Постанова № 40204926, 06.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 876/10533/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Большакової О.О.,Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 01.11.2011 р. про зняття арешту з нерухомого майна по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову покликався позивач на те, що 01.11.2011 р. відповідач наклав арешт на все майно боржника ПП «Тернопільська фірма «Будівельник». 26.04.2011 р. Господарський суд Тернопільської області порушив провадження у справі про банкрутство ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», у зв'язку з чим 04.05.2011 р. відповідач зупинив виконавче провадження по боржнику ПП «Тернопільська фірма «Будівельник». 04.10.2012 р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивач виявив, що 01.11.2011 р. відповідач зняв арешт з нерухомого майна боржника по АДРЕСА_1, посилаючись на припис прокурора. На думку позивача, незаконність дій виконавчої служби полягала у тому, що арешт з майна боржника не знімається під час зупинення виконавчого провадження. Крім цього, жодної передбаченої ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту з майна боржника не існувало, а оскаржена постанова від 01.11.2011 р. сприяє розтраті майна боржника. Також позивач вказував на те, що припис прокурора не є належною підставою для зняття арешту з майна боржника.

Відповідач Перший відділ ДВС Тернопільського міського управління юстиції позову не визнав, подав у суді першої інстанції заперечення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цією постановою суду не погодився позивач ОСОБА_1 і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду від 20.06.2013 р. є незаконною та необгрунтованою, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що оскаржена постанова відповідача від 01.11.2011 року є незаконною, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», під час зупинення виконавчого провадження арешт з майна боржника не знімається і жодні дії не вчиняються. Крім цього, у відповідача не було жодної законної підстави для зняття арешту, передбаченої ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає апелянт, що припис прокурора не є такою підставою, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено випадків у яких прокурор міг би втручатися у процес зняття арешту з майна боржника. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідач, знімаючи арешт з майна боржника, накладеного в інтересах ОСОБА_1, порушив Закон України «Про виконавче провадження».

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р. та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що оскарженою позивачем постановою заступника начальника Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції від 01.11.2011 р. знято арешт з нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Розглядувана постанова була винесена на виконання припису прокурора м. Тернополя від 31.10.2011 р. (а.с. 61).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана постанова від 01.11.2011 р. про зняття арешту з майна боржника прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 09.09.2010 року відкрито виконавче провадження ВП № 21259423 про стягнення з ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 109814 грн. внесених в рахунок вартості квартири, 1098,14 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. на ІТЗ розгляду справи, при виконанні виконавчого листа № 2-1914 виданого 30.08.2010 р. Тернопільським міськрайонним судом (а.с. 6, 7).

Постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 16.09.2010 року вказане ВП № 21259423 приєднано до зведеного ВП № 22604795, яке веде Перший відділ ДВС Тернопільського МУЮ (а.с. 8).

01.11.2010 р. державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ було накладено арешт на все майно ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» у межах суми звернення стягнення 111032,14 грн. при виконанні виконавчого листа № 2-1914 виданого 30.08.2010 р. Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» на користь стягувачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 109814 грн. внесених в рахунок вартості квартири, 1098,14 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. на ІТЗ розгляду справи (а.с. 9).

Постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 04.05.2011 р. зупинено розглядуване виконавче провадження, у зв'язку з порушенням Господарським судом Тернопільської області провадження у справі про банкрутство ПП «Тернопільська фірма «Будівельник», на строк до розгляду справи по суті (а.с. 10, 11).

Відповідно до п. 4, 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, не знімається. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на час прийняття державним виконавцем постанови від 01.11.2011 р. про зняття арешту з майна боржника, виконавче провадження було зупинено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність і наявність підстав для скасування оспореної позивачем постанови державного виконавця від 01.11.2011 р. про зняття арешту з майна по АДРЕСА_1.

Крім цього, зміст оскарженої постанови від 01.11.2011 р. про зняття арешту з майна боржника не підтверджується матеріалами справи, оскільки арешт на все майно боржника ПП «Тернопільська фірма «Будівельник» було накладено постановою державного виконавця від 01.11.2010 року у ВП № 21259423, яке було приєднано до зведеного ВП № 22604795, а не постановою державного виконавця від 04.11.2010 р. у ВП № 25752942, як про це вказано у оскарженій постанові від 01.11.2011 року.

При цьому, оскаржена постанова державного виконавця від 01.11.2011 року не містить конкретизації щодо складу, виду, розміру і вартості нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з якого знімається арешт, не містить жодних мотивацій щодо необхідності зняття арешту з нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, оскільки, згідно змісту припису прокурора від 31.10.2011 року (а.с. 61) нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 під арештом не знаходиться і майнові права на це нерухоме майно не належать ПП «Тернопільська фірма «Будівельник». У матеріалах же адміністративної справи немає належних доказів (як то Акт опису й арешту майна) про те, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 являється об'єктом арешту у вказаному вище виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржену постанову суду від 20.06.2013 року слід скасувати і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 01.11.2011 року про зняття арешту з нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: О.О. Большакова

Л.Я. Гудим