Рішення № 4020432, 29.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/214

29.05.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

про

стягнення 4 427,22 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення суми боргу в розмірі 4 427,22 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, три відсотки річних, інфляційні витрати та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача.

Ухвалою від 16.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.04.2009 року.

В судове засідання, яке відбулося 27.04.2009 року представники сторін не з’явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, проте представник відповідача подав через канцелярію клопотання з проханням відкласти розгляд справи.

У зв’язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 29.05.2009 року.

В судове засідання 29.05.2009 року представник позивача не з’явився, проте через канцелярію суду подав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі.

Відповідач в судове засідання, яку відбулося 29.05.2009 року вдруге не з’явився, однак через канцелярію суду подав заяву, в якій проти проведення розгляду справи без його участі не заперечує та позовні вимоги визнає частково.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія», іменоване надалі «Клієнт»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт», іменоване надалі «Компанія»(відповідач) був укладений договір № К 02569 (далі –Договір), відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.

Відповідно до пункту 2.2 Договору компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 Договору, за кошторисом затвердженим директором торгового центру.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків 0000000369 від 11.03.2009 року на момент розгляду справи сума передплати на яку не було поставлено пального складає 4 357,22 грн.

Відповідно до частини 2 пункту 10.2 договору, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

18 лютого 2009 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з проханням повернути кошти.

27 лютого 2009 року було направлено лист з додатком у вигляді пластикових карток, з якого вбачається, що клієнт повернув компанії пластикові картки у кількості п’ятнадцяти штук.

11 березня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія»та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" підписали акт звірки взаєморозрахунків № 0000000369, таким чином, протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідач зобов’язаний був провести повний розрахунок з позивачем, однак кошти всупереч умов Договору не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4 357,22 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4,65 грн. та 65,35 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю, а в частині стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають, так як визначений позивачем період нарахування інфляції складає менше п’ятнадцяти днів за відповідний місяць нарахування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія»(77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Торгова, 6, код ЄДРПОУ 34535868) 4 357 (чотири тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 22 коп. - основного боргу, 4 (чотири) грн. 65 коп. –3 % річних, 100 (сто ) грн. 49 коп. - державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 26 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

19.06. 2009 року