Ухвала суду № 40203839, 11.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 серпня 2014 року м. Київ В/800/3589/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Острович С.Е., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

розглянувши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014

у справі № 816/1914/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод металевих виробів»

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 № 0001712202/65, № 0001702202/66, № 0001692202/632 та № 0001682202/633.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 вказані судові акти попередніх інстанцій залишено без змін.

Кременчуцька ОДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014, в якій просить скасувати рішення усіх попередніх судових інстанцій та відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 у справі № 2а-1670/7369/12.

Розглянувши заяву про перегляд ухвади суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 05.06.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з установлених судами обставин справи щодо реального виконання операцій з поставки спірними контрагентами товарів та послуг в адресу Товариства, а також з факту використання позивачем придбаних активів з виробничою метою, дійшов висновку про правомірність врахування витрат по цим операціями (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів та послуг) при визначенні об'єкта оподаткування ПДВ та податку на прибуток.

У той же час у справі № 2а-1670/7369/12, на рішення касаційного суду в якій посилається заявник, установлені судами обставини справи свідчили про безтоварний характер операцій з поставки товарів та послуг з їх перевезення платникові, а також про неналежне документальне оформлення цих операцій, у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України зазначив про незаконність відображення таких операцій у податковому обліку платника.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справи щодо фактичного виконання господарських операцій та їх документування, за наслідками оцінки яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску справи № 816/1914/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва С.Е. Острович А.О. Рибченко М.О. Федоров