Ухвала суду № 40203782, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/33155/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенко М.І.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року

у справі № 826/681/14-а

за позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі по тексту - позивач, ДП «НЕК «Укренерго») звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ Міндоходів ЦО з ОВП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу МГУ Міндоходів ЦО з ОВП, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДП «НЕК «Укренерго» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП «НЕК «Укренерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені договірних взаємовідносин з Представництвом «Далековод Д.Д.» за період січень - лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2013 року № 1530/41-10/00100227.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 513 812,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2014 року № 0000024110, яким ДП «НЕК «Укренерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 270 718,00 грн. (за основним платежем - 7 513 812,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 756 906,00 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки МГУ Міндоходів ЦО з ОВП, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «НЕК «Укренерго» (замовник) та компанією DALEKOVOD d.d. Zagreb в особі Представництва «Далековод Д.Д.» (підрядник) укладено контракти: № МКТ: UE/005 від 29.12.2010 року, № МКТ: UE/006 від 31 березня 2011 року та № 66/01/11 від 31.03.2011 року, відповідно до умов яких підрядник залучається до виконання робіт із будівництва високовольтної лінії 330 кВ Дністровська ГАЕС-Бар; проектування, виробництва, випробування, поставки, монтажу, наладки та введення в експлуатацію Розширення ПС 330 кВ «Бар»; проектування, будівництва, монтажу, наладки та введення в експлуатацію заходу високовольтної лінії 750 кВ Хмельницька АЕС-Чорнобильська АЕС на ПС 750 кВ «Київська».

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, актами здачі-приймання монтажних та інших послуг, тощо.

Оплата позивачем придбаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ДП «НЕК «Укренерго» придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані послуги замовлялись позивачем з метою будівництва високовольтної лінії 330 кВ Дністровська ГАЕС-Бар; проектування, виробництва, випробування, поставки, монтажу, наладки та введення в експлуатацію Розширення ПС 330 кВ "Бар"; та проектування, будівництва, монтажу, наладки та введення в експлуатацію заходу високовольтної лінії 750 кВ Хмельницька АЕС-Чорнобильська АЕС на ПС 750 кВ «Київська».

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між ДП «НЕК «Укренерго» та Представництвом «Далековод Д.Д.».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що Представництво «Далековод Д.Д.» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки МГУ Міндоходів ЦО з ОВП щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов