Рішення № 4020806, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/228

22.06.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Золотоноша м’ясо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»

про стягнення 71 645,37 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»заборгованості за Договором № 148 від 01.10.2008р. в розмірі 71 645,37 грн., в тому числі 71 568,90 грн. - основний борг, 76,47 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/228, розгляд справи призначено на 18.05.2009р.

Також ухвалою суду від 23.04.2009р. відмовлено позивачу у задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2009р. Позивача зобов’язано надати оригінали рахунків-фактур, які виставлялись позивачем відповідачу для проведення розрахунків за товар відповідно до п. 2.2 Договору № 148 від 01.10.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009р. у зв’язку з невиконанням позивачем вимог суду та нез’явленням в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.06.2009р.

В судове засідання 22.06.2009р. представник позивача не з’явився, проте подав через відділ діловодства суду оригінал рахунку-фактури з доказами його направлення відповідачу.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 064730 від 13.05.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 148 відповідно до умов якого постачальник (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та зобов’язується оплатити м’ясопродукти в асортименті по узгодженню сторін (п. 1.1 Договору № 148 від 01.10.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74 568,90 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортної накладної № 10120 від 24.10.2008р., накладною № 1183 від 24.10.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей Серія ЯПИ № 342306 від 24.10.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В п. 2.2 Договору № 148 від 01.10.2008р. зазначено, що Покупець здійснює оплату товару по безготівковому розрахунку згідно з рахунками-фактурами, які виставляються постачальником протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № 000000052 від 24.10.2008р. на суму 74 568,90 грн. На доказ направлення вказаного рахунку відповідачу позивач надав оригінали супровідного листа № 202-02/01 від 16.06.2009р. та квитанцію про оплату послуг пошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з накладною уповноваженою особою покупця.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору виконав не повністю оплативши лише 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3967 від 25.11.2008р., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 71 568,90 грн., що також підтверджується довідкою підписаною головою правління та головним бухгалтером позивача та актом звірки розрахунків станом на 01.12.2008р.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензію № 1/08 від 24.12.2008р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 71 568,90 грн., яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по Договору № 148 від 01.10.2008р. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав копію фіскального чека та опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття поштового відправлення до пересилання.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 71 568,90 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 76,47 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м’ясокомбінат»(02002, м. Київ, вул.. Степана Сагайдака, 14; ідентифікаційний код 24732110 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Золотоноша м’ясо»(19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гагаріна, 24; ідентифікаційний код 00444278) основний борг в сумі 71 568 (сімдесят одна тисяча п’ятсот шістдесят вісім) грн. 90 коп., 3% річних в сумі 76 (сімдесят шість) грн.. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 716 (сімсот шістнадцять) грн. 45 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.