Ухвала суду № 40206890, 18.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 0824/535/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 0824/535/12 Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11/778/325/14 Гавілей Н.М.

Категорія ч. 1 ст. 364 Доповідач в 2 інстанції

КК України Нікітюк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Нікітюка В.Д.,

суддів: Джавага Г.М., Абрамова В.І.,

за участю прокурора Мотренко М.В.

розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі матеріали справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 на вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 20 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нове Токмацького району Запорізької області, громадянин України, який має вищу освіту, пенсіонер, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах будь-якого виду власності на строк 2 роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ч. 6 ст. 7 КПК України 1960 року ОСОБА_3 звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

За цим вироком ОСОБА_3 визнано винним за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364, вчиненим за наступних обставин.

ОСОБА_3, обіймаючи посаду паспортиста 5-го тарифного розряду Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи управління ДАІ УМВС України в Запорізькій області, будучи службовою особою, мав організаційно-розпорядчі обов'язки пов'язані: із прийомом юридичних та фізичних осіб з питань реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів; із підготовкою документів, що стали підставою для реєстраційних операцій та підготовки їх до зшивання у справі; з персональною відповідальністю за якість заповнення та достовірність внесення облікових даних; з особистою перевіркою документів після оформлення справ та завіренням їх своїм підписом; із відповідальністю за належний стан та встановлений нормативними документами строк зберігання справ із матеріалами, які стали підставами для реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів в архіві; з контролем обліку й правомірності видачі та знищення номерних знаків «для разових поїздок-транзит»; із забезпеченням перевірки власників транспортних засобів за наявними базами АІС «Розшук» при проведенні реєстраційних операцій; із готуванням звітності щодо обліку використання ВРЕР комунальних послуг та енергоносіїв, наданням відповідної інформації до контролюючих органів.

29 липня 2008 року ОСОБА_3 усупереч вимогам п. 41 Правил державної реєстрації обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок та моделей, причепів та напівпричепів і мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_5 на його прохання, за відсутності власника автомобіля марки «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_6, та без її згоди підготував документи, які стали підставою для реєстраційних операцій, і завірив їх своїм підписом, знявши таким чином із реєстрації вказаний транспортний засіб, який цього ж дня було незаконно продано, у результаті чого ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди у розмірі 52 374,33 грн.

В апеляційній скарзі засуджений та захисник просять вирок скасувати, провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочину. В обґрунтування своїм вимог зазначають, що пред'явлене обвинувачення є неконкретним; ОСОБА_3 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України; висновок суду, що ОСОБА_3 діяв в інтересах ОСОБА_5, не відповідає фактичним обставинам справи; відсутній зв'язок між діями та істотною шкодою, завданою потерпілій; звіт оцінювача не може бути належним підтвердженням вартості автомобіля. Також апелянти вважають призначене засудженому покарання посиленим, в порівнянні з покаранням, призначеним вироком від 19 квітня 2010 року, який був скасований апеляційним судом, однак не через м'якість призначеного судом покарання.

В запереченні на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає вирок районного суду законним і обґрунтованим,а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення вимог ст. 375 КПК України 1960 року щодо призначеного покарання, а інші доводи апеляції вважав необґрунтованими, розглянувши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів знаходить, що остання підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 22 КПК України 1960 року, прокурор, слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Згідно вимог ст. 64 КПК України 1960 року при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.

В залежності від встановленого, у відповідності до ст. 132 КПК України 1960 року, особі повинно бути пред'явлено конкретне обвинувачення, оскільки особа має право знати в чому вона звинувачується и вправі захищатися від пред'явленого обвинувачення.

Такі положення випливають з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України від 17 липня 1997 року, згідно якої, кожний, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Проте, такі вимоги процесуального закону не були виконані, обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи не встановлені, пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення носить не конкретний характер, що привело до передчасного висновку суду про вину ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Як вбачається з обвинувального висновку (т. 2 а.с. 239-244), його описова та резолютивна частини суперечить одна одній, а також не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого від 02.04.2009 року (т. 1, а.с. 169-170), оскільки описова частина обвинувального висновку містить кваліфікуючу ознаку злочину, як нанесення державі шкоди у вигляді підриву авторитету і престижу органів державної влади - Токмацького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, а резолютивна частина висновку та постанова про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченого такої ознаки не містять.

Суд першої інстанції на зазначені порушення процесуального закону органом досудового розслідування не звернув уваги, та формулюючи обвинувачення, яке визнане доведеним, припустився тієї ж самої помилки, вказавши, що діями ОСОБА_3 заподіяно державі шкоди у вигляді підриву авторитету і престижу органів державної влади (т. 3, а.с. 237, зворотній бік).

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що під час досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, що у відповідності до вимог ст. 374 КПК України 1960 року тягне скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування, в ході якого підлягає усуненню неправильність досудового слідства, що вказана в даній ухвалі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 365, 366, 379, 375 КПК України 1960 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Токмацького районного суду Запорізької області від 12 лютого 2013 року відносно ОСОБА_3 скасувати, матеріали справи повернути прокурору Токмацької міжрайонної прокуратури для організації додаткового розслідування.

Головуючий

Судді: