Постанова № 40206114, 26.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 р. Справа № 804/6785/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняМаксименко Е.М. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Солодухін Г.Й. Товста Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652203 від 26.12.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000652203 від 26.12.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 308772 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 154386 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване рішення податковим органом прийнято за результатами акту перевірки від 10.12.2013р. у якому викладено висновки про заниження позивачем ПДВ у липні 2013р. у сумі 308772 грн. внаслідок порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п. 198.1 ст.198 ПК України та положень ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України. Такі висновки зроблені податковим органом за результатами порівняння загальної суми витрат, пов'язаних з придбанням вказаного товару, включаючи податок на додану вартість (факрутної вартості) із загальною сумою, одержаною від покупців-нерезидентів як оплату за товар, податковий орган дійшов висновку про завідомо збитковість експортних операцій платника податків. Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки згідно до п.188.1 ст.188 ПК України базою оподаткування з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість. Позивачем були надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарських операцій з ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» і компанією «Carrbridge Developments Limited" (Великобританія), а саме: докази придбання, передачі і отримання товару, його оплати, реалізації на експорт, а також отримання доходу у вигляді обумовлених відповідними контрактами сум валютної виручки. У письмових поясненнях позивач зазначає, що застосування податкових ставок, визначених ПК України для певних господарських операцій є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що проводять відповідну діяльність та при здійсненні експортних операцій формується податковий залишок податкового кредиту, оскільки податок на додану вартість був сплачений при придбанні товару і включений до складу податкового кредиту, а податкові зобов'язання від реалізації товару на експорт не виникають згідно п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України. За таких обставин позивач вважає, що здійснені позивачем господарські операції з продажу товару на експорт є прибутковими, а посилання податкового органу на їх вчинення виключно з метою отримання податкової вигоди є неправомірними та спростовуються наявними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у ході судового розгляду справи та у наданих письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що позивачем не надано до перевірки документів стосовно придбання товару реалізованого в подальшому на експорт за липень 2013р., а саме: документального підтвердження щодо транспортування товару, платіжних доручень на підтвердження розрахунків з постачальниками, а також документів, які б підтверджували якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника. Також, при порівнянні фактурної вартості продукції із сукупною сумою вартості ( з ПДВ) сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт за липень 2013р. - це збиток у загальній сумі 298315,46 грн. Отже, на думку податкового органу, реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави вважати, що купівля товару та його подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже, не пов'язана з його господарською діяльністю та є доказом чинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань, наміром отримання доходу лише шляхом відшкодування ПДВ з бюджету. Представник відповідача зазначає, що саме визначення бази оподаткування без врахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платником податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 20.11.1992р. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 5, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 20.11.1992р., копією довідки статистики від 27.07.2012р. та копією виписки з ЄДРПОУ від 14.04.2014р. (а.с.12-14 том 1).

У період з 27.11.2013р. по 10.12.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №780 від 19.11.2013р., згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій ТОВ НВП «Поліпром» за період квітень-липень 2013р. за результатами якої було складено акт від 10.12.2013р. №1240/223/19155069 за висновками якого встановлені порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1 і п.198.3 ст.198 ПК України, ч.1 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України та заниження ПДВ у липні 2013р., який підлягає сплаті до бюджету у сумі 308772 грн. (а.с.16-31 том 1).

На підставі вищевказаного акту, податковим органом 26.12.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000652203 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на додану вартість в загальній сумі 463158,00 грн. (за основним платежем - 308772 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154386 грн.) - (а.с.15 том 1).

В подальшому, позивач здійснив адміністративне оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення шляхом подання відповідних скарг до органів Міндоходів за результатами розгляду яких прийняті рішення за якими скарги позивача залишені без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.32-57 том 1).

Позивач не погоджується з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що воно прийняте на підставі викривлених контролюючим органом висновків, викладених в акті перевірки, а тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000652203 від 26.12.2013р.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у перевіряємому періоду позивач мав взаємовідносини з такими контрагентами, зокрема, ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» щодо придбання продукції - брикетів з деревного вугілля та деревного вугілля в асортименті, яка в подальшому була реалізована позивачем на експорт фірмі «Carrbridge Developments Limited" (Великобританія) та фірмі «Ashmond express L.P.» згідно укладених контрактів від 28.02.2012р. та від 29.02.2012р., при цьому, реальність вказаних господарських операцій та продаж продукції на експорт у акті перевірки від 10.12.2013р. не оспорюється податковим органом та підтверджена наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, у тому числі і копіями податкових накладних з податку на додану вартість, які надають позивачеві право на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань (а.с.27-29,85-251 том 1, а.с.1-251 том 2, а.с.1-251 том 3, а.с.1-251 том 4, а.с.1-251 том 5, а.с.1-250 том 6, а.с.1-251 том 7, а.с.1-147 том 8).

Між тим, у ході проведення перевірки, податковим органом було встановлено, що згідно наданих до перевірки документів при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (деревновугільні брикети для грилів та камінів) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у липні 2013р. на суму 298 315,46 грн., а саме: у липні 2013р. сума придбання з ПДВ склала 1852629,46 грн., а сума реалізації склала 1 554 314 грн., збиток складає - 298 315,46 грн. (а.с.29 том 1).

У зв'язку з наведеним податковим інспектором зроблено висновок про те, що визначення бази оподаткування операцій без врахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платника податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною. Тобто, операції з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Також податковим інспектором зроблені і висновки про те, що операції з реалізації товару на експорт нетипової для підприємства продукції були для позивача завідомо збитковими, щодо віднесення сум придбання до податкового кредиту відображаючи при цьому у податкових зобов'язаннях за даною операцією 0 грн.; купівля продукції та її подальша реалізація на експорт не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряє мого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю; наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетнх коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод(а.с.30-31 том 1).

Однак, така позиція органу державної податкової служби не узгоджується з нормами ПК України, виходячи з наступного.

Згідно п.п.14.1.36,14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України без врахування ПДВ.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що доводи податкового органу щодо обов'язкового врахування суми ПДВ у складі вартості товару для визначення бази оподаткування та порівняння ціни придбаного товару з ПДВ та ціни товару проданого в подальшому на експорт по ВДМ є помилковими та такими, що суперечать нормам п.188.1 ст.188 ПК України.

Також, за приписами п.195.1 ст.195 ПК України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.274 Митного кодексу України від 11.07.2002р. митна вартість товарів, що ввозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Статтею 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. визначено, що митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2010р. та 12.03.2012р. №21-9а10, № 21-380а11, від 28.05.2013р. №21-152а13.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В той же час, судом встановлено також, що суми податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі придбаного товару ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» були відображені позивачем у складі податкового кредиту з урахуванням наявності належно оформлених податкових накладних у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем при придбанні товару у ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» було сплачено у складі вартості товару і ПДВ, будь-яких доказів щодо розбіжностей у формуванні як позивачем, так і вказаним продавцем товару не виявлено податковою перевіркою, а тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту по операціях з купівлі-продажу товару у ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» з дотриманням вимог ст. 198 ПК України.

Також, твердження відповідача про те, що отримання доходу від конкретно взятої господарської операції є умовною, не узгоджується з нормами ПК України, норми якого не передбачають обов'язковість отримання доходу підприємством від окремо взятої господарської операції.

Суд також критично оцінює доводи податкового органу про умовну дохідність вказаних господарських операцій, яка досягнута лише за рахунок несплати до Держаного бюджету сум податку на додану вартість з огляду на те, що сплата ПДВ позивачем у складі вартості товару відбулася при придбанні вказаного товару у вищенаведеного контрагента на території України, що не спростовано представником відповідача будь-якими належними та допустимими доказами.

Окрім того, слід зазначити, що приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Податковий кодекс України також не пов'язує право на формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

За викладеного, суд приходить до висновку, що збитковість за окремо взятою господарською операцією не доведена відповідачем належними та допустимими доказами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту у відповідності до вищенаведених норм чинного податкового законодавства.

Також є неспроможними доводи податкового органу і про те, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджували б фактичну поставку товару ВАТ «Перечинський ЛХК», платіжних доручень щодо розрахунків з постачальниками, сертифікату відповідності виробника з огляду на те, що позивач не брав на себе зобов'язання по поставці товару, такі зобов'язання були покладені на продавця товару згідно умов договору, а тому чинне законодавство України не вимагає наявності у покупця товару товарно-транспортних накладних, при цьому, акт перевірки містить посилання на надання до перевірки позивачем сертифікату якості товару, а отже посилання не надання такого документу є безпідставним. (а.с.27 том 1).

До того ж, відсутність товарно-транспортної накладної не є безумовною підставою для висновків про безтоварність (не реальність) здійсненої господарської операції за умови надання інших документів, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про передачу придбаного товару продавцем покупцеві (а.с.110-156 том 1).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача не надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийнятого податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням наведених вище норм чинного податкового законодавства України та вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013р. не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначене вище податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції №ПН36094К від 14.05.2014р. позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с. 11 том 1), а тому з урахуванням ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена сума судових витрат підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652203 від 26.12.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000652203 від 26.12.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 5, код ЄДРПОУ 19155069) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 01.07.2014р.

Суддя С.О. Конєва