Рішення № 40206285, 07.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 910/10139/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

треті особи 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

про стягнення 3 464,48 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Тучкова К.В. (довіреність №37 від 12.12.2013);

від відповідача: Боронило І.М. (довіреність №28-01/28 від 01.07.2014);

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

26.05.2014 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №01/369 від 23.05.2014 (вх. № 10139/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі-відповідач) про стягнення 3 464,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014, на підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №910/10139/14 передано до господарського суду Київської області.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 10.06.2014 справу №910/10139/14 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу №05-16/000315 від 30.04.2013, предметом якого було страхування транспортного засобу марки Mercedes-Benz ML (державний номерний знак НОМЕР_2), за заявою страхувальника страховим актом №05-17/465 від 22.11.2013 визнано випадок страховим та вирішено зарахувати суму страхового відшкодування у розмірі 3 964,48 грн.

Таким чином позивач зазначає, що свої зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування за договором №05-16/000315 від 30.04.2013 позивач перед страхувальником виконав в повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України, виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, власника транспортного засобу «Ісузу» (державний номерний знак НОМЕР_1), який був визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0357751, та враховуючи те, що відповідач в добровільному порядку не повернув позивачу виплачене ним страхове відшкодування, позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» 3 464,48 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 справу № 910/10139/14 було прийнято до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено розгляд справи на 03.07.2014.

23.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області позивач подав супровідним листом №01/417 від 20.06.2014 (вх. №11986/14) документи витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2014 та пояснення по суті спору.

03.07.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області відповідач подав відзив б/н від 03.07.2014 (вх. № 12815/14), в якому позов заперечує та зазначає, що бланк полісу №АС/0357751 був втрачений та не внесений в електронну базу договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховика, таким чином поліс не було укладено та страховик не може нести відповідальності за неукладеним полісом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014 було відкладено розгляд справи на 07.08.2014 та залучено до участі у справ третіх осіб на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

06.08.2014 канцелярією господарського суду Київської області зареєстровано супровідний лист №01/498 від 30.07.2014 (вх. №15842/14) направлений позивачем, до якого додані докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами третім особам та пояснення по суті спору.

У судове засідання 07.08.2014 треті особи по справі, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

07.08.2014, у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 07.08.2014 проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 07.08.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

30.04.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» (страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_6 (страхувальник за договором, третя особа-2 у справі) було укладено договір №05-16/000315 страхування наземного транспорту (далі-договір), а саме згідно п.1 договору предметом страхування є Mercedes-Benz ML 250 (державний номер НОМЕР_2).

Пунктом 7 договору зазначено, що термін дії договору з 14:26 годин 30.04.2013 до 24:00 годин 29.04.2014.

Відповідно до п.2.1. договору застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода з вини водія і без вини водія, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу/конструктивна загибель.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2013 в 16-30 год. в м. Києві на вулиці С. Хохлових 11/г, корпус «ж» сталася ДТП за участю транспортного засобу ISUZU 71 (державний номерний знак НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Mercedes-Benz ML 250 (державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_6.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві №9206148 про дорожньо-транспортну пригоду від 28.05.2013 та Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2013 в справі №761/14154/13-п ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності.

Таким чином, на підставі заяви про настання страхового випадку №251 від 29.05.2013 страхувальника - ОСОБА_6 було здійснено оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту №186-1 від 20.06.2013 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оцінка була проведена Бюро експертиз і оцінки майна «Бюмекс», яка є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат № 12053/11, виданий Фондом державного майна України 10.06.2011).

Так, за результатами проведеної оцінки вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz ML 250 (державний номерний знак НОМЕР_2) в результаті його пошкодження в ДТП, складає 3 184,50 грн.

Також в заяві на виплату страхового відшкодування №748 від 22.11.2013 ОСОБА_6 просить здійснити виплату страхового відшкодування за фактом ушкодженого автомобіля Mercedes-Benz ML 250 (державний номерний знак НОМЕР_2) шляхом перерахування готівки через касу ПрАТ «СК «Гарант-Система».

Таким чином, на підставі Звіту про розслідування події засобом наземного транспорту від 22.11.2013 позивачем складено страховий акт № 05-17/465 про страховий випадок із засобом наземного транспорту (крім залізничного) від 22.11.2013 з розрахунком страхового відшкодування, згідно яких сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 3 964,48 грн. (копія страхового акту наявна в матеріалах справи). При цьому розмір витрат на відновлення транспортного засобу встановлено на підставі акту виконаних робіт СП ТОВ «Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц» №1300055466 від 21.08.2013.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач сплатив ОСОБА_6 3 964,48 грн., що підтверджується наказом про виплату суми страхового відшкодування ОСОБА_6 № 542 від 25.11.2013.

Позивач зазначає, що цивільну відповідальність винної особи у ДТП гр. ОСОБА_2 було застраховано у відповідача на підставі полісу №АС/0357751 від 13.02.2013.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 05/1153 від 06.12.2013, зокрема, з вимогою про сплату страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Ситсема». Копія зазначеної заяви та копія рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яка підтверджує відправку 09.12.2013 та отримання відповідачем 10.12.2013.

Однак, як встановлено судом, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» вказану у заяві суму на користь позивача не сплатило, відповіді на претензію не надало, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В матеріалах справи наявна копія полісу №АС/0357751 від 13.02.2013, з якої вбачається, що страхувальником є ОСОБА_3, забезпечений транспортний засіб ISUZU NQR 71 R.

Також полісом №АС/0357751 від 13.02.2013 зазначено, що договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії з 13.02.2013.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що бланк полісу №АС/0357751 від 13.02.2013 був втрачений ще до укладання договору страхування та зазначає, що страхувальник не повідомив страховика про настання ДТП.

Оригіналу полісу №АС/0357751 від 13.02.2013 учасниками провадження на вимогу суду надано не було.

Крім того, як вбачається з витягу з центральної бази МСТСБУ бланк полісу №АС/0357751 від 13.02.2013 був втрачений.

Також, в матеріалах справи наявна копія публікації в газеті «Голос України» №176 (5676) від 21.09.2013 про недійсність полісу №АС/0357751 від 13.02.2013 у зв'язку з втратою.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату

страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2. ст. 18 Закону України «Про страхування» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про страхування» зазначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи положення ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» господарський суд позбавлений можливості встановити факт набрання чинності полісу №АС/0357751 від 13.02.2013 так, як учасниками провадження не надано суду доказів про сплату першого страхового платежу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що цивільно-правова відповідальність особи винної у скоєнні ДТП було застраховано відповідачем, тому позовна вимога Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» 3 464,48 грн. виплаченого страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 15.08.2014 року