Постанова № 40204355, 21.08.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/2467/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Тищенко М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Бобрової О.Ю.,

Строгої З.Й.,

від відповідача Скепської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «МЛИБОР» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «МЛИБОР» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 09.07.2014 № 0012111501, № 0012151501, 24.07.2014 № 0012621501, від 12.06.2014 № 0011421501, № 0011501501, № 00011411501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ПАТ «МЛИБОР» співпрацювало із ТОВ «Молочна індустріальна компанія» відповідно до укладених договорів.

Виконання договорів підтверджується специфікаціями, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, контрактами, залізничними накладними, митними накладними, меморіальними ордерами, експертними висновками, оборотно-сальдовими відомостями.

На підставі виписаних податкових накладних, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентом, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 2 а. с. 186-187), в яких зазначено, що відділом контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Млибор» (код 14226133) щодо правомірності нарахування від'ємного значення та правомірність нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, березень 2014 року та правомірність нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2014 року.

Перевіркою ПАТ «Млибор» встановлено, що товариством до складу податкового кредиту враховано суми ПДВ по податкових накладних, виписаних, ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» код 34832050.

Згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій у гр. 31 не зазначено хто є виробником кукурудзи 3 класу для кормових потреб, що унеможливлює ідентифікувати виробника такої кукурудзи.

З огляду на вище зазначене, перевірками встановлено неправомірне декларування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за лютий-квітень 2014 року, внаслідок чого ПАТ «Млибор» порушено п. 198.1, п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене ДПІ у м. Чернігові вважає, що позовні вимоги є безпідставними і просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ «Млибор» (ЄДРПОУ 14226133) зареєстроване 25.01.1996 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, взято на податковий облік в органах ДПС 01.02.1996 за № 9923, є платником податку на додану вартість, що підтверджується актами перевірок (т. 1 а. с. 9, 211, т. 2 а. с. 203). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 06.05.2014 № 1353, наказу від 06.05.2014 № 1359, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Млибор» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, за результатом якої складено акт від 19.05.2014 № 1222/15/14226133 (т. 2 а. с. 202-209).

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0011421501 від 12.06.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4290776,00 грн (т. 2 а. с. 210);

- № 0011411501 від 12.06.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1053102,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 526551,00 грн (т. 2 а. с. 211);

- № 0011501501 від 12.06.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3109271,00 грн, в т.ч. за основним платежем у розмірі 2072847,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1036424,00 грн (т. 2 а. с. 212).

Також, на підставі направлення від 12.06.2014 № 1739, наказу від 12.06.2014 № 1743, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4, п. 78.5 ст. 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Млибор» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2014 року, за результатом якої складено акт від 20.06.2014 № 1523/15/14226133 (т. 1 а. с. 8-20, 210-217).

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0012111501 від 09.07.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4290776,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2145388,00 грн (т. 1 а. с. 22);

- № 0012151501 від 09.07.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3766265,00 грн (т. 1 а. с. 23).

Крім того, на підставі направлення від 03.07.2014 № 1930, наказу від 02.07.2014 № 1939, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4, п. 78.5 ст. 78, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Млибор» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатом якої складено акт від 11.07.2014 № 1640/15/14226133 (т. 1 а. с. 203-208).

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0012621501 від 24.07.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3511243,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1755622,00 грн (т. 1 а. с. 209).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПАТ «Млибор» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія».

Так, між ПАТ «Млибор» та ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» було укладено договір купівлі-продажу № 05 від 20.01.2014 (т. 1 а. с. 24, 220, т. 2 а. с. 217), відповідно до умов якого продавець в узгоджений між сторонами строк зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію , кукурудза 2013 року (надалі - товар) на умовах даного договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, контракти на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, залізничі накладні, митні накладні, меморіальні ордери, експертні висновки, оборотно-сальдові відомості (т. 1 а. с. 25-173, 221-250, т. 2 а. с. 1-119, 218-250, т. 3 а. с. 1-50).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Доводи ж відповідача, що згідно наданих для перевірки вантажно-митних декларацій у гр. 31 не зазначено хто є виробником кукурудзи 3 класу для кормових потреб, що унеможливлює ідентифікувати виробника такої кукурудзи спростовуються наступним.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до «Порядку заповнення митних декларацій па бланку єдиного адміністративного документа» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 метою заповнення гр. 31 є не ідентифікація товаровиробника, а ідентифікація товару, що підтверджується змістом гр. 31 за вказаною інструкцією.

Враховуючи вищевикладене, ревізором-інспектором було зроблено необґрунтований висновок про неможливість ідентифікувати виробника товару (кукурудзи 2013 року), в зв'язку з тим, що у гр. 31 вантажно-митних декларацій не зазначено, хто є виробником кукурудзи.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг. Поставлених протягом 12 попередніх послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 197.21 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

в) у митному режимі без митної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони;

л) у митному режимі експорту;

відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Крім того, актом перевірки ДПІ у м. Чернігові від 18.04.2014 № 1004/15/14226133 було підтверджено відображене ПАТ «Млибор» у декларації за січень 2014 року від'ємне значення у сумі 1053102 грн.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ є безпідставним та протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «МЛИБОР», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 09.07.2014 № 0012111501, № 0012151501, від 24.07.2014 № 0012621501, від 12.06.2014 № 0011421501, № 0011501501, № 00011411501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «МЛИБОР» судові витрати в сумі 1461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн 60 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан