціальних виплат.

За загальними засадами пріоритету законів над підзаконними актами при визначенні позивачу державної пенсії, додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, з 1 січня 2014 року застосуванню підлягали статті 39, 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач не довів правомірність нарахування пенсії позивачу, оскільки, згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана верховною Радою України, або іншого правового акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також судом встановлено, що 19.05.2011р. Шевченківським районним судом м. Києва була винесена постанова, згідно якої відповідача зобов'язано здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком починаючи з 08.10.2010 року, з урахуванням попередніх виплат.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).

Згідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст..100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду 01.07.2014 року. За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, за період з 01.01.2005 року до 31.12.2013 року, а тому ухвалою суду від 14.08.2014р. позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

Щодо зобов'язання відповідача вчиняти дії на майбутнє, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки, на даний час не встановлено, чи будуть в подальшому порушуватись права позивача.

Відповідно до ч.2 ст11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку що вимоги позивача підлягають задоволенню в межах строку позовної давності з 01.01.2014 року.

Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої суми пенсії не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно п.п. 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до п.п. 1.2. Положення управління у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства соціальної політики України, дорученнями Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України, його першого заступника та заступника, наказами Фонду та постановами правління Фонду, дорученнями Голови правління Фонду, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та наказами регіональних управлінь.

Згідно п. 3 п.п. 2.1. Положення одним з основних завдань Управління є призначення (перерахунок) пенсій.

Таким чином, проведення перерахунку пенсій та визначення конкретних сум, які підлягають виплаті їх одержувачам, є компетенцією органів Пенсійного фонду, а не суду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.9, 22, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 8, 11, 69-71, 90, 128, 160-163, 185-186, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2014 року - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2014 року з урахуванням виплат, що здійснювались ОСОБА_1 з 01.01.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя